Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №320/49730/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/49730/24 Суддя першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання противною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 НГУ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.04.2024 по 25.04.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.04.2024 по 25.04.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання противною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби.

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не враховано у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги у цій частині. Водночас, щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.04.2024 по 25.04.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), суд першої інстанції вказав, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Таким чином, оскільки саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зазначеній вище частині.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині незадоволеної позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він має право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.04.2024 по 25.04.2024, проте відповідачем протиправно не було її нараховано та виплачено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача в/ч НОМЕР_1 НГУ просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що відсутні будь які правові підстави для виплати позивачу грошової допомоги за час його перебування на реабілітації. Також відповідачем наголошено, що оскільки додаткова винагорода не є складовою грошового забезпечення, то і правових підстав для зобов`язання виконати обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової винагороди по Постанові № 168 не вбачається.

Позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ним підтверджено належними медичними документами факт перебування на стаціонарному лікуванні в спірний період, а тому в силу приписів Постанови № 168 він має право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень за період з 05.04.2024 по 25.04.2024.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не є предметом оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки.

Приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 02.01.2024 позивач отримав поранення.

У довідці про обставини травми від 19.02.2024 №256, виданої на підставі наказу МВС України від 22.08.2023 №692, зазначено, що молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове ураження внаслідок дій противника, а саме: важке краніо-цервікальне поранення, відкрите проникаюче вогнепальне дотичне осколкове черепно-мозкове поранення із вхідним отвором у правій скроневій ділянці. Забій головного мозку ІІІ ст., забій-розчавлення правої скроневої частки. Багатоуламковий втиснений перелом луски скроневої кістки базально, сосцевидного відростка, пірамідки скроневої кістки справа. Дефект скроневої кістки справа. Дрібні кісткові уламки у правій скроневій частці. Вогнепальна рана правої скроневої ділянки. Профузна ранева лікворея. Перелом обох стінок лівої лобної пазухи, верхньої стінки орбіти, клітин градчастої кістки. Вогнепальне осколкове сліпе поранення обличчя з наявністю уламка м`яких тканин правої щоки. Контузія лівого ока. Вогнепальне осколкове сліпе поранення шиї з пошкодженням гортані та наявністю металевих уламків в проекції щитоподібного хряща. Поранення судинно-нервового пучка справа. Вогнепальний перелом правих поперечних відростків С1, С2, С3 хребців. ВОСП правої нижньої кінцівки в ділянці правого кульшового суглоба.

За обставин: близько 19:00 02.01.2024 внаслідок артилерійського обстрілу під час облаштування запасних позицій на другій лінії оборони, в районі н.п. Ямпіль, Донецької області, отримав бойове поранення молодший сержант ОСОБА_1 .

Факт перебування в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не встановлювався.

З 05.01.2024 по 05.03.2024 позивач проходив лікування у Державній установі «Головний медичний центр МВС України», з 06.03.2024 по 04.04.2024 - в Державній установі «ТМО МВС України по м. Києву та Київській області» та з 05.04.2024 по 25.04.2024 - в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця».

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 16.07.2024 №2181/зв Державної установи «ТМО МВС України по м. Києву та Київській області» позивача було визнано непридатним до військової служби.

У вказаному Свідоцтві про хворобу також зазначено, що поранення, травма, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до тяжких травм.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.09.2024 № 266 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Проте, одноразову грошову допомогу при звільненні та додаткову грошову винагороду за час лікування в період з 05.04.2024 по 25.04.2024 позивачу не було нараховано та виплачено.

Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частинами 2-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024 станом на час розгляду справи в суді воєнний стан триває.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (із змінами) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

До Постанови № 168 01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000, 00 грн.

При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Приписами абз. 2, 3 п. 9 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач, зокрема у період з 05.04.2024 по 25.04.2024 перебував на лікуванні в Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця».

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, оскільки він у період з 05.04.2024 по 25.04.2024 проходив реабілітацію, а не стаціонарне лікування.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі - форма № 027/о) визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 682/20995 (далі Інструкція № 110).

Відповідно до п. 2 Інструкції № 110 форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.

Пунктом 5 Інструкції № 110 передбачено, що у пункті 5 форми № 027/о вказуються:

- в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію);

- у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару.

Як вбачається з виписки із медичної картки стаціонарного хворого Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» № 492/240518, позивач надійшов у стаціонар 05.04.2024 та був виписаний 25.04.2024. Крім того, Виписка № 492/240518 форми № 027/о заповнювалася лікарями Медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» саме на стаціонарне лікування, а не на амбулаторне (медична допомога, при якій пацієнт живе вдома та відвідує лікарню лише для консультацій, обстежень або процедур).

Наведене підтверджує наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» за період з 05.04.2024 по 25.04.2024.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05.04.2024 по 25.04.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168. А відтак, як наслідок і про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу щодо задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в цій частині рішення суду першої інстанції не є предметом апеляційного оскарження, а тому законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у вказаній частині не перевіряється.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у зазначеній частині задовольнити.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 05 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.