Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №420/31526/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31526/25

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Дата і місце ухвалення: 01.04.2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі №420/31526/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно не подовження виплат пенсії по інвалідності мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату пенсії по інвалідності 3 групи з 09.08.2025 року до кінця дії воєнного стану.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи з 09.08.2025 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що виплату пенсії позивачу було правомірно продовжено до 08.08.2025 відповідно до пункту 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а після проходження позивачем оцінювання повсякденного функціонування особи виплату пенсії буде продовжено.

На думку апелянта, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують права позивача. Крім того, апелянт вважає, що питання щодо поновлення виплати пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а тому суд першої інстанції безпідставно зобов`язав відповідача поновити виплату пенсії. Також апелянт не погоджується з висновками суду щодо розподілу судових витрат, посилаючись на відсутність належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, строк дії якої визначено до 09.11.2025 року.

20.08.2025 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення нарахування та виплати пенсії.

У відповідь листом від 01.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності, а пунктом 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону передбачено, що особам з інвалідністю, яким виплата пенсії була продовжена у період дії воєнного стану по 12.02.2025, така виплата продовжується лише до 08.08.2025.

З огляду на це відповідач повідомив, що виплату пенсії позивачу продовжено до 08.08.2025, а її подальше продовження можливе лише після проходження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Вважаючи такі дії відповідача щодо припинення виплати пенсії по інвалідності після 08.08.2025 протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу інвалідність була встановлена до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, а визначений строк повторного огляду припав на період дії воєнного стану.

При цьому суд дійшов висновку, що позивач проживає на території, включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, для якої не визначено дату завершення бойових дій, у зв`язку з чим належить до категорії осіб, для яких оцінювання повсякденного функціонування переноситься на строк після припинення чи скасування воєнного стану, а інвалідність та пов`язані з нею соціальні гарантії підлягають продовженню до закінчення такого строку.

За цих обставин суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії по інвалідності з 09.08.2025 року та, вважаючи, що у відповідача був відсутній дискреційний розсуд щодо вирішення питання про продовження виплати пенсії, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити позивачу виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи з 09.08.2025 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, розсудливими, пропорційними та прийнятими з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на такого суб`єкта владних повноважень.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», та постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, а також в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, умови призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.

Згідно зі статтею 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Повторний огляд осіб з інвалідністю здійснюється у випадках та порядку, визначених законодавством.

Статтею 35 Закону №1058-IV передбачено порядок виплати пенсії у разі зміни групи інвалідності, відновлення здоров`я або проходження повторного оцінювання повсякденного функціонування особи. Зокрема, якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання у визначений строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено відповідне оцінювання. Водночас у разі пропуску такого строку з поважних причин або наступного підтвердження інвалідності виплата пенсії поновлюється у порядку, визначеному цією статтею.

Разом із тим у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану законодавцем встановлено спеціальне правове регулювання щодо продовження виплати пенсій особам з інвалідністю, які об`єктивно не можуть пройти повторний огляд чи оцінювання повсякденного функціонування. Саме застосування зазначених спеціальних норм є предметом спору у цій справі.

Так, пунктом 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану чи надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану (надзвичайного стану), якщо інше не встановлено законом.

Наведена норма є спеціальною щодо загальних положень статей 34 та 35 Закону № 1058-IV і була запроваджена законодавцем з метою забезпечення безперервності пенсійного забезпечення осіб з інвалідністю, які внаслідок об`єктивних обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, позбавлені можливості своєчасно пройти повторний огляд або оцінювання повсякденного функціонування.

При цьому законодавець не визначив самостійно перелік причин, за яких проходження такого оцінювання є неможливим, а делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначити відповідні випадки. Отже, для правильного вирішення цього спору підлягають застосуванню також положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою врегульовано порядок проведення такого оцінювання та визначено категорії осіб, для яких строки його проходження продовжуються або переносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» з 01 січня 2025 року запроваджено новий механізм встановлення та підтвердження інвалідності шляхом проведення оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами замість медико-соціальних експертних комісій.

Водночас пунктом 3 зазначеної постанови врегульовано особливості проходження оцінювання особами, інвалідність яким була встановлена до набрання нею чинності. Зокрема, визначено, що чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані пройти оцінювання повсякденного функціонування у період з 01 квітня 2025 року до 01 листопада 2025 року. Разом із тим цією ж постановою визначено категорії осіб, яких неможливо направити на проведення такого оцінювання, зокрема осіб, місцем проживання яких є території, включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації. Для таких осіб оцінювання повсякденного функціонування переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення чи скасування, а інвалідність продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування воєнного стану, якщо раніше оцінювання не буде проведено.

Отже, визначальним для вирішення цього спору є встановлення того, чи належав позивач станом на момент припинення виплати пенсії до кола осіб, на яких поширюються наведені винятки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1338. Саме від відповіді на це питання залежить правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 09 серпня 2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу інвалідність була встановлена рішенням медико-соціальної експертної комісії 03.08.2022, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1338, а строк повторного огляду був визначений на 14.09.2023, тобто припав на період дії воєнного стану.

Також судами встановлено, що місцем проживання позивача є м. Одеса. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Одеську міську територіальну громаду з 26.05.2025 включено до переліку територій можливих бойових дій без визначення дати припинення можливості бойових дій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент припинення відповідачем виплати пенсії позивач належав до категорії осіб, щодо яких пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1338 передбачено особливий порядок проходження оцінювання повсякденного функціонування та продовження строку інвалідності. Відтак до спірних правовідносин підлягали застосуванню саме спеціальні положення зазначеної постанови у взаємозв`язку з пунктом 14-6.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Доводи апелянта про те, що виплата пенсії позивачу могла здійснюватися виключно до 08.08.2025, а її подальше продовження залежало лише від проходження оцінювання повсякденного функціонування, не враховують особливостей правового регулювання, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 1338 для осіб, яких неможливо направити на проходження такого оцінювання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні положення пункту 14-6.1 розділу XV Закону № 1058-IV у системному взаємозв`язку з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1338, якими конкретизовано випадки неможливості проходження оцінювання повсякденного функціонування особи, передбачені зазначеною нормою Закону.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно втрутився у дискреційні повноваження відповідача, зобов`язавши поновити виплату пенсії позивачу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права такого суб`єкта діяти на власний розсуд.

Дискреційними є повноваження адміністративного органу, які передбачають можливість вибору одного з кількох юридично допустимих варіантів поведінки. Натомість якщо законом визначено єдиний правомірний варіант дій суб`єкта владних повноважень за наявності встановлених умов, такі повноваження не є дискреційними, а їх реалізація є обов`язком відповідного органу. Аналогічний правовий висновок щодо застосування частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17.

У спірних правовідносинах судом встановлено, що позивач належить до категорії осіб, на яких поширюються спеціальні положення пункту 14-6.1 розділу XV Закону № 1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України № 1338. За таких обставин у відповідача був відсутній розсуд щодо можливості припинення виплати пенсії, оскільки законом передбачено єдиний правомірний варіант поведінки – забезпечити її подальшу виплату відповідно до вимог Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України № 1338.

З огляду на викладене, обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії відповідає положенням статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективним та не свідчить про втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не вирішував питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по суті, оскільки позивачем не було подано доказів їх понесення, а лише зазначив, що таке питання може бути вирішене у порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак твердження апелянта про безпідставне покладення на нього обов`язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Водночас рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн відповідає вимогам частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позовні вимоги задоволено частково, а позивач не є суб`єктом владних повноважень. Підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у сукупності з матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права та не містять обставин, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

З огляду на результат апеляційного перегляду, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі №420/31526/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук