Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №160/32458/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2026 року справа 160/32458/24

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів про результати службового розслідування

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_1 №369 від 22.07.2024 та №371 від 26.07.2024 про результати службового розслідування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Прийняте рішення суд мотивував тим, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 №461/АГД «Про призначення службового розслідування» начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, які призвели до виникнення збитків державі внаслідок несвоєчасного виявлення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину (СЗЧ) НОМЕР_1 за період з 10.08.2022 по 27.06.2023, а також виявлення винних посадових осіб, дії або бездіяльність яких завдала збитків державі та притягнення їх до матеріальної відповідальності. За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування №319, відповідно до пунктів 5.6, 6.6 якого зазначено про виявлені порушення з боку капітана ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 7.3.6 Акту за бездіяльність та порушення вимог статті 103 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України для вирішення питання про стягнення з капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 42384,23грн. Також за результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування №320, відповідно до пункту 5.3 якого встановлено, що вході проведення службового розслідування встановлено, що капітан ОСОБА_1 перебуваючи на посадах тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу, заступника начальника штабу не контролював правильність змісту, якість підготовки та оформлення на належному рівні наказів про результати службового розслідування, що призвело до безпідставного нарахування та виплат премій в повному обсязі фінансово-економічною службою, і, як наслідок, появи збитків перед державою. Відповідно до пункту 7.2.3 за бездіяльність та порушення вимог пункту 1 підпункту 1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України №124 від 07.04.2017 для вирішення питання про стягнення з капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 643134,00 грн. направити матеріали розслідування за місцем служби капітана ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 відповідно до Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Суд першої інстанції вказував, що оскаржуваними наказами не прийнято рішення про стягнення з позивача збитків державі, а передано клопотання командиру військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі у визначених розмірах, що у свою чергу, на даному етапі не породжує для позивача жодних юридичних наслідків. Позивач зазначає лише про процедурні порушення під час проведення службового розслідування. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що 27.06.2023 у позивача були відібрані пояснення та про результати проведення службового розслідування від військової частини НОМЕР_1 ніяких повідомлень чи наказів не доводилось. Проведення службового розслідування є комплексом заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пояснення не були перевірені належним чином, а саме службове розслідування було проведено формально, після винесення наказу про призначення службового розслідування №467/АГД від 24.07.2023, наступного дня були відібрані пояснення від позивача 25.07.2023 і вже наступного дня 26.07.2024 складено акт №320 і відповідний наказ №371 про результати службового розслідування. Згідно Розділу 5 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4 цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Апелянт вказував, що згідно п. 2 розділу VІ «Наказу № 608» дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). Згідно частини 7 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. Відповідач вимоги законодавства до порядку проведення службового розслідування та повідомлення військовослужбовця, відносно якого проводилося службове розслідування, не виконанні, що є підставою для скасування наказу про результати службового розслідування. Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи. Апелянт вказував, що в актах службового розслідування не вірно зазначений період часу, коли ОСОБА_1 виконував обов`язки начальника штабу військової частин НОМЕР_1 , а отже, може нести відповідальність за невиконання чи порушення обов`язків покладених у відповідності з вимогами чинного законодавства на начальника штабу військової частини. В оскаржуваних наказах №369 від 22.07.2023 та №371 від 26.07.2023 вирішення питання про стягнення з ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі на підставі матеріалів розслідування, проведеного в/ч НОМЕР_1 покладено на в/ч НОМЕР_2 , отже, винесення наказу про стягнення визначеної актом в/ч НОМЕР_1 суми збитків одразу покладено на командира частини, де позивач проходить службу. На військову частину НОМЕР_2 фактично покладений обов`язок вже виконання наказів №369 від 22.07.2023 та №371 від 26.07.2023, а відповідно і спростовується висновок Суду, що оскаржуваними наказами не прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 збитків державі. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Апелянт вказував, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи та не враховані прямі норми діючого законодавства, якими передбачено, що в першу чергу, доповідь командирів рот начальнику штабу про наявність особового складу, на підставі яких, начальник штабу формує відомості по особовому складу частини і доповідає командиру частини, серед посадових осіб відповідача не перевірялись фактичні дані, які мають істотне значення, а саме, коли, від відповідних командирів рот, за період з 10.08.22 по 22.07.23 надходили дані про військовослужбовців відповідної роти, які знаходились в СЗЧ, і по яким командиром в/ч НОМЕР_1 повинні були виноситися накази про проведення службових розслідувань, для наявність законних підстав для припинення додаткових виплат військовослужбовцям, які знаходяться самовільно залишили військову частину. В наказі № 371 від 26.07.2023 зазначено, що ОСОБА_1 були порушені вимоги п.1 підпункту 1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України. Згідно п.1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджена Наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 № 124. Натомість відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник). За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні інших документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини (установи) відповідають їх командири (керівники). Згідно п.4 акту службового розслідування № 319 (Наказ № 369 від 22.07.23), в військовій частині НОМЕР_1 , були на штатних посадах наступні військовослужбовці: старший лейтенант ОСОБА_3 – старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини (переплата склала 1260 489,71 грн. п.5.2 акту); - старший солдат ОСОБА_4 – діловод штабу тимчасово виконуючий обов`язки старшого помічника начальнику штабу з кадрів і стройової частини (переплата склала 680927, 52 грн. п. 5.3 акту). Це саме ті посадові особи, які, згідно Інструкції № 124 несуть персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України, тому що саме вони їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. Відповідно вищевказаних посадових осіб проводилось службове розслідування № 319, в якому питання порушення Інструкції № 124 взагалі не розглядалося, а при проведенні службового розслідування № 320, в якому було виявлено саме порушення Інструкції № 124 відносно посадових осіб, які згідно цієї Інструкції несуть персональну відповідальність за своєчасним розглядом та виконанням документів, в тому числі і службових розслідувань відносно самовільно залишивших частину військовослужбовців, шляхом взаємодії з командирами підрозділів, розслідування та з`ясування обставин, які призвели до переплати не проводилось. Вищевказане свідчить про очевидну незаконність проведених службових розслідувань і винесених по результатам вказаних розслідувань наказів командира військової частини НОМЕР_1 №369 від 22.07.2023 та №371 від 26.07.2023. Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України №3271 від 08.06.2023 позивач з 11.02.2023 по 18.03.2023 перебував в зоні ведення активних бойових дій в м. Бахмут Донецької області, а тому, в цей період часу, він був позбавлений можливості контролювати правильність змісту, якість підготовки та оформлення на належному рівні наказів про результати службового розслідування, відносно осіб, які самовільно залишили частину. Штаб військової частини НОМЕР_1 і посадові особи, які повинні були проводити службові розслідування, відповідають та несуть персональну відповідальність за організацію діловодства в військовій частині знаходилися не в зоні проведення активних бойових дій.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07.04.2020 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №31 від 31.01.2023 капітана ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою заступника начальника штабу в/ч НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №41 від 10.02.2023 капітана ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №45 від 14.02.2023 капітана ОСОБА_1 , заступника начальника штабу допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою начальника штабу в/ч НОМЕР_1 , вважати таким, що з 14.02.2023 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом №162 від 09.06.2023 року капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і переведено у Військову частину НОМЕР_2 , з посиланням на його переведення 18.05.2023.

Отже, у період з 31.01.2023 по 09.06.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, в період з 14.02.2023 по 09.06.2023 виконував обов`язки начальника штабу військової частини відповідно до наказу №45 від 13.02.2023.

Встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 №461/АГД призначено службове розслідування з метою виявлення винних посадових осіб та притягнення до матеріальної відповідальності за збитки перед державною, які виникли внаслідок несвоєчасного подання військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину за період з 10.08.2022 по 27.06.2023.

Службовими особами військової частини, яким доручено проведення службового розслідування, складено акт №319, згідно якого в ході проведення службового розслідування було виявлено порушення з боку капітана ОСОБА_1 , який виконуючи обов`язки заступника начальника штабу військової частини на посаді з 31.01.2023 по 10.02.2023, заступника начальника штабу з 10.02.2023, тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу з 14.02.2023 порушив вимоги статті 103 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, яка передбачає знати наявність особового складу в підрозділах батальйону та пункту 4 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом МОУ від 15.09.2022 за №280, яка покладає ведення обліку особового складу в батальйоні на начальника штабу батальйону і зобов`язує його щодня мати точні і особисто ним перевірені відомості про чисельність особового складу батальйону за штатом, за списком і в наявності, про кількість відсутніх із визначенням причин по кожній роті і в цілому по батальйону. Щодня доповідати командиру батальйону і в штаб військової частини зведенні дані про наявність особового складу. Капітан ОСОБА_1 облік особового складу вів неякісно, командирів підрозділів не контролював і не звірявся з ними щодо наявності особового складу та відомості про чисельність особового складу не надавались ні в штаб військової частини, ні командиру батальйону. Наприклад, старший солдат ОСОБА_5 самовільно залишив частину з 10.03.2023, рапорт командира підрозділу від 24.04.2023, а наказ про зняття з усіх видів забезпечення від 28.04.2023 з затримкою майже в 2 місяці. Це призвело до того, що деякі військовослужбовці знаходилися в СЗЧ більше 10 календарних днів, а їх ніхто не шукав і рапорти на них не подавав. Що й призвело до значних переплат військовослужбовцям, які самовільно залишили частину, але продовжували отримувати кошти. Переплата склала 144936,99 грн.

Встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2023 року №467/АГД призначено службове розслідування з метою виявлення винних посадових осіб та притягнення до матеріальної відповідальності за збитки перед державною, які виникли внаслідок не внесення доповнень до наказів про результати службових розслідувань щодо утримання премії в повному обсязі та одноразової грошової винагороди за період з 10.08.2022 по 22.07.2023 військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину.

Службовими особами Військової частини, яким доручено проведення службового розслідування, складено акт №320, згідно якого в ході проведення службового розслідування було виявлено порушення з боку капітана ОСОБА_1 , який виконуючи обов`язки заступника начальника штабу військової частини на посаді з 31.01.2023 по 10.02.2023, заступника начальника штабу з 10.02.2023, тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу з 14.02.2023 порушив вимоги пункту 1 підпункту 1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124. ОСОБА_1 не контролював правильність змісту, якість підготовки та оформлення на належному рівні наказів про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, що призвело до безпідставного нарахування та виплат премій в повному обсязі фінансово-економічною службою в розмірі 643134,00 грн, і як наслідок появи збитків перед державною.

До актів службових розслідувань додаються довідки-розрахунки збитків, завданих державні особами Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 року №369 за результатами службового розслідування вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності: за бездіяльність та порушення вимог статті 103 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України для вирішення питання про стягнення з капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 42384,23 грн., вирішено направити матеріали розслідування за місцем служби до військової частини НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2023 року №371 за результатами службового розслідування вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності: капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 643134,00 грн., вирішено направити матеріали розслідування за місцем служби до військової частини НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 вирішено за бездіяльність та порушення вимог пункту 1 підпункту 1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року № 124 для вирішення питання про стягнення з капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 643134,00 грн., вирішено направити матеріали розслідування за місцем служби до ВЧ НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Рішенням командира Військової частини НОМЕР_1 вирішено за бездіяльність та порушення вимог статті 103 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України для вирішення питання про стягнення з капітана ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі в розмірі 42384,23 гри. направити матеріали розслідування за місцем служби до в\ч НОМЕР_2 відповідно до Закону України від 03.10.2019 року «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»; помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби клопотати в ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення до книги обліку, нестач ІНФОРМАЦІЯ_3 суму 42384,23 грн. за фінансово- економічною службою.

Відповідно до статей 85, 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; - надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ, пунктів 1- 6 розділу V, пунктів 1, 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Слід вказати, що встановлено дотримання процедури проведення службового розслідування, які призначені наказами на підставі відповідних рапортів. Матеріали службових розслідувань оформлені належним чином у відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608. Здебільшого нарікання позивача щодо результатів службового розслідування зводяться до процедурних питань, не повідомлення його про результати службових розслідувань.

Відповідно до статей 26, 27 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статей 58, 60 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. У разі неможливості виконання службових обов`язків у зв`язку з відбуттям за межі гарнізону, через хворобу та з інших поважних причин командир (начальник) для виконання цих службових обов`язків призначає одного із заступників.

Отже профільним Законом визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, вина особи в завданні шкоди.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Висновками дисциплінарних службових розслідувань встановлено, що позивач виконуючи обов`язки заступника начальника штабу військової частини на посаді з 31.01.2023 по 10.02.2023, заступника начальника штабу з 10.02.2023, тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу з 14.02.2023 порушив вимоги статті 103 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV, яка передбачає знати наявність особового складу в підрозділах батальйону та пункту 4 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом МОУ від 15.09.2022 року за №280, яка покладає ведення обліку особового складу в батальйоні на начальника штабу батальйону і зобов`язує його щодня мати точні і особисто ним перевірені відомості про чисельність особового складу батальйону за .штатом, за списком і в наявності, про кількість відсутніх із визначенням причин по кожній роті і в цілому по батальйону. Щодня доповідати командиру батальйону і в штаб військової частини зведенні дані про наявність особового складу. Це призвело до того, що деякі військовослужбовці знаходилися в СЗЧ більше 10 календарних днів, а їх ніхто не шукав і рапорти на них не подавав. Що й призвело до значних переплат військовослужбовцям, які самовільно залишили частину, але продовжували отримувати кошти. Також висновками службового розслідування зафіксовано, що ОСОБА_1 , який виконуючи обов`язки заступника начальника штабу військової частини на посаді з 31.01.2023 по 10.02.2023, заступника начальника штабу з 10.02.2023, тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу з 14.02.2023 порушив вимоги пункту 1 підпункту 1.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затверджена наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124, не контролював правильність змісту, якість підготовки та оформлення на належному рівні наказів про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, що призвело до безпідставного нарахування та виплат премій в повному обсязі фінансово-економічною службою, і як наслідок появи збитків перед державною. Такі висновки позивач не спростовує.

Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлює матеріальну відповідальність та відповідальність за дії, які призвели до понад витрат, протиправної поведінки особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою, наявності вини в завданні шкоди.

Відповідно до статті 1, частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності. Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 6, частини 1 статті 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей. Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статей 8, 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відповідно до статей 10, 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування. Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Оскаржуваними наказами не прийнято рішення про стягнення з позивача збитків державі, а передано клопотання командиру військової частини щодо прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_1 та відшкодування збитків державі у визначених розмірах, що у свою чергу, не породжує для позивача жодних юридичних наслідків. Наказами не надано вказівку стягнути з позивача відшкодування збитків державі.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Слід вказати, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2023 року №369 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2023 року №371 за результатами службового розслідування вирішено направити матеріали розслідування за місцем служби до Військової частини НОМЕР_2 відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Тобто службове розслідування вчинено Військовою частиною НОМЕР_1 за місцем служби ОСОБА_1 та направлено матеріали розслідування до нового місяця служби до Військової частини НОМЕР_3 . Не встановлено, яке відношення до службових розслідувань та наказів №369 та №371, суб`єктом видачі яких є Військова частина НОМЕР_1 має ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовні вимоги позивача у даній справі спрямовані до Військової частини НОМЕР_1 , адже позивач просить суд скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №369 від 22.07.2024 про результати службового розслідування та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №371 від 26.07.2024 про результати службового розслідування. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані позивач, ані суд першої інстанції не залучили Військову частину НОМЕР_1 , яка проводила службові розслідування та є суб`єктом видачі наказів.

Положення статті 48 КАС України передбачають, що суд першої інстанції, встановивши, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, а у випадку його незгоди - залучає як другого відповідача, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів, та їх заміна у разі необхідності.

З наведеного вбачається, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Частиною 7 статті 48 КАС України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Тобто на стадії апеляційного перегляду суд позбавлений можливості залучити належного відповідача у справі.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 30.07.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко