Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №520/11243/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р. Справа № 520/11243/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., повний текст складено 24.05.26 по справі № 520/11243/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років на військовій службі періоду навчання за денною формою на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 31.07.2001 до 29.07.2005 та невнесення відповідних змін до послужного списку облікової справи офіцера запасу ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років на військовій службі період навчання за денною формою на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 31.07.2001 до 29.07.2005;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до послужного списку особової справи офіцера запасу ОСОБА_1 запис про проходження військової служби у період навчання з 31.07.2001 до 29.07.2005 на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 заяву залишено без руху. Встановлено позивачу десяти денний строк з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

20.05.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків. На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише 03.03.2026 після отримання послужного списку. З метою досудового врегулювання 20.03.2026 звернувся до відповідача, відмову отримав 26.04.2026. Крім того, позивач зазначає, що до звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 не міг знати про порушення своїх прав, оскільки тривалий час проходив службу в системі органів юстиції та прокуратури, довіряв посадовим особам, які вели його особову справу. Позивач також акцентує увагу на принципі «якості закону», правовій визначеності, практиці Європейського суду з прав людини (справи «Щокін проти України», «Серков проти України», «Новік проти України», «Волков проти України» тощо) та позиції Верховного Суду, вважаючи, що нечіткість нормативного регулювання щодо зарахування періоду навчання у вищому військовому навчальному закладі до строку військової служби є поважною причиною пропуску строку. Просить поновити строки подання позовної заяви.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом вірно встановлено, що посада позивача, як прокурора відноситься до посад публічної служби, про те, судом помилково визначено строк звільнення з публічної служби, оскільки з часу вступу у 2001 році до Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого та по теперішній час позивач постійно та безперервно перебуває на публічній службі, вже майже 25 років. Питання порушені в позовній заяві стосуються безпосередньо обліку громадян, які перебувають у запасі та рахуються за ІНФОРМАЦІЯ_3 . Натомість, окружний суд, трактує спірні правовідносини на власний розсуд, виходячи за межі спірних правовідносин. Усунення порушень обліку громадян на військовій службі відноситься до компетенції відповідного органу. Позивачем не ставиться питання про невірне нарахування, зарахування або перерахунок вислуги років під час звільнення з військової служби. Посилається на те, що оспорювані порушення мають триваючий характер, який проявляється саме у формі бездіяльності уповноваженого органу, а отже вона не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Звертає увагу апеляційного суду, що саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до п.п. 8, 9, 11, 15 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022 та наказу МО України, від 15.09.2022 № 280 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України», покладено обов`язок ведення персонального військового обліку військовозобов`язаних, утому числі особових справ, перевірку повноти та достовірності записів у послужному списку особових справ. Предметом позову є саме відмова в зарахуванні до вислуги років на військовій службі періоду навчання за денною формою на військово - юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 31.07.2001 до 29.07.2005 та невнесення відповідних змін до послужного списку облікової справи офіцера запасу. Посилається на те, що ним не пропущено строків звернення до суду щодо визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання вчинити дії, оскільки відмову він отримав 26.04.2026, а до суду з позовом звернувся 05.05.2026, тобто в межах місячного строку.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до витягу з послужного списку, позивача звільнено з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) на підставі наказу МОУ від 04.02.2021 № 33. Звільнений з посади заступника військового прокурора Деснянського гарнізону Центрального регіону України з 14.03.2021 на підставі наказу ОГП від 11.03.2021 № 149к. Виключений із списків особового складу військової прокуратури на підставі наказу від 12.03.2021 № 55о/с. Отже, про неврахування строку навчання до вислуги років на військовій службі позивач повинен був бути обізнаний з часу звільнення зі служби. 20.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування строку навчання до вислуго років на військовій службі. Відповідач листом від 06.04.2026 надав відповідь на заяву позивача про відсутність правової підстави для зарахування строку навчання за період з 31.07.2001 до 29.07.2005. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів з метою своєчасного оскарження нарахування строку навчання за вислуги років на військовій службі, як і доказів, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Заяви позивача від 23.02.2026 та від 20.03.2026 свідчать про вчинення позивачем активних дій з цього питання, однак жодним чином не підтверджує момент можливості обізнаності його про незарахування строку навчання до вислуги років на військовій службі та не свідчить про можливість подання такого позову поза межами будь-якого строку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм свідчить, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач зазначає, що предметом позову є саме відмова в зарахуванні до вислуги років на військовій службі періоду навчання за денною формою на військово - юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 31.07.2001 до 29.07.2005 та невнесення відповідних змін до послужного списку облікової справи офіцера запасу, що дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що оскільки відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 він отримав 26.04.2026, а до суду з позовом звернувся 05.05.2026, тобто в межах місячного строку.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав під час ознайомлення з послужним списком.

За висновками суду першої інстанції, вищевказаний спір пов`язаний зі звільненням з публічної служби, що підпадає під дію приписів ч. 5 ст. 122 КАС України

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне звернення з адміністративним позовом відбулось з порушенням строків, визначених ч. 5 ст.122 КАС України, оскільки про неврахування строку навчання до вислуги років на військовій службі позивач повинен був бути обізнаний з часу звільнення зі служби, а саме з 14.03.2021.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що отримання листів відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням, що міститься у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує відмову відповідача зарахувати до вислуги років на військовій службі періоду навчання за денною формою на військово-юридичному факультеті Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого з 31.07.2001 до 29.07.2005 та невнесення відповідних змін до послужного списку облікової справи офіцера запасу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, спір в межах цієї справи не підпадає під категорію спору стосовно проходження публічної служби, який виникає з моменту прийняття особи на посаду та до її звільнення, а фактично є спором з приводу подальшої реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Як наслідок, до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Водночас, суд першої інстанції не дослідив належним чином предмет та підстави позову, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Висновки суду першої інстанції про обізнаність позивача із вислугою років з часу звільнення зі служби (наказ № 149 к від 11.03.2021) колегія суддів також вважає необґрунтованим.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20.04.2020 у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. Позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 460/626/19, від 14.07.2022 у справі № 380/10649/21 та від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20).

Згідно наказу Офісу Генерального Прокурора № 149 к від 11.03.2021 керуючись ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», п. 18 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», вирішено підполковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 04.02.2021 № 33 звільнено з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 14.03.2021 звільнити з посади заступника військового прокурора Деснянського гарнізону Центрального регіону України.

Колегія суддів зазначає, що наказ Офісу Генерального Прокурора № 149 к від 11.03.2021 не містить інформації про вислугу років ОСОБА_1 на день звільнення.

Надана позивачем до позовної заяви копія послужного списку ОСОБА_1 , не містить відмітки про ознайомлення позивача з послужним списком під час проходження служби чи на момент звільнення.

Інших доказів, що свідчили б про ознайомлення позивача з розрахунком його вислуги років після прийняття на службу або після звільнення зі служби, матеріали справи не містять.

Вказуючи, що ОСОБА_1 відомо про визначення вислуги років та не вжиття останнім заходів оскарження наказів, судом першої інстанції не установлено коли саме позивача ознайомлено із такими актами індивідуальної дії.

Вказане призвело до того, що суд першої інстанції не встановив, з якої саме дати слід відліковувати шестимісячний строк звернення до суду та не надав належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо строків звернення до суду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення у повному обсязі фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зазначає, що обмеження строком звернення до суду у вказаній частині може мати наслідком обмеження права особи на судовий захист своїх порушених прав (відсутність записів у трудовій книжці, не зарахований стаж служби, відсутність відомостей системи персоніфікованого обліку реєстру застрахованих осіб, неоформлення документів для призначення та нарахування пенсії за вислугу років), а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За пунктом 1 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви не з`ясовано всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення цього питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/11243/26 скасувати.

Справу № 520/9776/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий