Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №160/18728/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18728/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Туренко К.М.

представників позивача Чорного О.О., Костюченка О.Т.

представника відповідача Тітенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/18728/25

за позовом Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Муніципальне житло» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області: податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 №0154652409; податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 №0154662409.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, оскільки податок на доходи фізичних осіб та військовий збір було сплачено самостійно продавцями житла, фізичними особами, що підтверджено відповідними фіскальними чеками.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 року у справі № 160/18728/25 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в період 2018–2020 років комунальне підприємство придбало квартири у фізичних осіб за бюджетні кошти. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір були в повному обсязі сплачені до бюджету самими продавцями до нотаріального посвідчення угод, що підтверджується розрахунковими документами. Тому, апелянт вважає, що державний та місцевий бюджети не зазнали фінансових втрат. Склад податкового правопорушення відсутній, оскільки об`єктивна сторона передбачає настання шкідливих наслідків та наявність причинно-наслідкового зв`язку між ними. При цьому, оскільки податки надійшли до бюджету повністю, матеріального наслідку у вигляді недонадходження коштів немає. Згідно з роз`ясненнями фіскального органу, сплата податку безпосередньо платником у разі його неутримання агентом не може бути підставою для повторного стягнення тих самих сум. Повторне нарахування податків юридичній особі призводить до подвійного оподаткування одного й того самого доходу, що суперечить засадам податкового законодавства.

Також апелянтом зауважено, що придбання здійснювалося за кодом економічної класифікації видатків 3121. За порядком Казначейства реєстрація зобов`язань відбувається лише на підставі посвідчених договорів, тоді як нотаріус посвідчує договір виключно за наявності документа про сплату податку. Через ці процедурні вимоги позивач не мав фізичної змоги сплатити податки до підписання угоди. Попередні виплати з боку продавців слугували єдиним можливим механізмом дотримання законодавства та проведення нотаріальної реєстрації.

Отже, позивач вважає, що з огляду на повне виконання податкових зобов`язань та відсутність втрат бюджету, оскаржувані рішення є протиправними, а вимоги щодо повторного стягнення коштів - безпідставними.

Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/18728/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 року закінчено дії щодо підготовки справи до апеляційного розгляду та призначено справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами у змішаній (паперовій та електронній) формі.

03.07.2026 року до суду від Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник просив призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 року клопотання Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради про розгляд справи у за правилами загального позовного провадження з викликом сторін за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/18728/25 – задоволено. Призначено справу №160/18728/25 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29 липня 2026 року о 10:00 год.

Представники позивача просили апеляційну скаргу задовольнити. Рішення суду від 11.12.2025 - скасувати.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки, податковим органом встановлено, що КП "Муніципальне житло" (як Покупець) придбавало у фізичних осіб (Продавців) у 2018 - 2020 роках нерухоме майно, а саме, квартири, що розташовані у м. Дніпро згідно Договорів купівлі-продажу житла за бюджетні кошти, які були нотаріально посвідченні та сплачувало за них фізичним особам (Продавцям) обумовлену цими Договорами грошову суму. Розрахунки за придбані квартири здійснювались КП "Муніципальне житло" шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів в розмірі повної вартості квартири, зазначеної в Договорі купівлі-продажу житла на поточні рахунки фізичних осіб (Продавців) за вказаними реквізитами. Невід`ємною частиною цих Договорів є заяви фізичних осіб (Продавців) про факт здійснення повного розрахунку за цими Договорами.

Відповідно до наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку (Договорів купівлі-продажу житла за бюджетні кошти, виписок банку, заяв фізичних осіб про факт здійснення повного розрахунку, актів приймання-передачі квартир, реєстрів придбання житла (квартири), протоколів засідання комісії з питань закупівлі житлової нерухомості, оборотно-сальдових відомостей, особових рахунків щодо нарахування та виплати доходу від продажу об`єктів нерухомості, тощо) та інтегрованої картки платника в АІС «Податковий блок», встановлено, що в порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1. ст.57, п. 172.7 ст. 172, абз. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України, сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 337 467,77 гри. (26 749 355,41 х 5%) не сплачена до бюджету податковим агентом КП "ЖИТЛО”.

В ході перевірки відповідачем надісланий позивачу запит № 2 від 12.02.2025 стосовно надання пояснень по фактам несплати податку на доходи фізичних осіб.

У відповіді на запит від 12.02.2025 № 2 (наданій 13.02.2025 № 6/02) позивач вину не визнав та зазначив, що ПДФО фактично сплатили фізичні особи - продавці нерухомості.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Скаргу залишено без задоволення, спірні ППР без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що КП «Муніціпиальне житло» Дніпровської міської ради є податковим агентом по відношенню до фізичних осіб, у яких позивачем було придбано нерухоме майно. Факт невиконання обов`язку щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем як податковим агентом - КП «Муніципальне житло» не заперечується. В рішенні судом зазначено, що в обґрунтування правової позиції позивач посилався на те, що ПДФО та військовий збір сплачено самостійно фізичними особами-продавцями. Разом з тим, суд зазначив, що сплата податку фізичними особами не передбачено приписами податкового законодавства як обставина, що звільняє податкового агента від визначеного законом обов`язку. Проте, з матеріалів справи та під час судового розгляду справи судом першої інстанції не встановлено, що позивачем нараховувався та сплачувався податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, подавалась до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.

З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на скаргу, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Оцінюючи доводи сторін щодо дотримання процедури призначення та проведення перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та правомірність дій контролюючого органу з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства, а також містить окремі правила та положення для регулювання відносин із захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку.

У статті 56 Податкового кодексу України закріплено окремі положення щодо порядку та процедури оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.03.2025 № 0154652409 та від 05.03.2025 № 0154662409 слугували висновки контролюючого органу щодо ненарахування позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 75.1.2 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платників податків затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.06.2015 № 727 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платників податків» (далі - Порядок оформлення результатів документальних перевірок).

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 4 розділу III Порядку оформлення результатів документальних перевірок у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено, що КП «Муніципальне житло» ДМР у період з 2018 по 2020 рік за бюджетні кошти придбало у фізичних осіб житло, а саме квартири, що розташовані у місті Дніпро, згідно з договорами купівлі-продажу житла, після укладення яких КП «Муніципальне житло» ДМР не сплатило податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 337 467,77 грн та військовий збір у сумі 401 240,33 грн.

Під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено та підтверджено представником відповідача, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір було сплачено фізичними особами, про що було повідомлено податкових орган у відповідних поясненнях до початку перевірки, із наданням відповідних розрахункових чеків (платіжних інструкцій) про сплату податку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган вважає сплату податку не податковим агентом грубим порушенням норм податкового законодавства. З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 37.2. ст. 37 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого Грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.180. п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV ПК України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Згідно з пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «Граничний термін сплати до бюджету» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податків і завершується останнім днем строку протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своечасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПК України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пункту 167.2 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом. Пунктом 172.7 ст. 172 ПК України встановлено, що одночасно з дією пункту 172.4 цієї статті, якщо стороною договору купівлі-продажу, міни чи іншого відсуджений об`єкта нерухомого майна, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, подільного об`єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну). Відповідно до пункту 172.8 ст. 172 ПК України для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об`єкти нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.

Згідно із пп. "ґ" п. 176.2 ст. 176 ПК України, податкові агенти несуть відповідальність у випадках, визначених ПК України.

Отже суд зазначає, що суми податку на доходи фізичних осіб, які були нараховані (утримані) під час переходу права власності на об`єкти нерухомості відповідно до п. 54.2 ст. 54 ПК України, є узгодженим податковим зобов`язанням з податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в строки, визначені ст. 168 ПК України. При несплаті нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб у встановлений строк, передбачений ПК України, сума несплаченого податку вважається податковим боргом відповідно до норм пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Пункт 172.7 ст. 172 ПК України фактично дублюється із положеннями пункту 173.3 стаття 173 ПК України.

Відповідно до пункту 173.3 статті 173 ПК України, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи самозайнята особа, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Тобто, норми статті 173 та 172 ПК України в частині визначення податкового агента у разі укладення договору купівлі-продажу між фізичними та юридичними особами є тотожними.

Щодо сплати податку на доходи фізичних осіб платником податку замість податкового агента, колегія суддів звертає увагу, що в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС (категорія 103.07) контролюючий орган роз`яснює: у разі якщо податковий агент при виплаті доходу фізичній особі не нарахував та не утримав податок на доходи фізичних осіб, така фізична особа зобов`язана самостійно включити суму отриманого доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію про майновий стан і доходи.

З огляду на викладене, суд зазначає, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір були сплачені до бюджету в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими документами (квитанціями). Водночас сплата зазначених податкових зобов`язань здійснювалася безпосередньо фізичними особами, що, в свою чергу, свідчить про відсутність будь-яких матеріальних втрат бюджету та має бути враховано як обставина, що пом`якшує відповідальність платника податків.

Також, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи було встановлено, що придбання квартир КП «Муніципальне житло» Дніпровської міської ради здійснювалось відповідно до рішення міської ради від 20.10.2016 № 5/15 «Про затвердження Програми «Муніципальне житло м. Дніпра» на 2016 - 2020 роки», зі змінами.

Відповідно до умов Порядку організації Конкурсу на придбання Житла, визначення переможців, з якими укладали угоду купівлі-продажу житла, здійснювалося Комісією, шляхом проведення Конкурсу. Відповідно до п. 6.9. даного Порядку, визначальним під час оцінки пропозицій був ціновий критерій, який не повинен був перевищувати визначеної очікуваної вартості. Таким чином, на конкурс подавались квартири із зазначенням їх загальної вартості, яка була остаточно визначеною вартістю квартири.

Відповідно до Наказу МФУ від 12.03.2012 № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету», зі змінами (далі Інструкція), для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснювалися відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування призначена економічна класифікація видатків бюджету.

Відповідно до абз. 2) п. 3.1.2.1. Інструкції виділення бюджетних коштів та придбання у власність квартир здійснювалась за кодом економічної класифікації видатків 3121 «Капітальне будівництво (придбання) житла» (придбання житлових приміщень, об`єктів (у тому числі на вторинному ринку), житлових приміщень для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, гуртожитків, казарм, об`єктів державного житлового фонду).

Відповідно до Наказу МФУ від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», зі змінами (далі - Порядок). Орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань, бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про міжнародні договори України», законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів).

Відповідно до 2.2. та 2.4 Порядку Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання (тобто укладання договору купівлі-продажу) подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів та Реєстр фінансових зобов`язань і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Відповідно до 2.3. Порядку, Органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Підтвердні документи, надані розпорядником бюджетних коштів розміщені в електронній системі закупівель, опрацьовуються органом за капітальними видатками - до 5 операційних днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у визначені терміни, за відповідним кодом економічної класифікації, реєстрував в Органах Казначейства вже укладені та засвідчені нотаріально договори купівлі-продажу квартир на загальну суму, яка була зазначена в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до розділу II п. 1.17. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості та об`єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначених статтею 172 Податкового кодексу України, та висновку про вартість майна.

Відповідно до п. 2.10. Порядку Органи Казначейства не реєструють зобов`язання у разі: відсутності документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання; невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Таким чином, до моменту укладання та посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу квартир сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, позивач фактичної можливості не мав.

За таких обставин, з метою недопущення втрат бюджету щодо надходження податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни правочину, сторонами договорів було передбачено сплату податку безпосередньо фізичними особами до нотаріального посвідчення угод купівлі-продажу. Повторне нарахування податковим органом ПДФО та військового збору податковому агенту за умови, що ці податки вже сплачені за цими ж операціями, призводить до подвійного оподаткування одного й того самого доходу, що суперечить основним засадам податкового законодавства України та принципу пропорційності.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях позивача складу податкового правопорушення, як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком їх скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи учасників справи, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, доведеними належними доказами не є, відповідно до п.1, п.2 ч.1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 11.12.2025, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст.322 КАС України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений за подання позовної заяви, апеляційної скарги судовий збір, розмір якого є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у сумі 75 700 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідні грошові кошти підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради - задовольнити повністю.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 в адміністративній справі №160/18728/25 - скасувати.

Ухвалити у справі №160/18728/25 нове рішення, яким позовну Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 21.03.2025 №0154652409, від 21.03.2025 №0154662409.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Муніципальне житло" Дніпровської міської ради судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 700 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов