Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №357/12141/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12141/26

3/357/3800/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Оксана Вознюк розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, головний спеціаліст виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

У С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-6 КУпАП розглядаються у п`ятнадцятиденний строк.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Громадянка ОСОБА_1 з`явивилась в судове засідання. В судовому засіданні встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та роз`яснено права та обов`язки.

Також в судовому засіданні був присутній прокурор Самборук О.С.

Дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя встановила таке.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення надання житлових субсидій та пільг управління надання житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 05.01.2026 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 13.03.2026 о 11 год 46 хв несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) за період з 01.01.2026 по 05.01.2026, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. (протокол № 773 від 03.07.2026).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що після звільнення з посади їй було відомо про обов`язок подати декларацію особи, яка припинила виконання функцій держави. 05.02.2026 вона подала декларацію через Єдиний державний реєстр декларацій, однак наступного дня їй зателефонували з Пенсійного фонду України та повідомили, що декларацію необхідно скоригувати, оскільки нею було неправильно визначено звітний період. Після цього вона неодноразово намагалася виправити декларацію та подати її повторно, однак під час збереження змін і накладення електронного підпису виникали технічні помилки, у зв`язку з чим завершити подання декларації не вдавалося. Про наявність таких технічних труднощів вона повідомляла працівників Пенсійного фонду України, які, зі слів останньої, підтверджували наявність аналогічних проблем у роботі Реєстру і в інших користувачів. Після усунення технічних труднощів, 13.03.2026, нею було успішно подано декларацію із правильно зазначеним звітним періодом. Додала, що в період з 05.01.2026 по 04.02.2026 вона фактично перебувала за місцем свого проживання у м. Біла Церква. Цей час збігся з систематичними та масованими обстрілами критичної інфраструктури регіону. Внаслідок значних пошкоджень енергосистеми, у місті виникла тривала та критична відсутність стабільного електропостачання, мобільного зв`язку та доступу до мережі Інтернет. В умовах затяжних блекаутів та постійної загрожи життю через повітряні атаки, вона була повністю позбавлена технічної можливості авторизуватись в системі НАЗК. Керуючись роз`ясненнями НАЗК щодо неможливості подання звітності під час таких обставин, у її діях відсутній умисел на приховування статків чи ухилення від декларування. Обов`язок декларування виконано одразу після мінімальної безпекової ситуації та відновлення базових комунікацій зв`язку в місті.

Прокурор просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти стягнення в межах санкції відповідної статті.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя дійшла висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Встановлено, що ОСОБА_1 , яка по 05 січня 2026 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення надання житлових субсидій та пільг управління надання житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 05.01.2026 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 13.03.2026 о 11 год 46 хв несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) за період з 01.01.2026 по 05.01.2026, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

25.11.2009 ОСОБА_2 прийняла Присягу державного службовця.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 25.09.2010 серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .

Згідно з наказом Пенсійного фонду України від 02.10.2024 №356-о «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення надання житлових субсидій та пільг управління надання житлових субсидій та пільг Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України з 03.10.2024.

Відповідно до посадової інструкції, посада головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення надання житлових субсидій та пільг управління надання житлових субсидій та пільг Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України належить до категорії «В» посад державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

03.10.2024 ОСОБА_1 попереджена про вимоги, заборони та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», додатково, 05.01.2026 повідомлено про необхідність подання Декларації (при звільненні) та декларацію у наступному році після припинення діяльності (після звільнення), про іцо вона поставила відповідний підпис, підтвердивши факт такого ознайомлення

Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією та суб`єктом декларування.

Наказом Пенсійного фонду України від 30.12.2025 №482-о «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення надання житлових субсидій та пільг управління надання житлових субсидій та пільг Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України з 05.01.2026.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «е»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб`єкт декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа.

Пунктом 2 частини 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації ссоби, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 Ае 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом ЗО днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону

Отже, ОСОБА_1 , 05.01.2026, припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування була зобов`язана подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 06.01.2026 по 23:59 годин 04.02.2026 ОСОБА_1 була зобов`язана подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачає наявність вини особи.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 не заперечувала існування обов`язку щодо подання декларації після звільнення. Навпаки, зі змісту її письмових пояснень убачається, що вона вживала заходів для виконання такого обов`язку: 05.02.2026 подала декларацію через Єдиний державний реєстр декларацій, а після повідомлення про неправильно визначений звітний період неодноразово намагалася виправити її та повторно подати. Після цього 13.03.2026 декларацію було подано із правильним звітним періодом. Такі дії свідчать про те, що особа не мала наміру уникнути виконання встановленого законом обов`язку чи свідомо допустити його невиконання. Навпаки, її поведінка була спрямована на виконання вимог фінансового контролю, а допущене порушення стало наслідком неправильного визначення виду та звітного періоду декларації, а не свідомого ігнорування вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Посилання ОСОБА_1 на технічні труднощі під час повторного подання декларації підтверджене іншими доказами, зокрема послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до яких ОСОБА_1 намагалась накласти кваліфікований електронний підпис 06.02.2026 (8 разів протягом дня), 17.02.2026 (5 разів протягом дня), 19.02.2026 (44 рази протягом дня).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Корнєв та Карпенко проти України») зазначав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення з урахуванням серйозності наслідків для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є тотожнім по своїй суті кримінальному переслідуванню особи.

З урахуванням вищезазначеного правила, сформованого практикою ЄСПЛ, правова природа протоколу про адміністративне правопорушення є такою ж, як і правова природа обвинувального акту. Отже, зазначаючи обставини вчинення адміністративного правопорушення, уповноважений орган фактично висуває обвинувачення особі у вчиненні певного суспільно-небезпечного діяння.

Тому у таких провадженнях мають бути дотримані всі гарантії прав, як і у кримінальних провадженнях.

Так, одним з основоположних принципів кримінального провадження щодо особи (а отже, і провадження у справі про адміністративне правопорушення) є принцип презумпції невинуватості, який гарантований статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України.

Згідно з цим принципом особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевказане правило, цей правовий принцип має бути дотриманий під час провадження у справах про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Водночас із послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій убачається, що ОСОБА_1 05.02.2026 вперше авторизувалася у Реєстрі та подала декларацію при звільненні. Після отримання 06.02.2026 інформації про неправильно визначений звітний період вона повторно здійснювала входи до Реєстру, зокрема 17.02.2026, 19.02.2026 та 13.03.2026, продовжуючи роботу над декларацією, а 13.03.2026 о 11 год. 46 хв. подала декларацію при звільненні із правильно визначеним звітним періодом. Така послідовність дій узгоджується з її поясненнями про вжиття заходів для виправлення допущеної помилки та свідчить про спрямованість її поведінки на виконання покладеного законом обов`язку щодо декларування, а не на свідоме ухилення від його виконання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, фактично ОСОБА_1 здійснила подання декларацій у межах встановленого законом строку, однак допустилав помилку у визначенні виду декларації та звітного періоду. Зокрема, нею було подано декларацію за період, який раніше не був охоплений попередньою декларацією, що свідчить про намір виконати вимоги фінансового контролю, а не ухилитися від них.

Така поведінка не може розцінюватися як спрямована на приховування інформації чи умисне порушення строків декларування, оскільки відомості, зазначені у поданих деклараціях, є повними, послідовними та узгоджуються між собою. Відмінність полягає виключно у формальному аспекті - неправильному виборі типу декларації та визначенні звітного періоду.

Суддя також враховує, що помилка щодо виду декларації та періоду декларування має характер фактичної (технічної) помилки, яка виникла внаслідок неправильного розуміння порядку застосування норм антикорупційного законодавства, а не внаслідок свідомого небажання виконувати встановлений законом обов`язок.

За таких обставин відсутні докази того, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх наслідки у вигляді несвоєчасного подання декларації та бажала або свідомо допускадла їх настання, що виключає наявність як прямого, так і непрямого умислу.

Більше того, сам факт подання декларацій за відповідні періоди, хоча і з порушенням правильного визначення їх виду, свідчить про відсутність протиправної мети та про добросовісне ставлення особи до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 172-6, 247, 251, 256, 276-280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяОксана ВОЗНЮК