Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №363/3472/26 — Вишгородський районний суд Київської області

03.08.2026 Справа № 363/3472/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена заява.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу у порядку окремого позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. До судового розгляду від представника заявника надійшла заява, в якій заявлені вимоги було підтримано у повному обсязі, а також висловлено прохання про проведення судового розгляду за їх відсутності.

У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. До судового розгляду від представника заявника надійшла заява, в якій заявлені вимоги було підтримано у повному обсязі, а також висловлено прохання про проведення судового розгляду за їх відсутності.

Крім того, у своїй заяві про розірвання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 клопотали про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подані ними клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та письмові докази долучені до неї, суд приходить до наступних висновків.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.08.2015 року судом встановлено, що 12.08.2015 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 254.

Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в порядку окремого провадження із спільною заявою про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 12 серпня 2015 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спільне життя у подружжя не склалось через непорозуміння та несумісність характерів, шлюбні стосунки не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб носить лише формальний характер, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, які мають обопільне бажання розірвати шлюб, примирення між подружжям неможливо.

Як визначено статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 Сімейного кодексу України).

Згідно із положеннями частини третьої та четвертої статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу роз`яснено, що визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно із ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

Відповідно до статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Стаття 109 Сімейного кодексу України встановлює, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Як убачається з матеріалів справи, 20 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей, посвідчений приватним Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., зареєстрований в реєстрі № 331. Згідно вказаного договору обидві дитини будуть проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, 20 травня 2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, який посвідчений приватним Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. та зареєстрований в реєстрі № 332.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що рішення заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких подружжя наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими та відповідає їх дійсній волі, не зачіпає та не порушує їх особисті і майнові права та права дітей, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, останній час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, досягли спільної згоди щодо участі у вихованні дітей, разом з тим, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 209, 210, 265, 293, 294, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Спільну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу подружжя, яке має дітей, - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області (актовий запис № 254) – розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя О.В. Рукас