Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №440/6128/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р. Справа № 440/6128/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.06.26 по справі № 440/6128/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування податквого повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2025 №0013382070, яким ТОВ "Радіалгруп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 94902,50 грн; №00133850701, яким до ТОВ "Радіалгруп" застосовано штрафну санкцію у розмірі 253000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 №00175440701, яким ТОВ "Радіалгруп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 273663,75 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 позовну заяву залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом надання заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням змісту позовних вимог відповідно до повідомлених обставин справи; доказів щодо дати отримання рішення ДПС України від 12.11.2025 вих.№32530/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, а у разі, якщо з дати отримання згаданого рішення до дати звернення до суду з цим позовом пройшло більше одного місяця - заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

До Полтавського окружного адміністративного суду 28.05.2026 надійшла заява представника позивача про усунення недоліків, у якій викладено заяву про поновлення строку звернення з цим позовом.

В обгрунтування наданої заяви представником позивача зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" 05.12.2025 здало на пошту позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 02.09.2025 №0013382070, №00133850701, від 18.11.2025 №00175440701, однак з невідомих причин поштове відправлення не було вручено адресату (Полтавському окружному адміністративному суду). З цих підстав позивач повторно звернувся до суду з аналогічним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 у задоволенні заяви адвоката Зайця Сергія Івановича про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" строку звернення до суду з позовом - відмовлено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Не погодившись з вказаним висновком суду, ТОВ "Радіалгруп" подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ТОВ "Радіалгруп" не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, подало скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої ДПС України прийняла рішення від 12.11.2025 №32530/6/99-00-06-01-01-06 та скаргу ТОВ "Радіалгруп" задоволено частково. 24.11.2025 ТОВ "Радіалгруп" сплачено судовий збір та 05.12.2025 засобами поштового зв`язку (цінним з описом вкладення) направлено до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву, тобто у місячний строк. Також, рішенням ДПС України від 12.11.2025 №32530/6/99-00-06-01-01-06 зобов`язано ГУ ДПС у Полтавській області вжити заходів відповідно до вимог п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме провести документальну позапланову перевірку. Після направлення позовної заяви до суду ТОВ "Радіалгруп" почало готуватися до проведення перевірки. Проте, станом на 01.05.2026 ГУ ДПС у Полтавській області перевірку не розпочато. Оскільки з незалежних від ТОВ "Радіалгруп" причин, позовна заява яка направлена 05.12.2025, до суду так і не надійшла, адвокат ТОВ "Радіалгруп" за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до суду із зазначеним позовом. На підтвердження того, що позивач 05.12.2025 засобами поштового зв`язку направив позовну заяву, тобто в місячний строк, надано описи вкладення у цінні листи, які суд визнав неналежним доказом та які не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Апелянт зазначив, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систеу нормативних актів, а як втілення справедливості, суд має спрямомувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям, а тому повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ГУ ДПС у Полтавській області зазначено, з урахуванням рішення ДПС України від 12.11.2025 №32530/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ "Радіалгруп" на податкові повідомлення-рішення від 02.09.2025, місячний строк звернення до суду з цим позовом закінчився 12.12.2025, однак позовну заяву подано та сформовано до суду лише 14.05.2026, що є підставою для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Що стосується направлення 05.12.2025 до суду аналогічної позовної заяви, яка з невідомих для позивача причин не отримана судом, то на їх підтвердження надано лише опис вкладення. При цьому, згаданий опис вкладення не містить номера поштового відправлення та позивачем не надано фіскальний чек (його копію) із зазначенням номера поштового відправлення, з урахуванням чого було б можливим відстежити відомості про походження поштового відправлення у поштового оператора.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відмовляючи ТОВ "Радіалгруп" у поновленні строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, зокрема, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Вказані обставини, відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, стали підставою для повернення позовної заяви

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративною суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Наведене норма передбачає, що строк звернення до адміністративного суду може бути визначений іншими законами.

У сфері оподаткування права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Спеціальними нормами, які встановлюють порядок оскарження рішень контролюючих органів, є норми статті 56 ПК України. Зі змісту цієї статті вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

За пунктом 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до правового висновку, сформованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Вказаний правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 дійшла висновку: "якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), – строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України)".

Матеріали позовної заяви містять копію рішення ДПС України від 12.11.2025 вих.№32530/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ "Радіалгруп" на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 02.09.2025 №00133820701 та №00133850701, яким скаргу платника податків у відповідній частині залишено без задоволення.

У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначив, що рішення ДПС України від 12.11.2025 вих.№32530/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги отримане ТОВ "Радіалгруп" того ж дня в електронному кабінеті платника податків.

Таким чином, місячний строк звернення до суду з цим позовом закінчився 12.12.2025.

Позовну заяву сформовано та подано до Полтавського окружного адміністративного суду 14.05.2026, що є підставою для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Оцінюючи доводи позивача про направлення 05.12.2025 до суду аналогічної позовної заяви, яка з невідомих для позивача причин не отримана судом, слід зауважити, що на їх підтвердження надано лише опис вкладення у лист на адресу Полтавського окружного адміністративного суду.

При цьому наданий опис вкладення не містить номера поштового відправлення та позивачем не надано фіскальний чек (його копію) із зазначенням номера поштового відправлення, з урахуванням чого було б можливим відстежити відомості про проходження поштового відправлення у поштового оператора. Будь-яких запитів до АТ "Укрпошта" з метою з`ясування доставки зазначеного поштового відправлення адресату позивач також не надав.

При цьому, з моменту стверджуваного направлення позову 05.12.2025 до моменту повторного звернення позивача до суду 14.05.2026 пройшло більше п`яти місяців.

Позивач разом із заявою про поновлення строку звернення до суду не надав доказів, що свідчили б про вжиття ТОВ "Радіалгруп" заходів з метою з`ясування відомостей про поштове відправлення. Доводи представника позивача про відправлення позовної заяви до суду 05.12.2025 не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Посилання позивача на сплату судового збору за звернення до суду з позовом 24.11.2025 так само не утворюють підстав для висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки з моменту його сплати до дати звернення до суду пройшло більше п`яти місяців.

Колегія суддів зазначає, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Тож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Слід наголосити, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об`єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд в своїх рішеннях наголошує, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що за відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду, строк звернення з цим позовом позивач пропустив без наявності на те поважних причин, відтак позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 по справі № 440/6128/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова