Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №640/6150/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6150/22 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Дніпропетровській області) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» (далі - відповідач, ТОВ «ДЦ Україна») про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення (експлуатації) роботи об`єктів, а саме: приміщень за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Нікопольська міська територіальна громада, АДРЕСА_2; приміщень за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Нікопольська міська територіальна громада, АДРЕСА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» до повного усунення порушень, зазначених в Акті від 19.11.2021 року № 301.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов ГУ ДСНС у Дніпропетровській області задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що порушення, виявленні під час проведення перевірки відповідача, які станом на час розгляду даної справи в суді не усунуті, безумовно пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі. Крім того, застосований захід має тимчасовий та спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ДЦ Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ТОВ «ДЦ Україна» не є власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Вказане приміщення знаходилось у користуванні відповідача на підставі Договору №315НМ-20 суборенди нежитлового приміщення від 20 червня 2020 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 15 листопада 2022 року сторони достроково розірвали Договір суборенди та ТОВ «ДЦ Україна» повернуло ФОН ОСОБА_1 приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Щодо іншого об`єкту (за адресою АДРЕСА_1) відповідач вказує, що він користується вказаним приміщенням на підставі договору суборенди №501-2021 від 01.06.2021 та не є власником вказаного приміщення, а тому він не має нести відповідальність за виявлені позивачем порушення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 04 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» на підставі Договору №315НМ-20 суборенди нежитлового приміщення від 20 червня 2020 року перебувало приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та на підставі договору суборенди №501-2021 від 01.06.2021 перебувало приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області прийнято наказ від 20.10.2021 року № 20 про проведення планових перевірок, яким вирішено провести планову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» за адресами: Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, Нікопольська міська територіальна громада, АДРЕСА_2; АДРЕСА_1.

На підставі вказаного наказу Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області видано посвідчення від 04.11.2021 № 340 на проведення планової перевірки відповідача.

У період з 09.11.2021 по 19.11.2021 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на підставі вказаного наказу та посвідчення проведена позапланова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якої складений акт від 19.11.2021 № 301.

У ході перевірки було виявлено 18 порушень відповідачем законодавчих та нормативно-правових актів у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Виявлення вказаних порушень законодавства у сфері техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Згідно із статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять, зокрема, органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду.

Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

До основних завдань ДСНС України віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Згідно з абз. 1 ч. 5 статті 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до ч.7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, звернення контролюючого органу до суду щодо вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування - не єдиний спосіб впливу на порушника та уникнення небезпеки персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій. Орган державного нагляду може скласти припис, розпорядження чи інший розпорядчий документ щодо усунення порушень.

Згідно зі статтею 55 Кодексу цивільного захисту України діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пунктом 12 ч. 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки віднесено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч. 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, якими встановлено загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Правилами пожежної безпеки в Україні передбачено, зокрема, що вони є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (пункт 2).

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4).

Разом з тим, визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є оціночним. Водночас, за переконанням суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, тим більше, коли перевірка проведена потенційно небезпечного об`єкта пов`язана з ризиком виникнення надзвичайних ситуацій (пожежі, вибуху та ін.).

Виходячи із системного аналізу зазначених положень, законодавством визначений механізм державного регулювання, та надана позивачу правова можливість та необхідність звернення з позовом до суду у випадку виявлення порушень вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, із вимогами про застосування відповідних заходів реагування шляхом повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; порушення правил поводження з небезпечними речовинами; відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до ч. 5 статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що ТОВ «ДЦ Україна» не є власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Вказане приміщення знаходилось у користуванні відповідача на підставі Договору №315НМ-20 суборенди нежитлового приміщення від 20 червня 2020 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 15 листопада 2022 року сторони достроково розірвали Договір суборенди та ТОВ «ДЦ Україна» повернуло ФОП ОСОБА_1 приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Щодо іншого об`єкту (за адресою АДРЕСА_1 ) відповідач вказує, що він користується вказаним приміщенням на підставі договору суборенди №501-2021 від 01.06.2021 та не є власником вказаного приміщення, а тому він не має нести відповідальність за виявлені позивачем порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.

Колегія суддів звертає увагу, що на час розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 передано ФОН ОСОБА_1 на підставі акта прийому-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 15 листопада 2022 року (а.с. 139).

Таким чином, оскільки ТОВ «ДЦ Україна» не є орендарем приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке було перевірене та щодо експлуатації якого виявлені порушення, вказана юридична особа не має доступу до вказаних приміщень, і позбавлена можливості усунути виявлені недоліки.

Крім того, щодо іншого об`єкту (за адресою АДРЕСА_1) колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.6 договору №501-2021 суборенди нежитлового приміщення від 01 червня 2021 року, ФОП ОСОБА_2 (Орендар) гарантує, що Об`єкт суборенди відповідає пожежним, санітарним та технічним нормам, а також всім іншим вимогам законодавства України для здійснення торгівельної діяльності. Об`єкт суборенди не має будь-яких прихованих недоліків та повністю придатний до використання згідно з метою, передбаченою п.1.5 даного Договору.

Згідно з п. 5.3 договору №501-2021 Орендар несе відповідальність за відповідність стану Об`єкту суборенди діючим санітарним, протипожежним та іншим нормам, передбаченим законодавством України.

Таким чином, відповідно до умов договору суборенди №501-2021 на ТОВ «ДЦ Україна» покладено обов`язок щодо дотримання правил пожежної безпеки, що є більш вузьким поняттям, ніж забезпечення пожежної безпеки приміщення, відповідальність за яку несе ФОП ОСОБА_2 (Орендар).

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі № 640/21249/18.

Отже, застосування заходів реагування до ТОВ «ДЦ Україна» у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, розташованих за адресами: Дніпропетровська область, Нікопольський район, Нікопольська міська територіальна громада, АДРЕСА_2; Дніпропетровська область, Нікопольський район, Нікопольська міська територіальна громада, АДРЕСА_1 до повного усунення порушень, зазначених в Акті перевірки, суперечить вимогам ст. 55 Кодексу цивільного захисту України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.