Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №160/33216/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року м.Дніпросправа № 160/33216/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 160/33216/25 (суддя Калугіна Н.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Маючи матір ОСОБА_2 , якій встановлено другу групу інвалідності та яка потребує постійного догляду, позивач подав рапорт про його звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю. Командиром Військової частини НОМЕР_1 відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на те, що ОСОБА_2 має доньку, яка сама не потребує стороннього догляду, крім того, надана військовослужбовцем довідка МСЕК не містить посилань на потребу матері позивача в постійному догляді, а довідка ЛЛК не може бути прийнята до уваги як належний та допустимий доказ. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 у даній справі позовні вимоги позивача було задоволено частково. Так, суд:

- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , оформлені листом від 15.10.2025, щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 04.10.2025, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Із рішенням суду першої інстанції в частини відмови в задоволенні позовних вимог не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначає, що всі необхідні документи, які додавались до рапортів, направлялись до посадових осіб Військової частини батьками військовослужбовця, вони обидва є особами похилого віку, мешкають у прифронтовому місті Нікополь, який перебуває у зоні ведення активних бойових дій (щодобово перебуває під ворожим артилерійським вогнем).

Позивач вказує, що йому не зрозуміла правова позиція суду, коли позивачем вказувалось, що він декілька разів протягом 2025 року звертався до керівництва Військової частини НОМЕР_1 з рапортом на звільнення, але рапорти своєчасно не реєструвались та не розглядались, не надавались належним чином оформлені письмові відповіді ні йому, ні його захистнику, тобто посадові особи свідомо затягували розгляд рапортів, що привело до юридичного факту про не дійсність довідки на момент прийняття судового рішення.

Скаржник звертає увагу, що 18.03.2026 року ОСОБА_2 отримала, що висновок ЛКК № 144 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27 листопада 2025 року № 1811) на підтвердження необхідності постійного догляду за станом здоров`я, що вона потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального права. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач наполягає, що надана позивачем до рапорту довідка МСЕК №031853 від 07.12.2010 не містить посилань на потребу матері позивача в постійному догляді. Довідки ЛКК №42 від 15.05.2025 року та №58 від 02.07.2025 року, долучені до матеріалів справи, не можуть розглядатись, як належні та допустимі докази, оскільки вони суперечать висновкам МСЕК щодо встановлення ступеня стійкої втрати працездатності та потреби в постійному догляді, оскільки видані ЛКК поза межами її повноважень та з порушенням Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189. Зазначені довідки не містять належного засвідчення печаткою медичного закладу (довідка ЛКК №42 від 15.05.2025). Більш того, з їх змісту вбачається тимчасовий характер встановленої потреби в догляді, оскільки у довідці №42 від 15.05.2025 року визначено строком «на 2025 рік», а у довідці №58 від 02.07.2025 року строком на « 01.10.2025 року», що не свідчить про наявність постійної потреби у сторонньому догляді, як того вимагає

чинне законодавство для підтвердження відповідної підстави. Судом першої інстанції було встановлено, що у наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу та був призваний за мобілізацією у Військову частину НОМЕР_1 .

04.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а саме з підстав необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

До рапорту були додані наступні документи, що не заперечується відповідачем:

1. Копія ID-картки та ІПН ОСОБА_1 на 1 арк.;

2. Копія військового квитка ОСОБА_1 на 6 арк.;

3. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 на 1 арк.;

4. Копія паспорта ОСОБА_2 на 3 арк.;

5. Копія ІПН ОСОБА_2 на 1 арк.;

6. Копія свідоцтва про одруження НОМЕР_2 на 1 арк.;

7. Копія паспорта ОСОБА_3 на 3 арк.;

8. Копія ІПН ОСОБА_3 на 1 арк.;

9. Копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 на 1 арк.;

10. Заява ОСОБА_2 на 1 арк;

11. Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 на 15 арк.;

12. Акт про місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 1 арк.;

13. Акт про місце проживання ОСОБА_1 на 1 арк.;

14. Витяг № 00052705962 на 1 арк.;

15. Витяг № 00052706363 на 1 арк.;

16. Витяг № 00053236987 на 1 арк.;

17. Витяг № 00053237469 на 1 арк.;

18. Копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 2 арк.;

19. Копія довідки до акта огляду МСЕК № 031853 від 07.12.2010 на 1 арк.;

20. Медичний висновок № 42 від 15.05.2025 на 1 арк.;

21. Медичний висновок № 58 від 02.07.2025 на 1 арк.;

22. Висновок № 58А Форма № 080-2/о від 02.07.2025 на 1 арк.

Листом №9301 від 15.10.2025, командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт позивача, якою відмовлено у задоволенні рапорту у зв`язку з тим, що згідно наданої до рапорту інформації, у матері позивача є донька, яка сама не потребує стороннього догляду. Крім цього, зазначено, що в довідці МСЕК, наданій позивачем, висновок медико-соціальної експертної комісії про потребу в постійному догляді відсутній. А довідка ЛКК №42 від 15.05.2025 не може братися до уваги, виходячи з того, що протирічить висновкам, зазначеним в довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, видана поза межами компетенції ЛКК та в порушення Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженому наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, не завірена печаткою медичного закладу.

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача у реалізації його рапорту про звільнення зі служби, звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, вказав, що вказана відповідачем підстава для відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 і п. 3 ч.2 ст. 2 КАС України.

При цьому, суд вважав за необхідне, з метою належного захисту прав позивача, зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, враховуючи в тому числі і дискреційні повноваження відповідача в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (пункт 1 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Частиною шостою статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

За змістом підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

Згідно з абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008 в редакції на час спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170(далі -Інструкція №170 в редакції на час спірних відносин).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом “г” пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом “ґ” пункту 2 частини п`ятої, підпунктом “г” пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції №170).

Отже, законодавством передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), як, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА №031853 від 07.12.2010, судом встановлено, що мати позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, безстроково (загальне захворювання). Згідно висновків ЛКК КНП “Нікопольський ПМСД” НМР №42 від 15.05.2025, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Поняття “сторонній догляд” не є тотожним поняттю “постійний догляд”, позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття “постійний догляд” передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я” (станом на дату видачі довідки ЛКК) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі”.

Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.

Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені також в наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667 “Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання”, в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.

Отже, медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Наведені висновки узгоджуються з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23.

Проте, як встановив суд, висновок ЛКК № 42 від 15.05.2025, долучений позивачем до рапорту на підтвердження необхідності постійного догляду за матір`ю, містить зазначення про те, що ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та допомоги строком на 2025 рік, дія ж висновку до 30.12.2025 року (а.с. 34, 34 зв.ст.).

Тобто, даний документ обмежується певним строком дії.

На час розгляду судом справи та вирішення спору між сторонами, строк дії цієї довідки вже було вичерпано.

Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Таким чином, звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

Оскільки відповідач станом на дату розгляду рапорту позивача дійшов неправомірного висновку про відсутність у позивача права на звільнення зі служби, при цьому, судом встановлено, що станом на дату розгляду цієї справи не підтверджено необхідність здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю, оскільки довідка ЛКК №42 від 15.05.2025 видана лише строком на 2025 рік, суд обгрунтовано дійшов висновків про відсутність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.

Щодо долученого до скарги позивача висновку від 18 березня 2026 № 144 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, який додатково стверджує про наявність суттевих розладів у здоров`ї матері позивача. Колегія суддів звертає увагу, що на час вирішення судом даного спору та ухвалення оскарженого рішення такий висновок був відсутній. До того ж, такий висновок не долучався до рапорту позивача, йому не надавалася оцінка відповідачем, як підставі для відмови у звільненні зі служби. Даний доказ є новим, та його може бути долучено позивачем як додаткову підставу до рапорту, який має розглянути відповідач, з урахуванням тих висновків суду, що викладені у спірному рішенні.

У спірному випадку судом обрано спосіб захисту порушеного права позивача у межах повноважень, визначених ч.4 ст.245 КАС України.

Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 160/33216/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш