Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №290/376/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/376/26

В И Р О К

Іменем України

04 серпня 2026 року Романівський районний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Чуднівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Романів кримінальне провадження № 12024065470000099 відносно:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ольшанка Романівського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296, частиною другою статті 263 Кримінального кодексу України (далі КК України), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 14 вересня 2024 року близько 00 години 00 хвилин, знаходячись у громадському місці, а саме поблизу автозаправної станції «Frog» по вул.Шевченка, 110, в смт.Романів Житомирського району Житомирської області, що є місцем загального користування та призначене для відвідування широкого кола людей, використовуючи нецензурну лексику, крики, порушуючи громадський порядок, зневажливо ставлячись до існуючих у суспільстві загально-визначених правил поведінки і моральності, з хуліганських мотивів, маючи при собі кастет, який згідно висновку судового експерта належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії, де в нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян та дотримання правил поведінки в побуті, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи та людської гідності, діючи з особливою зухвалістю, наніс один удар кастетом в обличчя ОСОБА_7 , внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця та садна лівої вушної ділянки.

Крім того, ОСОБА_4 14 вересня 2024 року діючи без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на незаконне носіння холодної зброї, здійснив перенесення кастету з будинку, що по АДРЕСА_1 , до автозаправної станції «Frog», по вул.Шевченка,110, в смт.Романів Житомирського району Житомирської області, у кишені одягу, який належить до категорії холодної зброї ударно-дробильної дії.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 263 КК України, а саме як вчинення умисних дій, які виразилися у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною четвертою статті 296 КК України, а саме як вчинення умисних дій, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета.

В судовому засіданні обвинувачений винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, визнав повністю.

Враховуючи, що обвинувачений не оспорив обставин скоєння кримінальних правопорушень, з`ясувавши, що він правильно розуміє зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності його позиції, а також роз`яснивши відповідні процесуальні наслідки, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно вищевказаних обставин.

Суд враховує вимоги статті 65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також з урахуванням того, що особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім того, по відношенню до ОСОБА_4 судом береться до уваги стан здоров`я обвинуваченого, умови життя та виховання, рівень інтелектуального і вольового розвитку, його ставлення до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог та правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до самооцінки свого вчинку.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що кримінальні правопорушення, скоєні ним, передбачені частиною другою статті 263 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 296 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дані кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_4 передбачені санкцією частиною другою статті 263 КК України караєт ься штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційним наглядом на строк від двох до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років і відповідно до положень частин 1,3,5 статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, відноситься до нетяжкого злочину, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років та санкцією частини четвертої статті 296 КК України карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років і відповідно до положень частин 1,3,4 статті 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини та відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього на час вчинення правопорушень ОСОБА_4 суд забезпечує застосування чинного законодавства, своєчасний та якісний розгляд, керується Конституцією, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, положеннями інших нормативно-правових актів, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.89, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.85 («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Судом, відповідно до статті 66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочинів, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки згідно пункту 1 частини першої статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_4 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Окрім цього судом враховано те, що згідно пункту 3 частини першої статті 66 КК України обставина, яка пом`якшує покарання є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, оскільки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час вчинення кримінальних правопорушень 14.09.2024 року, був неповнолітнім.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні даної категорії справи суд приймає до уваги те, що відповідно до частини першої, частини другої статті 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до пункту 10 Зауважень загального порядку № 10 (2007) Комітету ООН з прав дитини «Права дітей у системі юстиції щодо дітей» прикладом якнайкращого забезпечення інтересів дитини є практика, коли традиційні цілі кримінального правосуддя, такі як покарання, поступаються місцем реабілітаційним та відновним цілям правосуддя у справах дітей - правопорушників.

В пункті 23.2 Рекомендацій СМ/Rec (2008) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про європейські правила стосовно неповнолітніх правопорушників, щодо яких застосовуються санкції або заходи», зокрема наголошується, що перевагу слід надавати таким санкціям та заходам, які можуть мати виховний вплив, а також сприяти відшкодуванню збитків, завданих правопорушенням, яке вчинила неповнолітня особа.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, передбачені розділом ХV КК України.

Окрім цього, на думку суду, обставиною, яка пом`якшує покарання, що не передбачена частиною першої статті 66 КК України, але враховується як така на підставі частини другої статті 66 КК України, є вчинення винним злочину вперше. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам дано роз`яснення, відповідно до якого особам, які вперше вчинили злочини, доцільно призначати менш суворе покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, під час досудового розслідування та судового провадження не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує те, що підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК України за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК України.

За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

Також відповідно до положень частини першої та частини другої статті 99 КК України штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п`ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яку сформульовано і затверджено суддями ВСС на засіданні зборів суддів 23.12.2016 «Про практику здійснення судами кримінального провадження щодо неповнолітніх» (п.15) до неповнолітніх , визнаних винними у скоєнні злочину, судом може бути призначено лише покарання, передбачені у статті 98 КК України та виключно в межах розмірів та строків, установлених статтями 99-102 КК України. При цьому посилатися в резолютивній частині вироку на статтю 69 КК України не потрібно.

ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, не одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, приймав участь у Програмі відновного правосуддя. Згідно досудової доповіді Житомирського районного сектору № 7 філії державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, орган пробації зазначає про низьку ймовірність вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та вважає, що виправлення останнього можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів.

З урахуванням особи обвинуваченого, який на момент вчинення злочинів був неповнолітнім і вперше притягається до кримінальної відповідальності, тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і його ролі у вчиненні правопорушень, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутності обставин, що обтяжують покарання, має в наявності власні кошти, суд вважає за можливе на підставі положень частини першої статті 69 КК України лише щодо кримінального правопорушення, кваліфікованого за частиною четвертою статті 296 КК України, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини четвертої статті 296 КК України, та призначити ОСОБА_4 , з урахуванням положень статті 99 КК України, основне покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за частиною другою статті 263 КК України, з урахуванням положень статті 99 КК України, - 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 70 КК Украини суд визначає ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням та призначає остаточне покарання у виді 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що, на переконання суду, є законним, обґрунтованим, індивідуалізованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень .

Долю речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів - кошти в сумі 4698,16 грн.

Керуючись статтями 100, 124, 368-374 КПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 263, частиною четвертою статті 296 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 263 КК України – у виді штрафу в розмірі 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень;

- за частиною четвертою статті 296 КК України із застосуванням положень частини першої статті 69 КК України – у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до частини першої статті 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів – кошти в сумі 4698,16 грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

- кастет та газобалонний пістолет марки «SAS» моделі «MAKAROV» калібру 4,5 мм (.177), номер екземпляра якого « НОМЕР_1 »., які передано на відповідальне зберігання до сейфу зберігання зброї Відділення поліції № 5 Житомирського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області (нині - відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області) - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляції, яка подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1