Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №522/6549/26-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/6549/26-Е

Перша інстанція: суддя Косіцина В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

при секретарі – Жигайловій О.Е.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП капітана поліції Білокамінського Івана Леонідовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП капітана поліції Білокамінського І.Л., в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2026 року серії ЕНА №6990880, про притягнення до адміністративного відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП за порушення останнім пункту 11.5 ПДР та накладення штрафу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова винесена із суттєвими порушеннями як матеріального (відсутність доказів наявності у його діях складу правопорушення), так і процесуального законодавства (відсутність доказів на підтвердження вчинення правопорушення). Отже позивач вважає, що матеріали постанови не містить доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного правопорушення, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування. Окрім цього, позивач зазначає про помилковість тверджень відповідача про порушення ним пункту 11.5 ПДР, та наголошує на відсутності в його діях складу правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а тому на його переконання, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.04.2026 серії ЕНА №6990880 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП.

Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 – відмовлено.

Стягнуто з Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції; постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, та наголошує на тому що у межах спірних правовідносин позивачем було допущено порушення вимог ПДР, а саме правила розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Заперечуючи правомірність спірного рішення апелянт зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не надав належної оцінки надані суб`єктом владних повноважень докази, якими зафіксований факт порушення позивачем ПДР України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність з боку позивача порушення правил дорожнього руху та наявність підстав для скасування постанови.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та узгоджуються із позицією суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Висновки суду про задоволення позову вважає законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08 квітня 2026 року інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП, капітаном поліції Білокамінським І.Л. складена постанова серії ЕНА №6990880, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП за порушення останнім пункту 11.5 ПДР.

Відповідно до вказаної постанови 08 квітня 2026 року о 16 годині 00 хвилин у с. Коблеве, вул. Одеська, 4, водій – ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Blazer EV, д/н НОМЕР_1 , рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, на дорозі, де дві полоси смуги в одному напрямку, при цьому, не маючи наміру повернути ліворуч, чим здійснив порушення п.11.5. ПДР. Вказаною постановою на позивача накладений штраф в розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо протиправності спірної постанови та зазначив, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, суб`єктом владних повноважень належним чином не доведений.

Як указав суд, вказана постанова прийнята без належної перевірки дорожньої обстановки, зокрема, встановлених на даному відрізку дороги дорожніх знаків, горизонтальної розмітки та без перевірки мети додаткової смуги, та дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, що передбачений частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому вважав, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно пункту 1.1. ПДР вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пункт 1.3 ПДР України визначає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до пункту 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Положення статті 1 КУпАП встановлюють, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП, передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 283 КУпАП визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої вказаної статті розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як вбачається з постанови ОСОБА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності, шляхом накладення штрафу за вчинення правопорушення, яке передбачене положеннями частини 2 статті 122 КУпАП, за порушення пункту 11.5 ПДР.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до пункту 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Тобто, у разі, якщо дорога має дві та більше смуги для руху в одному напрямку, рух повинен був здійснюватися в крайній правій смузі.

Відповідно до пункту 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечує факт вчинення спірного правопорушення, і суд першої інстанції погодився з його позицією, та дійшов висновку, що посадовими особами Національної поліції України помилково оцінені обставини вчинення позивачем правопорушення, та не надана належна оцінка дорожньої обстановки та встановлених на даному відрізку дороги дорожніх знаків, горизонтальної розмітки та без перевірки мети додаткової смуги, оскільки права смуга на відповідній ділянці дороги є смугою гальмування та призначена для з`їзду з дороги.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача та висновків суду першої інстанції, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вказаного обов`язку та з метою доведення правомірності оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень наданий до суду відеозапис, з якого вбачається що позивач, керуючи транспортним засобом Chevrolet Blazer EV, д/н НОМЕР_1 рухаючись по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку їхав по крайній лівій смузі для руху в цьому напрямку при наявній вільній правій смузі.

Отже, наданим відповідачем відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку рухався по крайній лівій смузі для руху в цьому напрямку, при наявній вільній правій смузі, що свідчить про порушення останнім вимог ПДР, а саме пункту 11.5 правил.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду на те, що наявна на місці події права смуга не призначена для руху прямо, а є додатковою смугою, організованою на виконання п.10.8 ПДР, з метою гальмування та подальшого з`їзду з дороги праворуч.

З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що перед початком населеного пункту Коблеве, Миколаївської області, встановлений дорожній знак 5.20.1 «Початок додаткової смуги руху», який відповідно до ПДР позначає початок додаткової смуги на підйом або смуги гальмування на транспортних розв`язках в одному чи різних рівнях. Тобто, фактична дорожня обстановка свідчить про те, що на зазначеній ділянці автомобільної дороги наявний поздовжній підйом, а після встановлення знаку 5.20.1 проїзна частина переходить у дві смуги руху в одному напрямку в межах населеного пункту.

Варто зазначити, що будь-які транспортні розв`язки в одному чи різних рівнях, для обслуговування яких могла б бути організована смуга гальмування, на місці події відсутні. На ділянці автомобільної дороги, де зафіксоване спірне правопорушення між смугами нанесена дорожня розмітка 1.5, яка розділяє транспортні потоки в межах одного напрямку руху та визначає межі окремих смуг руху. Наявність такої розмітки свідчить про те, що права смуга є самостійною смугою руху, а не окремою смугою гальмування, яка має інше функціональне призначення.

У разі організації смуги гальмування вона повинна бути належним чином відокремлена від основної смуги руху відповідними технічними засобами організації дорожнього руху, зокрема дорожньою розміткою 1.8 - широкою переривчастою лінією, яка відповідно до ПДР позначає межу між основною смугою руху та смугою гальмування чи розгону.

На місці події до перехрестя автомобільна дорога має дві смуги для руху транспортних засобів в одному напрямку. Вказані смуги є рівнозначними смугами руху, що підтверджується нанесеною між ними дорожньою розміткою 1.5, яка відповідно до розділу 34 ПДР позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку. Після проходження перехрестя кількість смуг руху збільшується до трьох, при цьому одна із додаткових смуг призначена для розгону транспортних засобів, які виїжджають на дорогу. Тобто саме після перехрестя виникає смуга розгону, яка має окреме функціональне призначення, передбачене пунктом 10.8 ПДР. Вказана обставина підтверджує, що до перехрестя права смуга не є смугою гальмування, а є однією із двох смуг руху в одному напрямку. Смуга гальмування призначена для транспортних засобів, які залишають основну дорогу шляхом зниження швидкості та з`їзду з неї, тоді як у даному випадку дорожня схема передбачає іншу організацію руху: дві смуги руху до перехрестя та додаткову смугу розгону після перехрестя для транспортних засобів, що вливаються у транспортний потік.

Крім того, як смуги гальмування, так і смуги розгону відповідно до ПДР позначаються дорожньою розміткою 1.8 (широка переривчаста лінія), яка визначає межу між основною смугою руху та такими смугами. На спірній ділянці до перехрестя така розмітка відсутня, а між двома смугами руху нанесена саме розмітка 1.5, що додатково підтверджує їх однаковий статус як смуг руху в одному напрямку. Зазначені обставини об`єктивно підтверджуються відеозаписами із системи відеонагляду адміністративної будівлі Дорожньої станції патрульної поліції «Коблеве», долученими до матеріалів справи.

Із вказаних відеозаписів чітко вбачається фактична організація дорожнього руху на відповідній ділянці автомобільної дороги, а саме: наявність двох смуг руху в одному напрямку до перехрестя, нанесення між ними дорожньої розмітки 1.5, а також збільшення кількості смуг руху після перехрестя за рахунок утворення додаткової смуги розгону для транспортних засобів, які виїжджають із прилеглої дороги та здійснюють вливання у транспортний потік.

За таких підстав, колегія суддів погоджується із аргументами апелянта, що висновок суду першої інстанції про те, що права смуга до перехрестя є смугою гальмування та подальшого з`їзду з дороги праворуч, не відповідає фактичній організації дорожнього руху та зроблений без належного дослідження всіх обставин справи.

Отже, аналіз встановлених апеляційним судом обставин справи та наведених вище норм чинного законодавства свідчить про правомірність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП за порушення пункту 11.5 ПДР та підстави для її скасування відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає слушним зазначити, що посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові посилання на відеозапис вчиненого порушення, за умови наявності самого відеозапису порушення, є формальним недоліком оскаржуваної постанови, який жодним чином не спростовує факту вчинення позивачем спірного правопорушення, а також не є достатньою підставою для скасування відповідної постанови.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заявленого позову та скасування спірної постанови.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення на підставі пункту 1 частини 1 статті 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції – задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Миколаївській області ДПП капітана поліції Білокамінського Івана Леонідовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький