Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №340/1110/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1110/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 в адміністративній справі №340/1110/26

за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені наступні вимоги:

- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код класифікації доходів бюджету 5018010200) в сумі 89248,25 грн, та перерахувати на наступний рахунок: UA138999980314020617000011567, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37918230, отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/18010200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем, станом на дату звернення до суду, рахується податковий борг на загальну суму 89248,25 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Оскільки податковий борг добровільно відповідачем не погашений, позивач просив суд стягнути його на користь місцевого бюджету України.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 відкрито провадження у справі № 340/1110/26 та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Під час розгляду справи відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 340/1110/26 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 340/1919/26, оскільки у зазначеній справі відповідач оскаржує в судовому порядку податкове повідомлення-рішення № 0204304-2407-1123 від 18.06.2025 про визначення грошового зобов`язання за 2024 рік у сумі 76 499,85 грн, яка включена позивачем до загальної суми позову.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, керуючись частинами 6, 7 статті 172 КАС України, роз`єднано позовні вимоги у справі № 340/1110/26: виділено у самостійне провадження позовні вимоги ГУ ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 76 499,85 грн на підставі податкового повідомлення-рішення № 0204304-2407-1123 від 18.06.2025; у провадженні даної адміністративної справи № 340/1110/26 залишено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу на суму 12 748,40 грн.

Ухвала від 08.04.2026 мотивована тим, що в ході розгляду справи встановлено факт оскарження відповідачем ППР від 18.06.2025 у справі № 340/1919/26, відтак, частина боргу (76 499,85 грн) є неузгодженою. Спільний розгляд вимог, частина з яких є неузгодженими та потребує очікування результатів іншого судового провадження, ускладнить і сповільнить вирішення справи, що суперечить завданням адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) щодо своєчасного захисту прав та інтересів осіб.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м.Кропивницького податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в розмірі 12748,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду від 09.04.2026 та висловлюючи заперечення проти ухвали про роз`єднання позовних вимог від 08.04.2026, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Щодо заперечень на ухвалу від 08.04.202, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив ч. 1 ст. 247 КАС України. На думку відповідача, роз`єднавши вимоги та розглянувши частину з них, суд фактично ухвалив «часткове рішення», що за наявності його обґрунтованих заперечень є неприпустимим, коли відповідачем у справі є одна особа.

Щодо рішення від 09.04.2026, апелянт зазначає, що суд неправильно застосував приписи ст. 60 ПК України (зокрема, п.п. 60.1.4 п. 60.1 та п. 60.5). Відповідач наполягає, що рішення суду у справі № 340/4472/21 про скасування ППР тягне за собою повне відкликання всієї податкової вимоги від 22.09.2021 безпосередньо з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код 18010200) в розмірі 12748,40 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форма 'Ф'):

- №0314364-2408-1123-UA35040210000014072 від 06.10.2023 на суму 2593,50 грн. за податковий період 2022 (а.с.8);

- №0314365-2408-1123-UA35040210000014072 від 06.10.2023 на суму 1488,50 грн. за податковий період 2022 (а.с.8);

- №028107-2408-1123-UA35040210000014072 від 09.04.2024 на суму 2673,30 грн. за податковий період 2023 (а.с.9);

- №028108-2408-1123-UA35040210000014072 від 09.04.2024 на суму 1534,30 грн. за податковий період 2023 (а.с.9);

- №0217026-1123 від 18.06.2025 на суму 2832,90 грн. за податковий період 2024 (а.с.10);

- №0253381-1123 від 19.06.2025 на суму 1625,90 грн. за податковий період 2024 (а.с.10).

Доказів погашення вказаного податкового боргу суду не надано, як і не надано доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що доводи відповідача про відкликання податкової вимоги у зв`язку зі скасуванням податкових повідомлень-рішень є безпідставними. У справі № 340/4472/21 ОСОБА_1 оскаржувалися податкові повідомлення-рішення № 0203034-5207-1123 від 21.10.2019, № 0118593-5207-1123 від 13.06.2020 та № 0007759-2404-1123 від 29.03.2021 щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018– 2020 роки на загальну суму 119 117,24 грн. Водночас податкова вимога форми «Ф» № 0027020-1303-1123 від 22.09.2021 винесена на загальну суму 123 331,35 грн. Вона включає борг не лише з податку на нерухоме майно, а й з пені, нарахованої з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), що сплачується за результатами річного декларування, та військового збору. Оскільки відповідачем не надано доказів оскарження вимоги форми «Ф» № 0027020-1303-1123 від 22.09.2021 у частині суми 12 748,40 грн, доказів скасування цієї частини боргу чи її погашення, податкова вимога в цій частині на даний час не вважається відкликаною, а борг є узгодженим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов`язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначеннями, наданими пп.14.1.39, 14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня є грошовим зобов`язанням платника податків. Сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є податковим боргом.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом у зв`язку з виникненням у відповідача податкового боргу було сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу форми “Ф” № 0027020-1303-1123 від 22.09.2021 на суму 123331,35 грн., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п.п.60.5. ст.60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Аналіз зазначеної норми у системному зв`язку з положеннями ПК України свідчить, що скасування судом окремих податкових повідомлень-рішень призводить до відкликання податкової вимоги виключно в частині суми боргу, яка формувалася на підставі цих скасованих рішень. Вона не скасовує автоматично зобов`язання за іншими самостійними складовими цієї ж вимоги, якщо вони не оскаржувались і не визнані протиправними.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції у рішенні від 09.04.2026, судовим рішенням у справі № 340/4472/21 було скасовано ППР на загальну суму 119 117,24 грн. Податкова вимога форми «Ф» № 0027020-1303-1123 від 22.09.2021 виставлялася на суму 123 331,35 грн і охоплювала також пеню з ПДФО та військовий збір. Різниця між загальною сумою вимоги та скасованими ППР становить 12 748,40 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що податкова вимога в частині 12 748,40 грн була скасована, оскаржена в судовому порядку чи погашена шляхом сплати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним у рішенні від 09.04.2026, про те, що скасування судовим рішенням окремих податкових повідомлень-рішень не зумовлює автоматичного відкликання податкової вимоги в частині решти заборгованості в розмірі 12 748,40 грн. Оскільки вказана заборгованість є узгодженою та непогашеною, вона підлягає примусовому стягненню, що свідчить про правомірність задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з позивача податкового боргу в розмірі 12 748,40 грн.

Щодо заперечень на ухвалу суду про роз`єднання позовних вимог від 08.04.2026, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 172 КАС України, суд має право до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши їх у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства.

Підставою для постановлення ухвали від 08.04.2026 стало клопотання самого відповідача про зупинення провадження у справі у зв`язку з оскарженням ним у справі № 340/1919/26 податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 № 0204304-2407-1123 на суму 76 499,85 грн. З огляду на неузгодженість цієї частини боргу, виділення зазначених вимог в окреме провадження забезпечило можливість оперативного розгляду решти узгоджених вимог на суму 12 748,40 грн без затягування процесу.

Посилання апелянта на порушення судом частини 1 статті 247 КАС України є безпідставними, оскільки заявник ототожнює різні процесуальні інститути. Інститут ухвалення часткового рішення за статтею 247 КАС України передбачає вирішення вимоги в межах того ж самого провадження. Натомість роз`єднання вимог на підставі статті 172 КАС України передбачає виділення вимог в окреме самостійне провадження з присвоєнням нового номера справи.

Оскільки суд першої інстанції застосував саме статтю 172 КАС України, приписи частини 1 статті 247 КАС України до цих правовідносин не застосовуються, а висновок суду про роз`єднання вимог повністю відповідає завданням адміністративного судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 в адміністративній справі №340/1110/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова