Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №160/24268/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24268/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. (суддя Калугіна Н.Є) в адміністративній справі №160/24268/25 за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , про стягнення витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Донецький державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 вартість його утримання у сумі 166 277,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач зобов`язаний був відшкодувати на користь Донецького державного університет внутрішніх справ вартість його утримання, зважаючи на обставину звільнення зі служби в поліції раніше, ніж через три роки після закінчення навчання. В добровільному порядку таке відшкодування відповідачем не здійснено.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов Донецького державного університету внутрішніх справ задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник/відповідач вказує на те, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Жодного листа від позивача на цю адресу він не отримував, а отже не був обізнаний про наявність у нього обов`язку відшкодувати витрати за навчання.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обґрунтовує тим, що обізнаність та чітке розуміння відповідача щодо необхідності забезпечити виконання обов`язку із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в навчальному закладі підтверджується укладенням ним Контрактом про навчання. Позивач виконав умови передбачені пунктом 5 Порядку № 261, направивши відповідачу повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати за останньою відомою адресою його реєстрації ( АДРЕСА_2 ), яка вказана у довідці від 30 квітня 2024 р. № 1205-5003264695 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

Наказом № 125 о/с від 16 серпня 2021 р. ОСОБА_1 зараховано на навчання до Донецького державного університету внутрішніх справ України та укладено Контракт про здобуття освіти №77/21 від 01 вересня 2021 р. Згідно пункту 3 Контракту, особа зобов`язується, зокрема, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов?язані з утриманням у закладі вищої освіти. Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 30 квітня 2025 р. №109 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 - інспектора відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) звільнено з 15 травня 2025 р. Згідно довідки, вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі за період з 16 серпня 2021 р. по 12 квітня 2024 р. становить в загальному розмірі 166 277,31 грн. 21 серпня 2025 р. відповідачу засобами поштового зв`язку направлено повідомлення № 3774/07-2025 від 30 червня 2025 р. про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі. Вказане повідомлення відповідачем не отримано та повернуто позивачу із відміткою поштового відділення «у зв`язку із закінченням терміну зберігання».

Оскільки в добровільному порядку відповідач не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення в примусовому порядку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання Контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового його розірвання або звільненні зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу, не надав доказів відшкодування вказаних витрат, після надсилання йому позивачем повідомлення.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 1,2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 3,5,6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, якщо відповідачем у позовній заяві, щодо якої відсутні підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження у справі, вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Скаржником/відповідачем до апеляційної скарги долучено довідку переселенця №3223 -7002237797, видану 19 травня 2025 р., сформовану через портал "Дія", відповідно до якої зареєстрованим місцем його проживання є - АДРЕСА_3 ; фактичним місцем проживання/перебування є - АДРЕСА_1 .

Відтак, позов мав бути поданий Донецьким державним університетом внутрішніх справ до суду за місцем проживання/перебування ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи, тобто до Київського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область, до якої відноситься і Фастівський район.

Частиною 1,2 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу. Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції, без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом на адресу відповідача, вказаній в позовній заяві та довідці про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи №1205 - 5003264695 від 30 квітня 2024 р. (а.с. 14), а саме: АДРЕСА_2 , було направлено поштове відправлення із копію ухвали від 01 вересня 2025 р. про відкриття провадження за позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ, яке не було йому вручене та повернулася до суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що відповідач не повідомлений належним чином про розгляд адміністративної справи, він був позбавлений можливості заявити клопотання про передачу справи на розгляд до іншого адміністративного суду за встановленою територіальною підсудністю. Такими доводами обґрунтована його апеляційна скарга.

Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення із порушенням норм процесуального права, наявні підстави для його скасування, передбаченні статтею 318 Кодексу адміністративного судочинства України, із направленням справи на розгляд за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 315, 318, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/24268/25 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Направити справу №160/24268/25 за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на розгляд за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 липня 2026 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий