Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №280/3087/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3087/26

Суддя І інстанції Конишева О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

1. Визнати протиправним розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_2 ».

2. Скасувати розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_2 ».

3. Зобов`язати Михайлівську селищну військову адміністрацію Василівського району Запорізької області провести належний та повний перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за весь період вимушеного простою, який виник не з його вини, із застосуванням положень статті 113 Кодексу законів про працю України, виходячи з розміру не менше двох третин посадового окладу, визначеного на рівні фактичних виплат за попередні періоди, з урахуванням усіх належних доплат, надбавок та раніше здійснених виплат, та здійснити виплату різниці між фактично виплаченими та належними до виплати сумами.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та вказано, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів; належним чином засвідченої копії оскаржуваного розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_2 ».

На виконання вимог ухвали суду 22.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Зазначена ухвала мотивована тим, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом. При цьому, позивач не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а неведені позивачем підстави поновлення такого строку є неповажними.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Також просив визнати наведені ним причини пропуску строку звернення до суду поважними та такими, що підлягають оцінці під час подальшого розгляду справи.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом. Вказує на те, що предметом спору є не лише індивідуальний акт щодо проходження служби, а й питання законності припинення простою, правомірності зміни умов праці, правової визначеності статусу працівника та належного нарахування заробітної плати. Зазначає, що судом першої інстанції повністю проігноровано, відповідач послідовно видавав взаємовиключні розпорядження, змінював власну позицію щодо необхідності прибуття до місця роботи, повідомляв про втрату чинності окремих рішень та фактично створив стан правової невизначеності. Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому, коли саме він об`єктивно отримав можливість сформувати остаточне розуміння порушення свого права та належним чином підготувати звернення до суду. При цьому, зазначає, що суд обмежився загальним твердженням про відсутність причинно-наслідкового зв`язку, однак не дослідив сукупність наведених обставин, а саме тимчасову окупацію території громади, його статус як внутрішньо переміщеної особи, перебування на лікуванні, наявність підтвердних ВЛК хронічних захворювань, необхідність отримання документів та інформації шляхом адвокатських запитів, ведення активних бойових дій у Запорізькій області та відсутність правової визначеності у діях відповідача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, перебування позивача на посаді старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області, у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини п`ятої статті 122 КАС України.

При цьому, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання Михайлівську селищну військову адміністрацію Василівського району Запорізької області провести належний та повний перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за весь період вимушеного простою, який виник не з його вини, не є окремими вимогами, а пов`язані з оскарженням розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області Олександра Лактіонова», що виключає підстави для застосування інших строків звернення до суду, ніж визначених частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Процесуальні норми КАС України, якими врегульовано перебіг строків звернення до суду визначають, що перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і не пов`язує їх з моментом, коли особа почала вважати, що діями, рішеннями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень ці права чи інтереси порушено.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, про оскаржуване розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області Олександра Лактіонова» ОСОБА_1 було відомо щонайменше з 19.12.2025, про що свідчить його лист-повідомлення до Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області (а.с. 12).

Натомість, до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 02.04.2026 року, тобто з пропуском визначеного ч.5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, учасники справи, мають право на звернення до суду у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Суд зазначає, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до суду з адміністративним позовом здійснюється судом лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

В свою чергу, позивач посилаючись на тимчасову окупацію території громади, його статус як внутрішньо переміщеної особи, перебування на лікуванні, наявність підтвердних ВЛК хронічних захворювань, необхідність отримання документів та інформації шляхом адвокатських запитів, ведення активних бойових дій у Запорізькій області та відсутність правової визначеності у діях відповідача не обґрунтував, яким чином тимчасова окупація території громади, ведення активних бойових дій у Запорізькій області, статус внутрішньо переміщеної особи, беручи до уваги, що місцем проживання позивача є м. Київ, а також його перебування з 14.11.2025 по 29.11.2025 на лікарняному та визначені ВЛК хронічні хвороби, об`єктивно перешкодили йому звернутись до суду з адміністративним позовом починаючи 19.12.2025 року.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що необхідність отримання документів та інформації шляхом адвокатських запитів, а також очікування правової визначеності жодним чином не впливають на можливість реалізації права на оскарження рішення розпорядження начальника Михайлівської селищної військової адміністрації Василівського району Запорізької області від 24.11.2025 року №249-к «Про припинення простою старости на території Пришибського старостинського округу Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області Олександра Лактіонова», про яке позивачу було відомо щонайменше з 19.12.2025 року.

Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а вказані ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова