Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №160/23776/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23776/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі №160/23776/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.07.2025р. за № 046550009257 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , періоди роботи в колгоспі ім. "40-річчя Жовтня", з 01.01.1981 року по 07.12.1985 року, та з 01.01.1988 по 27.04.1992; в колгоспі «Долинський» з 28.04.1992 по 31.12.1992; в колективному сільськогосподарському підприємстві «Долинське» з 01.01.1993 по 31.03.2000;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , період одержання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.05.2004 року по 13.11.2004 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.01.2002;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , про призначення пенсії за віком від 04.07.2025, з врахуванням вищезазначеного трудового стажу та періоду одержання матеріальної допомоги по безробіттю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі №160/23776/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.07.2025 № 046550009257 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі ім. « 40-річчя Жовтня» (з 1992 року – «Долинський», з 1993 року – КСП «Долинський») з 1981 по 1985 рік, з 1988 по 2000 рік (без урахування вже зарахованих періодів з 08.12.1985 по 08.12.1987, з 01.01.1999 по 31.12.1999 та з 01.04.2000 по 02.01.2002), відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 02.02.1983. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.05.2004 року по 13.11.2004 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.01.2002. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.07.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі та зарахованих до страхового стажу спірних періодів. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.07.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням № 046550009257 від 11.07.2025 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу (32 років).

У рішенні, зокрема, вказано: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 04.07.2025.

Пенсійний вік, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.

Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхувания" становить 32 роки.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи, за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 року від 25 до 35 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, мають особи, за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2028 року від 15 до 25 років.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до ресстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж особи становить 21 рік 11 місяців 4 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно архівної довідки № 441 від 07.05.2024, оскільки ім`я та по батькові повністю не вказано ( ОСОБА_2 ).

Період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.05.2004 по 13.11.2004 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 22.01.2002, оскільки відсутня інформація, що матеріальна допомога виплачувалася в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, як передбачено п.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.».

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо незарахування вказаних періодів до страхового стажу та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також Закон № 1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 28 років 04 місяців 13 днів страхового стажу.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі також Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До стажу роботи зараховується робота, виконувана, зокрема, в колгоспах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, однак, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, єдиною підставою для не врахування до трудового стажу (при його обчисленні) часу роботи колгоспника є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (надалі також Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів у ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.

В спірному випадку пенсійним органом до страхового стажу позивача не зараховано періоди:

період роботи в колгоспі імені « 40-річчя Жовтня» (з 1992 року – «Долинський», з 1993 року – КСП «Долинський») з 1981 по 1985 рік, з 1988 по 2000 рік, відповідно до архівної довідки №441 від 07.05.2024, оскільки ім`я та по батькові повністю не вказано ( ОСОБА_2 );

Проте, колегія суддів звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Колегія суддів зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 в справі № 580/4012/19.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди роботи в колгоспі ім. « 40-річчя Жовтня» (з 1992 року – «Долинський», з 1993 року – КСП «Долинський») з 1981 по 1985 рік, з 1988 по 2000 рік (без урахування вже зарахованих періодів з 08.12.1985 по 08.12.1987, з 01.01.1999 по 31.12.1999 та з 01.04.2000 по 02.01.2002), відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 02.02.1983 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю з 18.05.2004 року по 13.11.2004 року, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.01.2002, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (надалі також Закон № 2505-IV) частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацом такого змісту:

«Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу».

Зазначеним законом також виключено абзац 5 частини 1 статті 7 та статтю 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто всі норми про матеріальну допомогу по безробіттю.

Разом з тим, частина 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до статті 7 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі також Закон № 1533-III, в редакції, чинній на час призначення позивачу матеріальної допомоги по безробіттю), передбачено такі види забезпечення за цим Законом: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

За змістом частини 1 статті 22 Закону № 1533-III застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 1533-III безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальна допомога по безробіттю надається за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого законом. Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як передбачено у пунктом 12 частини 1 статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

Відповідно до пункту «в» статті 25 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (надалі також Закон № 803-XII, в редакції, чинній на час призначення позивачу матеріальної допомоги по безробіттю) держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.

Згідно з частиною 3 статті 28 Закону № 803-XII допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку (підпункт «г» пункту 1 статті 5 цього Закону) до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

За нормами пункту «з» частини 1 статті 30 Закону № 803-XII виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

У відповідності до статті 31 Закону № 803-XII безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону № 803-XII було передбачено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до стажу роботи, а також до безперервного трудового стажу.

Отже, на час отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої до загального трудового стажу.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію наводить Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 в справі № 638/7217/16-а.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 18.05.2004 року по 13.11.2004 року було призначено матеріальну допомогу по безробіттю згідно пункту 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплату якої припинено у відповідності до пп. 12 п. 1 статі 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 25.11.2003, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 02.01.2002.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 18.05.2004 року по 13.11.2004 року, а тому цей період підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі №160/23776/25- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов