Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №320/22332/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/22332/23 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визначення розміру у посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідної довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2023;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704, з включенням у них відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію в установлених розмірах, для проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 позов задоволено повністю.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 заяву задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу останні підлягають присудженню на користь позивача у повному обсязі за відсутності заперечень відповідача щодо їх розміру.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг, складність справи тощо.

Після усунення визначених в ухвалі від 19.02.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024, постановлену у складі судді-доповідача ОСОБА_2., суддів Сорочка Є.О. та Чаку Є.В., відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя від 08.04.2025 №748/0/15-25 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_2.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Сорочко Є.О., Чаку Є.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 прийнято справу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що в апеляційній скарзі не зазначені будь-які доводи на спростування правильності висновків суду першої інстанції. Понесені позивачем витрати документально підтверджені, а відповідач правом подати заперечення щодо їх розміру не скористався.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 04.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3 ст. 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи свідчать, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі у сумі 2 000 грн, було надано:

- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 21.02.2023, за яким гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до цього договору;

- копію тарифів на послуги адвоката;

- копію акта наданих послуг від 26.06.2023;

- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 02.07.2024 №СВ08520301/1 на суму 2 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що у силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Хоча цим правом, як свідчать матеріали справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався, однак з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. До того ж колегією суддів враховується, що судом першої інстанції заява позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду не призначалася, що об`єктивно позбавляло відповідача можливості надати заперечення щодо заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, ці витрати безпосередньо стосуються розгляду цієї справи, а визначений їх розмір не є надмірним.

З урахуванням наведеного, зважаючи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх безпосередній зв`язок з цією справою, незначну її складність та водночас значення цієї справи для позивача, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Поміж іншого судова колегія зауважує, що будь-яких доводів щодо неправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення ним норм матеріального права апелянтом не наведено, а зміст апеляційної скарги обмежується цитуванням приписів ч. ч. 3-5 ст. 134 КАС України та позиції Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повне судове рішення виготовлено 04 серпня 2026 року.