Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №160/9557/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/9557/26

(суддя Неклеса О.М., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про закриття провадження у справі №160/9557/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15 квітня 2026 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області згідно з яким просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 14.07.2025 року до виплати перерахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25 пенсії ОСОБА_1 положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 14.07.2025 виплату ОСОБА_1 перерахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі №160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25 без застосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року провадження в адміністративній справі №160/9557/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що заявлені у позовній заяві вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання, неналежного виконання рішень суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у справі № 160/9557/26 предметом спору є перевірка правомірності застосування ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Порядку, затвердженого постановою КМУ від 14.07.2025 № 821, при виплаті позивачу пенсії, призначеної на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3227/25 та 160/10037/25, а також наявність підстав для здійснення такої виплати без застосування зазначеного Порядку та з урахуванням раніше проведених виплат. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із вчиненням відповідачем дій щодо виплати перерахованих сум пенсії із застосуванням Порядку № 821. Крім того, правомірність застосування Порядку №821 не була предметом судового розгляду у справі №160/3227/25 та 160/10037/25. Заявлені позовні вимоги у справі №160/9557/26 не спрямовані на здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та не пов`язані з його невиконанням чи неналежним виконанням, а стосуються нового публічно-правового спору між позивачем і суб`єктом владних повноважень щодо правомірності його рішень та дій.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи позивач отримує пенсію за вислугу років (33 роки). Перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Пенсійне забезпечення позивача здійснюється відповідно до вимог положень Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в основному розмірі 70% грошового забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 адміністративний позов – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення з 01.01.2025 виплати пенсії ОСОБА_1 у обмеженому розмірі 26 811,57 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.01.2025 виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без застосування обмежень, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з 01 березня 2025 року, максимальним розміром пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, перераховану з 01 березня 2025 року, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11 березня 2026 року щодо здійснення нарахування та виплати пенсії на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі №160/10037/25.

У ПФУ в Дніпропетровській області направило позивачу лист за №41856-25483/С-01/8-040/26 від 09.04.2026 р., в якому зазначено, що на виконання рішення суду від 04.06.2025 у справі №160/3227/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без застосування обмежень, встановлених відповідно до пункту 1 постанови КМ України від 03 січня 2025 року № 1 від "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Доплата пенсії на виконання рішення суду (відкладена) за період з 01.01.2025 по 21.09.2025 складає 44639,36 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили (поточна) за період з 22.09.2025 по 30.11.2025 складає 12356,38 грн, яку виплачено у листопаді 2025 року. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі №160/10037/25 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.03.2025 по 01.09.2025 складає 2715,00 грн. Доплата пенсії з дати набрання рішенням суду законної сили, а саме з 02.09.2025 по 30.11.2025 складає 1335,00 грн, яку виплачено у листопаді 2025 року. Постановою КМ України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).Враховуючи зазначене, у відповідності з Постановою № 821 позивачу в межах встановлених бюджетних асигнувань в лютому 2026 року виплачено 1000,00 грн та у березні 20026 року виплачено 982,00 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 04.06.2025 у справі № 160/3227/25.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженої ухвали, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, судовому захисту підлягає порушене право, свобода чи законний інтерес, щодо яких особа обґрунтовано стверджує про їх порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Положення ст. 382 КАС України передбачають один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення - за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, вже підтверджених судом.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що заявлені позовні вимоги прямо стосуються невиконання, неналежного виконання рішень суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25.

Колегія суддів зазначає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому ототожненні предмета цього спору з питаннями, що належать до сфери судового контролю за виконанням раніше ухвалених судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями статей 382, 383 КАС України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов`язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб`єкт владних повноважень допускає бездіяльність, приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони фактично пов`язані з виконанням попередніх судових рішень), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.

При цьому існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого статтями 382, 383 КАС України, не позбавляє особу права на звернення до адміністративного суду з новим позовом, якщо дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, хоч і вчинені у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - забезпечення реалізації вже винесеного судового рішення в тій частині, в якій права та обов`язки сторін були чітко визначені.

В ухвалі суд першої інстанції зазначив, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 160/3227/25 та судового рішення у справі № 160/10037/25, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Однак, колегія суддів вважає такий підхід надто формалізованим та таким, що не відповідає природі заявлених вимог.

Зі змісту рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 160/3227/25 та від 07 травня 2025 року у справі № 160/10037/25 вбачається, що вони не містить висновку про необхідність виплати пенсії ОСОБА_1 без застосування положень Порядку № 821, оскільки цим рішенням встановлено лише обов`язок здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.01.2025 виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 без застосування обмежень, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 01 березня 2025 року, без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням проведених виплат.

Вказівка суду на застосування механізмів судового контролю, передбачених положеннями статей 382, 383 КАС України, може вважатися обґрунтованою у ситуації, коли триває чи оскаржується сам процес виконання тієї дії, яку приписано у рішенні. У випадку ж після формального виконання судового рішення, тобто, в цьому випадку, здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», виникає окрема дія, яка полягає у виплаті вже нарахованої пенсії із застосуванням Порядку № 821, що є іншим об`єктом спірних відносин, який має розглядатися в самостійному позові.

Суд першої інстанції, пославшись на те, що спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення, не врахував повною мірою того, що виконання одного судового рішення може породжувати нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які також можуть бути протиправними та підлягати окремому судовому оскарженню, якщо вони виходять за межі визначеного законодавством механізму виконання вже встановлених судом зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25 зауважив, що правовий підхід згідно з яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування Порядку № 821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивача, визначено відповідачем із застосуванням Порядку № 821, правомірність якого є предметом спору у цій справі. Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

Надмірний формалізм під час визначення судами предмета та підстав позову нівелює принцип обов`язковості судового рішення, а також призводить до порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право особи на оскарження нових актів, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що виникли у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, є невід`ємною складовою права на доступ до правосуддя. Ухилення суду від розгляду позовних вимог по суті, обґрунтовуючи це лише необхідністю застосування механізмів судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, позбавляє позивача можливості повного відновлення порушеного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй усталеній практиці зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як складова «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40; «Бурдов проти Росії (№2)», заява №33509/04, пункт 65).

Практика ЄСПЛ виходить із того, що право доступу до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (рішення у справі «Белле проти Франції», заява №23805/94, пункти 36- 38). Надмірний формалізм у застосуванні процесуальних вимог (зокрема, щодо ототожнення нового позову з процедурою судового контролю за виконанням рішення) може покласти на особу непропорційний тягар і позбавити її можливості отримати розгляд заявленої вимоги по суті (рішення у справі «Шестопалова проти України», заява №55339/07, пункти 16, 23-24).

Отже, суди повинні уникати такого тлумачення процесуальних норм, яке фактично заперечує право особи на судову перевірку нових рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень лише через їхній формальний зв`язок із процесом виконання попереднього рішення.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема Порядок № 821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись: статтями 320, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі №160/9557/26 скасувати та прийняти нову постанову якою направити справу №160/9557/26для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов