Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №420/28006/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28006/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок №1078);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.07.2022, виходячи з фіксованої величини 4463,15грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, в сумі 4460,43 грн щомісячно, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації», а зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку №1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15.12.2015.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що приріст грошового забезпечення в березні місяці 2018 року в порівнянні з лютим місяцем цього ж року склав 6555,48 грн., а тому відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, тобто заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.02.2024 №69-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 02.02.2024.

Відповідно до листа ВЧ НОМЕР_1 від 22/07/2025 №10/Т-1556/1614, ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо виплати індексації за спірний період, за результатом розгляду якого повідомлено, що сума індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до пункту 5 Постанови №1078 виплачена в повному обсязі.

Також ВЧ НОМЕР_1 надані архівні відомостей з січня 2018 року по грудень 2024 року, довідка-розрахунок індексації-різниці №09/143 від 21.07.2025 та довідка про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка містить таку інформацію:

- грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становить 8408,20 грн, а у березні 2018 року – 8410,92 грн.

- поточна індексація виплачувалась у грудні 2018 року, лютому 2019 року та березні 2019 року по 71,08 грн., у листопаді 2019 року у розмірі 1571,48 грн, з грудня 2019 року по червень 2020 року у розмірі по 216,51 грн щомісячно, у липні 2020 року – 226,29 грн, у грудні 2020 року – 1131,45 грн, з січня 2021 року по березень 2021 року у сумі по 331,42 грн щомісячно, з квітня 2021 року по червень 2021 року по 415,41 грн щомісячно, з липня 2021 року по листопад 2021 року по 540,03 грн щомісячно, у січні 2022 року у сумі 1126, 38 грн, з лютого 2022 по квітень 2022 по 672,35 грн щомісячно, у травні 2022 року - 913,01 грн, у червні 2022 року – 1017,21 грн, у липні 2022 року – 1066,00 грн.

- різниця між сумою індексації належної до виплати в березні 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року з урахуванням абз. 4 п.5 Порядку №1078, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась протягом спірного періоду з 01.03.2018.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що позивачу у спірний період індексація-різниця грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, а відтак, суд дійшов висновку, що такі дії є протиправними. Суд зауважив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на встановлені положеннями Порядку №1078 правила й умови нарахування індексації, відповідач повинен був здійснити позивачу нарахування та виплату фіксованої індексації грошового забезпечення. Виходячи з положень Порядку № 1078, суд встановив, що фіксована індексація грошового забезпечення має бути виплачена позивачу у розмірі 4460,43 грн., щомісяця.

Водночас, суд врахував, що рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 21.11.2025 у справі №420/6978/25, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, оскільки на виконання вказаного рішення позивачу буде проведений перерахунок грошового забезпечення, починаючи з 29.01.2020, що в свою чергу є підставою для перегляду розміру індексації-різниці грошового забезпечення, суд вважав, що позивач має право на нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення в розмірі 4460,43 грн. лише за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.

Отже, керуючись положеннями частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення, в тій частині, яка не оскаржена.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі і вище - Закон №1282-ХІІ).

Положення статті 1 Закону №1282-XII передбачають, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Згідно матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено нездійсненням відповідачем нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення позивачу у спірний період.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що у період з 01.03.2018 по 28.01.2020 позивачу індексація-різниця не нараховувалася та не виплачувалася, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про протиправність дій відповідача щодо не виплати останньому індексації, оскільки це порушує державні гарантії щодо оплати праці.

Досліджуючи питання обґрунтованості доводів апелянта про відсутність у позивача права на виплату індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018, згідно положень абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів керується наступним.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі і вище - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Зокрема, слід звернути увагу на те, що з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Для вирішення питання наявності у позивача права на отримання індексації – різниці у період з 01.03.2018 до 28.01.2020, слід встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суми індексації, що мала скластися в цьому місяці.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762 грн.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до приписів абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, даних Мінстатистики щодо індексів споживчих цін, сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,*253,30%/100), та становить 4 463,15 грн.

Суд першої інстанції на підставі даних архівної відомості №3 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та з урахуванням приписи абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, здійснив розрахунок сталого щомісячного розміру індексації-різниці, починаючи з 01.03.2018 до 28.01.2020 та дійшов правильного висновку, що він становить 4460,43 грн.

Посилання апелянта на те, що приріст грошового забезпечення в березні місяці 2018 року в порівнянні з лютим місяцем цього ж року склав 6555,48 грн. не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження та правильність висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на виплату індексації не спростовують.

За такого правового регулювання колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький