Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №580/1876/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1876/26 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області в якому просило визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.11.2025 № 21278/23-00-07-04-01 на загальну суму ПДВ 2 264 537,00 грн, у т. ч. основний платіж 1 811 630,00 грн штрафні (фінансові) санкції у розмірі 452 907,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32837429) зареєстровано Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 08.04.2004 за № 9 за юридичною/податковою адресою: 20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Соборна, 3.

ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.04.2004 за № 1803.

У періоді, який перевірявся, ТОВ ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» було платником єдиного податку, податку на додану вартість, земельного податку, орендної плати за землю, екологічного податку, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, податку на нерухоме майно, відмінне від загальної ділянки, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску.

Основний вид діяльності ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі направлень від 17.09.2025 № 3886/23-00-07-06-01, № 3887/23-00-07-06-01 та наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.09.2025 № 2377-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» (податковий номер 32837429) на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами), було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ».

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Черкаській області був складений акт від 01.10.2025 № 15512/23-00-07-04-01/32837429 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТАМІНА АГРО ЕКСПОРТ» (податковий номер 40990578) за період липень 2019 року, ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» (податковий номер 43562148) за період березень 2021 року, та щодо правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2025 року (далі - акт перевірки).

Акт перевірки був отриманий позивачем засобами поштового зв`язку 21.10.2025, що підтверджується трекінг-номером поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» 1800212587311.

Згідно з висновками акта перевірки ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» були допущені порушення чинного законодавства України, а саме: п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), ст. 1, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.3 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168;704, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2021 року на суму ПДВ 1 811 630 грн.

Не погоджуючись з висновками та змістом акта перевірки, ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» було подано до ГУ ДПС у Черкаській області заперечення від 10.11.2025. На заперечення було отримано відповідь від 19.11.2025 № 26534/6/23-00-07-04-04, якою висновки акта позапланової перевірки від 01.10.2025 № 15512/23-00-07-04-01/32837429 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

У подальшому ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 20.11.2025 № 21278/23-00-07-04-01 на загальну суму ПДВ 2 264 537,00 грн, у т.ч. основний платіж 1 811 630,00 грн та штрафні (фінансових) санкції у розмірі 452 907,00 грн.

Товариство, не погоджуючись з повідомленням-рішенням та висновками, викладеними у акті перевірки, подало до ДПС України скаргу від 09.12.2025 (вх. ДПС №6840/C/6 від 15.12.2025).

Рішенням ДПС України від 10.02.2026 № 3349/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 20.11.2025 № 21278/23-00-07-04-01 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 Закону № 996-XIV, національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також - Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» та ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» було укладено договір поставки № 16/03-21/1 від 16 березня 2021 року органічного добрива-нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гат.

У договорі поставки № 16/03-21/1 від 16 березня 2021 р. (місце складання - м. Львів) зазначено, що ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП», яке надалі іменується як «Постачальник», в особі директора Медвідь Ольги Володимирівни, яка діє на підставі Статуту з одного боку, і ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ», яке надалі іменується як «Покупець», в особі директора Северина Миколи Федоровича, який діє на підставі Статуту з іншої сторони, в подальшому разом іменуються «Сторони», а кожна окремо - «Сторона», згідно діючого законодавства України уклали даний Договір поставки (надалі за текстом - «Договір») про зобов`язання передати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки Покупцеві органічне добриво-нейтралізатор кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гат. (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару. Характеристики, кількість товару можуть погоджуватися Сторонами в Специфікаціях або, якщо відсутня чинна Специфікація, безпосередньо у видаткових чи товарно-транспортних накладних в залежності від способу оформлення документів на конкретну партію товару та наявні підписи обох сторін.

ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» оформлено податкові та видаткові накладні на поставку товару ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ», які включені ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» до податкового кредиту з ПДВ у декларації за березень 2021 р.

Проте, відповідачем під час перевірки встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у видаткових накладних не зазначено посади осіб, які провели господарську операцію, як зі сторони постачальника так і зі сторони покупця та відсутні дані, які б дали змогу ідентифікувати осіб, які провели господарську операцію зі сторони ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ».

Для підтвердження транспортування ТМЦ до перевірки надані товарно-транспортні накладні, у яких зазначено: перевізник - ПП "СЕВЕРИН"; замовник - ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ"; вантажовідправник - ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ"; вантажоодержувач - ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ"; пункт навантаження - вул. Хіміків 74, м. Черкаси, Черкаська область; пункт розвантаження - сул. Соборна 3, с. Іваньки, Маньківського р-н, Черкаська область; номенклатура товару - органічне добриво-нейтралізатор кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гат; вид пакування - насипом.

Наявність належним чином зареєстрованих податкових та видаткових накладних по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами відповідачем не заперечується.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, у видаткових накладних не зазначено посади осіб, які провели господарську операцію як зі сторони постачальника так і зі сторони покупця. Крім того, у видаткових накладних відсутні дані, які дали змогу ідентифікувати осіб, які провели господарську операцію зі сторони ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ».

Колегія суддів, оглянувши спірні видаткові накладні, встановила, шо вони містять найменування підприємства від імені якого складений документ, назву документа, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у вартісному виразі).

На думку суду апеляційної інстанції, наявність відбитку печатки суб`єктів господарювання, які уклали договір постачання, свідчить про те, що вони несуть повну відповідальність за законність її використання.

Аналогічний висновок було викладено в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 19.11.2019 у справі №922/3392/18, за змістом яких зазначено, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними

Крім того, слід зазначити, що у разі дефектів первинних документів та невизнання контролюючим органом факту постачання спірного товару, платник податків не позбавлений можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Щодо незначних недоліків видаткових накладних, Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Контролюючим органом зазначено, що у товарно-транспортних накладних не було зазначено видаткових накладних (або інших супровідних документів на відвантаження органічного добрива-нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гат), що унеможливлює підтвердження, що перевезене добриво відповідає партіям, придбаним у цей день ТТН (можливе транспортування іншої партії від іншого постачальника, в тому числі від не платника ПДВ).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у товарно-транспортних накладних чітко зазначено унікальну назву вантажу: органічне добриво-нейтралізатор кислотності гранту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гат. Ця назва повністю збігається з найменуванням у спірних видаткових накладних. Крім того, зв`язок між видатковими накладними та ТТН повністю підтверджується сукупністю інших реквізитів, а саме: дати відвантаження у ВН та дати виписування ТТН повністю збігаються; обсяг товару (вага в тоннах/кілограмах) у ВН і ТТН є тотожним; пункти навантаження (склад постачальника) та пункти розвантаження (склад покупця) відповідають умовам договору. Відсутність у графі "Супровідні документи" номера ВН є виключно технічним недоліком заповнення транспортної форми, що не спростовує реальність руху саме цього товару.

Водночас, окремі недоліки в заповненні ТТН не можуть свідчити про відсутність самого факту перевезення вантажів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 у справі №813/2204/17 та від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, де зазначено, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, а є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, тому відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №820/684/17 «посилання відповідача на окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю суб`єкта господарювання».

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 11.12.2018 у справі №804/4787/16, від 05.03.2019 у справі №820/1124/17, від 20.06.2023 у справі №280/5482/20) неодноразово формулював правову позицію, згідно з якою окремі недоліки в оформленні податкових накладних чи первинних документів не можуть бути самостійною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та саму операцію.

Таким чином, доводи ГУ ДПС у Черкаській області про відсутність у товаро-транспортних накладних чітких відомостей, які передбачені для складання таких документів, є необґрунтованими.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до перевірки були надані платіжні доручення на часткову оплату за органічні добрива згідно рахунку-фактури на загальну суму 4 680 000 грн. У бухгалтерському обліку оформлені операції з придбання органічного добрива нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гатунку відображено товариством у бухгалтерському обліку наступними записами: Д-т 201 «Сировина матеріали» - К-т 631 - 9 058 149,91 грн; Д-т 6442 - К-т 631 - 1 700 254,98 грн; Дт 63 К-т 311 - 4 680 000 грн. Станом на 15.11.2021 згідно рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» наявна кредиторська заборгованість 6 189 779,89 грн.

До перевірки також було надано акти за грудень (3 грудня, 16 грудня) 2021 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин в кількості 27 шт., згідно яких органічне добриво-нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гатунку було внесено під урожай 2022 року. (Дт-2311 1341,945 тон - Кт рах 201 341,945).

Всі акти затверджені підписом виконавчого директора та містять підписи бухгалтера та агронома. Суд зазначає, що наявність підписів цих посадових осіб, чий статус чітко визначений у штатному розкладі підприємства, повністю ідентифікує відповідальних осіб у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88.

Водночас, відсутність розшифровки ПІБ поруч із підписами агронома чи касира не є істотним недоліком, оскільки ці особи є штатними працівниками товариства.

Крім того, чинне законодавство України не містить вимоги, що акт списання добрив є дійсним лише за умови заповнення графи "додаток видаткових документів". Акт списання є самостійним первинним документом, який фіксує кінцеву операцію - внесення добрива в ґрунт. Порожня графа додатка не скасовує факту фізичного використання добрива «Меліорант-ПЛЮС», яке відображено за дебетом рахунку 2311 ("Рослинництво"). До того ж, позивачем зазначено, що завідувач складу Пронь М.М. , який прийняв товар за ТТН, є матеріально відповідальною особою підприємства. Внесення добрива в ґрунт відбувалося безпосередньо з коліс або зі складського майданчика під керівництвом агронома, про що й складено акти списання, підписані в тому числі керівництвом компанії. Як вбачається з наказу позивача № 04.01/1 від 04.01.2021 року "Про створення комісії для списання виробничих запасів", ним визнечено ПІБ та посади всіх членів комісії (виконавчого директора, головного бухгалтера, агронома), які згідно зі своїми повноваженнями і підписали спірні Акти списання.

За наведеного, висновок суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати вказаних вище осіб, є помилковими, оскільки внутрішньогосподарські операції позивача щодо внесення у ґрунт органічного добрива-нейтралізатора, податковим органом не досліджувалися, а базуються виключно на припущенні щодо безтоварності операції з його придбання.

Як вбачається з акту перевірки, придбання органічного добрива-нейтралізатора кислотності ґрунту «Меліорант-ПЛЮС», 3 гатунку, здійснювалось у ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» (як постачальника), однак у ТТН ця інформація відсутня, що унеможливлює підтвердження факту перевезень вищезазначених добрив та факту придбання останніх саме у ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП».

З наявного в матеріалах справи договору поставки № 16/03-21/1 від 16 березня 2021 р. (п 3.1., 5.1, 5.2) вбачається, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW за адресою вул. Хіміків, 74, м. Черкаси. Умови поставки ЕXW (Інкотермс 2010) передбачає, що продавець надає товар покупцю на своєму складі товар.

Водночас, відсутність назви ТОВ "БЦ-ОІЛ ГРУП" у ТТН не може свідчити про нереальність операції постачання. Відповідно до умов Договору поставки №16/03-21/1 16 березня 2021 р, укладеного між позивачем та ТОВ "БЦ-ОІЛ ГРУП", відвантаження органічного добрива "Меліорант-ПЛЮС" здійснюється за адресою: м.Черкаси, вул.Хіміків 74, що повністю відповідає наявній у ТТН інформації. Відсутність у ТТН посилання на номер видаткової накладної не може свідчити про нереальність перевезення, оскільки ТТН та видаткова накладна є документами різних видів обліку (транспортного та бухгалтерського). Натомість, дата відвантаження, унікального найменування товару та обсягу партії (1341,945 тон) повністю виключає можливість транспортування іншого товару від іншого постачальника.

Суд зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 27.05.2021 у справі №815/3170/16, від 02.03.2023 у справі №804/644/16, реальність господарської операції підтверджується не лише формальним набором документів, а фактом здійснення дії, яка призвела до реальних змін у структурі активів, зобов`язань чи власного капіталу платника податків. Водночас відсутність окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, не може автоматично свідчити про фіктивність операцій, якщо інші докази підтверджують їх фактичне здійснення.

Єдиною підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої має бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ - постачальник товарів/послуг зобов`язаний скласти податкову накладку і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені Податковим кодексом України терміни.

Водночас, перевіркою встановлено, що у ЄРПН були зареєстровані податкові накладні від ПП «СЕВЕРИН» з номенклатурою «транспортні послуги» на адресу ТОВ «ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ» за період, що співпадають з датами ТТН.

Що стосується відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав, ЄРПН, повідомлень про об`єкти оподаткування (форма № 20-ОПП), а саме, що ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» не мав власних нежитлових приміщень чи орендованих приміщень, послуг відповідального зберігання за адресою вул. Хіміків, 74, м. Черкаси.

Перевіркою, згідно ІКС «Податковий блок» на березень 2021 року встановлено наступне:

ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43562148) перебував на обліку ГУ ДПС У Львівській області, Львівська ДПІ, стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності - 01.61- допоміжна діяльність у рослинництві, директор - Медвідь Ольга Володимирівна .

Відповідно до поданого ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» «Податкового розрахунку сум доходу, нараховано (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого із них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за формою 4-ДФ від 16.06.2021 № 9162431055 поданого за І квартал 2021 року в березні 2021 року на товаристві працювало 3 особи.

Згідно даних ІКС «Податковий блок» у ТОВ «БЦ-ОІЛ ГРУП» зазначені об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (довідка 20 ОПП): колісна техніка, бочки, пункт приймання, склади, земельні ділянки, проте будь-які основні засоби за адресою навантаження вул. Хіміків 74, м. Черкаси, Черкаська обл. відсутні, також Фінансовий звіт або Баланс підприємства за 2021 рік - не подано.

Дійсно, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від10.04.2020 у справі №804/1984/16, в якій Верховний Суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18 зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2022 року у справі № 160/3364/19 наголосила, що податкова інформація носить виключно інформативний характер. Така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.

Водночас, неподання довідки 20-ОПП про всі свої об`єкти оподаткування, об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність, не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, крім того позивач позбавлений права перевіряти чи належним чином його контрагент відобразив місце провадження своєї господарської діяльності у вказаному документі. За наведеного, колегія суддів зазначає, що відсутність у базах ДПС інформації про об`єкти оподаткування контрагента за формою 20-ОПП не є самостійним доказом нереальності господарської операції.

Позивач звернув увагу, що адреса: м. Черкаси, вул. Хіміків, 74 є великим промисловим комплексом (колишнє Хімволокно), де виробничі площі та склади належать третім особам, зокрема, ТОВ "МЕЛІОРАНТ ПЛЮС". Постачальник здійснював відвантаження у погодженому в договорі місці, що підтверджує факт здійснення спірної операції.

Щодо посилання контролюючого органу на неможливість фактичного здійснення декількох перевезень ТМЦ з пункту навантаження - вул. Хіміків 74, м. Черкаси, Черкаська обл. до пункту розвантаження - вул. Соборна 3, с. Іваньки, Маньківського р-н, Черкаська обл. в межах однієї доби, оскільки виконання від 2 до 4 рейсів на добу одним транспортним засобом за маршрутом м. Черкаси - с. Іваньки потребує понад 20 годин безперервного керування, що є суперечливим та порушує встановлений п. 3.1 Положення № 340 ліміт робочого часу водія (9 годин на добу), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з даних картографічного сервісу Google Maps середня відстань за автомобільними дорогами між точкою навантаження (м. Черкаси, вул. Хіміків, 74) та точкою розвантаження (с. Іваньки, Черкаська обл.) становить 135 км (через траси Н16 та Т2406). Відповідно, круговий пробіг (рейс в обидва боки) становить 270 км. Час у дорозі на один круговий рейс (270 км): 270 км/ 60 км/год = 4,5 години. Час на навантаження насипом та зважування на складі: 0,5 години. Час на розвантаження насипом ( самоскид) та вагу на підприємстві: 0,5 Загальний час на повний цикл одного рейсу 5,5 год. Розрахунок тривалості рейсів у межах доби складає 22 години. Водночас, контролюючий орган не досліджував і не спростував можливість роботи на автомобілі екіпажу з двох водіїв (змінного графіку), тобто безперервної роботи транспортного засобу протягом доби, а тому висновки про штучність документів через дефекти хронометражу є виключно припущеннями контролюючого органу.

Щодо посилання відповідача на не надання до перевірки сертифіката/паспорту якості на товар, колегія судів зазначає, що однієї такої обставини недостатньо для висновку про відсутність факту придбання товару, оскільки сертифікат та паспорт якості не належать до первинних документів бухгалтерського обліку, на підставі яких формується податкова звітність, та які підприємство має обов`язок зберігати протягом встановленого Податковим кодексом України строку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції. Тому відсутність такого сертифіката не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 12 липня 2023 року у справі №380/26122/21.

Що стосується аналізу господарської діяльності підприємств по ланцюгу постачання, зокрема ТОВ "ЕТАЛОН ХІМ" та ТОВ "МЕЛІОРАНТ ПЛЮС", колегія суддів зазначає, що норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до ст. 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, податковим органом не доведено, що між позивачем та зазначеними контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід, а тому, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є лише припущеннями.

Суд констатує, що на момент здійснення спірних поставок ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" та ТОВ "БЦ-ОІЛ ГРУП" були належним чином зареєстровані, як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Договори про поставку органічних добрив в судовому порядку недійсними не визнавались.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області в акті не надано обґрунтувань та належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ", як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невідоме походження товару, адже ТОВ "БЦ-ОІЛ ГРУП" було зареєстровано податкові накладні на адресу позивача у ЄРПН із чітким кодом товару згідно з УКТ ЗЕД та назвою "Меліорант-ПЛЮС".

До того ж, суд звертає увагу, що добриво "Меліорант-ПЛЮС" це товар, що має офіційну торговельну марку або назву виробника (ТОВ «Меліорант Плюс»). Наявність в ланцюгу постачання цього підприємства, виключає висновок про товар невідомого походження, а недоліки внутрішнього обліку цього підприємства в ланцюгу постачання не можуть впливати на податковий облік позивача.

Колегія суддів, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених позивачем договорів із його контрагентами, дійшла висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності постачальників-контрагентів позивача, підтверджує факт поставки товару, а також використання позивачем придбаного добрива у власній господарській діяльності.

Водночас, відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів, суд констатує, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям і завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які б в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а під час судового вирішення даної справи не встановлено факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань, що може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. Колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача в наведеній частині гуртуються лише на припущеннях не підтверджених належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності, а відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що у даному спірному випадку існують ознаки недобросовісності господарської діяльності позивача, або узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань.

Отже, суд дійшов висновку, що факти наведені в акті перевірки, не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення товариством приписів податкового законодавства.

Враховуючи зазначене, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, вчинення позивачем інших порушень, визначених йому актом перевірки, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем у такому акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильна оцінка доказів призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового, про задоволення позовних вимог.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 33 280,00 грн. та судовий збір у розмірі 49 920,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 83 200 грн.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року - скасувати, прийняти нове, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 20.11.2025 № 21278/23-00-07-04-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЕНЗЕЛІВСЬКЕ" (ЄДРПОУ 32837429) судові витрати у розмірі 83 200 (вісімдесят три тисяч двісті) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк