Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №420/11374/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №420/11374/25

Суддя: Шевчук О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11374/25

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.03.2023 року по 31.03.2023 року, з 15.04.2023 по 28.06.2023;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 16.03.2023 року по 31.03.2023 року, з 15.04.2023 по 28.06.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.04.2023 по 19.05.2023, з 24.05.2023 по 28.06.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.04.2023 по 19.05.2023, з 24.05.2023 по 28.06.2023.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач – Військова частина НОМЕР_1 надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та винести по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що хоча чинним законодавством передбачена можливість проведення військово - лікарської експертизи шляхом поміщення військовослужбовця на стаціонар з оформлення медичної виписки за формою №027/о, факт наявності такої форми не свідчить про те, що позивач отримував саме лікування отриманого поранення, що є обов`язковою умовою для отримання додаткової винагороди у розрахунку 100 000 гривень на місяць, передбаченою Постановою № 168. Апелянт зазначає, що за умови відсутності факту лікування отриманого поранення, що вбачається з аналізу Виписки № 2307, позивач позбавлений можливості отримувати додаткову винагороду і задоволення позовних вимог в цій частині є безпідставним. Апелянт вказує, що виписка із медичної картки стаціонарного хворого №2307, видана КНП «ООКМЦ «ООР», засвідчує факт проходження позивачем ВЛК у вказаному лікувальному закладі з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, містить інформацію про проведені медичні дослідження та висновки за результатом їх проведення (видано Свідоцтво про хворобу № 393 про необхідність звільнення позивача з військової служби), однак, не свідчить про факт лікування позивачем травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманого при захисті Батьківщини. Таким чином, на думку апелянта, позивач у період з 15.04.2023 по 19.05.2023, та з 24.05.2023 по 28.06.2023 не проходив лікування у зв`язку з травмами (пораненнями), отриманими при захисті Батьківщини, а тому відповідачем 1 законно відмовлено у здійсненні відповідних нарахувань додаткової винагороди.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу другим відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №231, відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України віл 22 травня 2025 року № Д-22/ДС "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році та наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26 травня 2025 року №46/дск, з 01 серпня 2025р. введено в дію штат № 58/182-01 – військова частина НОМЕР_1 та згідно п. 1.1 військову частину НОМЕР_2 вважати НОМЕР_3 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 26.05.2023 року № 1877 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 04 березня 2023 року одержав акубаротравму, струс головного мозку, забій поперекової ділянки спинного мозку.

У довідці зазначено, що 04 березня 2023 року приблизно о 15.30 н.п.м. Бахмут, одержав поранення в наслідок ворожого обстрілу. За обставин: під час отримання поранення військовослужбовець знаходився у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом) та не знаходився у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Поранення отримане під час проходження військової служби, та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій. Підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_2 від 07 березня 2023 року №69 (а.с. 26 зворотній бік).

У зв`язку з отриманням бойового поранення (04.03.2023) ОСОБА_1 проходив лікування та перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до виписки №4955 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 16.03.2023 року по 21.03.2023 року.

Відповідно до виписки №2400/138 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 21.03.2023 року по 31.03.2023 року.

Відповідно до виписки №531 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.04.2023 року по 19.05.2023 року.

Відповідно до виписки №2307 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 24.05.2023 року по 28.06.2023 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, в матеріалах справи є відповідні докази, що підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.5 Постанови №168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому до вказаної постанови вносилися зміни, та у відповідності до п.1-2 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі по тексту Порядок №260).

Згідно з п.п. 2, 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Відповідно до п.17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Для належного виконання пункту 1 Постанови №168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року.

Відповідно до п.10 розділу ХХХIV Порядку №260 У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини),- виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з п.11 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Тобто, норми постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), зокрема і закордоном.

Основним документом, який підтверджує зв`язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (та пункт 11 розділу XXXIV Порядку № 260).

Згідно із статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, визначальною підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яка видається командиром військової частини на підставі наказу про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), і ця довідка повинна містити інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для надання додаткової грошової винагороди є саме наявність довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), яка визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, адже така довідка є одним із найважливіших документів, бо саме в ній зазначаються умови отримання поранення (під час виконання обов`язків військової служби чи захисту Батьківщини, наприклад), місце та час отримання поранення (населений пункт, область).

Як встановлено судами, в матеріалах справи наявна довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.05.2023 року №1877, в якій зазначено, що молодший сержант ОСОБА_1 04 березня 2023 року приблизно о 15.30 н.п.м. Бахмкт, одержав поранення в наслідок ворожого обстрілу. Поранення отримане під час проходження військової служби, та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій (а.с. 26 зворотній бік).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до виписки №4955 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 16.03.2023 року по 21.03.2023 року.

Відповідно до виписки №2400/138 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 21.03.2023 року по 31.03.2023 року.

Відповідно до виписки №531 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 15.04.2023 року по 19.05.2023 року.

Відповідно до виписки №2307 ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 24.05.2023 року по 28.06.2023 року.

Зі змісту вказаних виписок вбачається, що лікування проведено за спірні періоди, у зв`язку з отриманням бойового поранення, що мало місце 04.03.2023, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Водночас, як встановлено судами, позивачеві виплачено додаткову винагороду у розрахунку 100 000 гривень на місяць за період з 04.03.2023 по 31.03.2023 у розмірі 62 277,42 грн. на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.06.2023 №336 (витяг із зарплатної відомості №89 від 19 липня 2023 р.) (а.с. 147). Зазначена сума фактично є доплатою, оскільки на момент видання відповідного наказу на виплату додаткової винагороди за період лікування позивачеві вже було попередньо виплачено додаткову винагороду у розмірі 29 550 грн за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 (витяг із зарплатної відомості №67 від 3 травня 2023 р.) (а.с. 148).

Зважаючи на те, що позивач, на підтвердження наявного у нього права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 надав до відповідача та суду відповідні докази, а також те, що за період з 04.03.2023 по 31.03.2023 було виплачено позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.04.2023 по 19.05.2023, з 24.05.2023 по 28.06.2023; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.04.2023 по 19.05.2023, з 24.05.2023 по 28.06.2023.

Що стосується доводів апелянта про те, що з 15.04.2023 по 19.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ОООЦІВ» у зв`язку з наявністю певних захворювань, причинно-наслідковий зв`язок яких з отриманими під час захисту Батьківщини травмами, зазначеними у довідці про обставини поранення, встановити немає можливості, а з 24.05.2023 по 28.06.2023 перебував у КНП «ООКМЦ «ООР» з метою проходження військово-лікарської комісії, а не отримання стаціонарного лікування, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди у розрахунку 100 000 гривень, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки обов`язковою умовою для надання додаткової грошової винагороди є саме наявність довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), яка визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, адже така довідка є одним із найважливіших документів, бо саме в ній зазначаються умови отримання поранення, місце та час отримання поранення (населений пункт, область).

Крім того, вищезазначеними виписками підтверджується перебування позивача на лікуванні в стаціонарі у періоди з 15.04.2023 р. по 19.05.2023 р., з 24.05.2023 р. по 28.06.2023 р.

Доказів протилежного відповідачами до суду не надано.

Що стосується доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає.

Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Колегія суддів також не вбачає підстав для відступу від указаної правової позиції у межах цієї справи та надалі зауважує таке.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року № 460/21394/23 судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Таким чином, позовні вимоги регулюються вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.08.2023 р. №237 ОСОБА_1 з 24.08.2023 року виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 146).

З позовною заявою представник позивача- адвокат Мандрик В.В. звернувся до суду через систему «Електронний суд» 16.04.2025 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 залишено без руху.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали представник позивача надав заяву про усунення недоліків.

При цьому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року у справі № 420/5950/25 позовна заява поверталась позивачу.

Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач наділений правом повторного звернення до суду, наразі виникла необхідність у реалізації такого права, гарантованого зокрема ч. 1 ст. 5 КАС України.

Саме тому, 16.04.2025 року ОСОБА_1 повторно подав позовну заяву до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.

Отже, доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позову без розгляду у відповідності до ст. 123 КАС України, є помилковими.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: І.І. Тарновецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua