Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №400/12760/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №400/12760/25

Суддя: Шевчук О.А.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12760/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство «Перспектива Агро», державний реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олеся Юріївна, ОСОБА_2 , фермерське господарство «Мазурівське», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство «Перспектива Агро», державний реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олеся Юріївна, ОСОБА_2 , фермерське господарство «Мазурівське», в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 16.09.2025 № 2526/5, яким задоволена скарга ОСОБА_2 і ФГ «Мазурівське» та скасовані рішення державного реєстратора Калашнік О.Ю. від 14.05.2024 і від 15.05.2024, на підставі яких проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 993,6 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2935010548080;

- зобов`язати Мін`юст поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, які були анульовані внаслідок виконання наказу від 16.09.2025 № 2526/5.

18 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник Мін`юсту подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначав, що даний спір не підсудний адміністративному суду. Як зауважує представник Мін`юсту заявлений позов спрямований на захист цивільних прав ОСОБА_1 , зокрема, права власності на нерухоме майно, оскільки спірним наказом скасована державна реєстрація її права власності. Посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду справі № 826/9341/17, заявник зазначає, що звернення вимог до Мін`юсту не змінює приватно-правового характеру даного спору, а тому вважає що наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі №400/12760/25.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі – задоволено та закрито провадження у справі №400/12760/25.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції керувався пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, якою визначено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачкою підстави звернення до суду з цим позовом свідчать про те, що її звернення обумовлене порушенням її права на майно, оскільки державна реєстрація її права скасована спірним наказом. Суд також врахував, що задля вирішення питання щодо правомірності дій державного реєстратора, необхідно попередньо встановити належність у позивачки права власності на нерухоме майно, тобто вирішити питання про право цивільне, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

Також суд врахував, що наразі у порядку цивільного судочинства вирішується спір про правомірність державної реєстрації за позивачкою нерухомого майна, що суд також оцінив як наявність цивільного спору, та указав, що суть спірних правовідносин, їх характер та підстави виникнення, вказують на те, що даний спір неможливо розглянути в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та направити позов до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час постановлення ухвали суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що зі спірних правовідносин вбачається спір про цивільне право.

ОСОБА_1 зауважує на тому, що предметом даного адміністративного позову є оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, а саме наказу Мін`юсту, прийнятого за результатами здійснення відповідачем своїх контрольних функцій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Як пояснює апелянтка, звертаючись до суду, позивач просив надати правову оцінку виключно законності дій Мін`юсту, як суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо дотримання таким вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, меж наданих законом повноважень та встановленої адміністративної процедури прийняття спірного наказу.

З таких підстав, на переконання апелянтки, предмет та підстави заявленого позову свідчать про те, що спір виник виключно у зв`язку із здійсненням Мін`юстом владних управлінських функцій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а відтак має всі ознаки публічно-правового спору, визначені статтями 4 та 19 КАС України, тому висновки суду про закриття провадження у справі є помилковими.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає, що повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суд з урахуванням характеру спірних правовідносин, наявності спору про право в іншому судовому провадженні (№479/1653/24), а також заявлених позивачкою вимог щодо поновлення запису про право власності ОСОБА_1 , спрямованих на захист цивільного права на об`єкт нерухомого майна, цілком обґрунтовано задовольнив клопотання про закриття провадження у справі як такої, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а ухвалу суду – залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що предметом заявленого ОСОБА_1 позову є правомірність наказу Мін`юсту № 25256/5 від 16.09.2025, яким анульовані рішення державного реєстратора Калашнік О.Ю. від 14.05.2024 № 73105416 і від 15.05.2025 № 73128555 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачкою.

Мотивуючи звернення до суду за захистом порушеного права, ОСОБА_1 серед іншого зазначає, що набула право власності на нерухоме майно у виді майнового паю СЗАТ ім. Чапаєва за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час прийняття спірного наказу № 25256/5 від 16.09.2025, Мін`юст виходив з того, що надані ОСОБА_1 документи не є беззаперечними доказами набуття останньою права власності на вказане вище нерухоме майно, особливо з урахуванням того, що скаржники - ОСОБА_2 і ФГ «Мазурівське», наполягають на тому, що вони так само мають право на те саме нерухоме майно.

Варто зазначити, що в провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області перебуває справа №479/1653/24, предметом спору якої, серед іншого, є вимоги про скасування свідоцтва про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 27.07.2017 №17 та №18, виданих ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на будівлю загальною площею 993,6 м кв., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та припинення відповідного речового права.

Таким чином, спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, а тому колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що позов у цій справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Стосовно тверджень апелянтки, що предмет та підстави заявленого позову свідчать про те, що спір виник виключно у зв`язку із здійсненням Мін`юстом владних управлінських функцій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а відтак має всі ознаки публічно-правового спору, визначені статтями 4 та 19 КАС України, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що позовні вимоги хоча і звернуті до суб`єкта владних повноважень, однак зі змісту позовної заяви вбачається, що вони не стосуються питання дотримання суб`єктом владних повноважень щодо процедури розгляду скарги по суті та прийняття самого спірного наказу.

Варто зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Мін`юсту, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб

Також, стосовно наведених доводів апелянтки, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, згідно яких якщо позивач не був заявником щодо оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

З урахуванням викладеного, колегія суддів цілком погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що даний спір, який є предметом апеляційного розгляду, містить ознаки приватноправового характеру, що виключає можливість розгляду його у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 є цілком обґрунтованим та підстав для скасування постановленої ухали суд апеляційної інстанції не вбачає.

Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом норм процесуального права.

Оскільки колегія суддів погоджує висновок суду про задоволення клопотання про закриття провадження у адміністративний справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Так, відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фермерське господарство «Перспектива Агро», державний реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олеся Юріївна, ОСОБА_2 , фермерське господарство «Мазурівське», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття але може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений статтею 329 КАС України.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua