Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №480/951/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. Справа № 480/951/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/951/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 02.04.2024 основних та додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити з 24.02.2022 по 02.04.2024 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 та 2024 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року зупинено провадження в адміністративній справі №480/951/26 за позовом ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у адміністративній справі №240/401/26.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснюється перегляд справи №240/401/26, у якій вирішується питання щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №704 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №481, у період її чинності з 20.05.2023 по 18.06.2025, а тому наявні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням касаційної інстанції.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 в частині зупинення провадження у справі в цілому, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі. Вказує, що справа №240/401/26, яка перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, стосується застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 лише за період її чинності з 20.05.2023 по 18.06.2025, тоді як спірні правовідносини у цій справі виникли за період з 24.02.2022 по 02.04.2024, а отже охоплюють також період з 24.02.2022 по 19.05.2023, який не є предметом перегляду у зазначеній справі. На думку апелянта, суд не навів належного обґрунтування того, що висновок об`єднаної палати Верховного Суду матиме значення для вирішення всіх заявлених позовних вимог. Крім того, апелянт зазначає, що вимога про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є самостійною позовною вимогою, а тому підстави для зупинення провадження у цій частині також були відсутні.

Відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Колегією суддів встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26.

У зазначеній справі позивач оспорює правомірність обчислення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 18.06.2025 з урахуванням приписів пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, що визнана нечинною та скасована рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025.

Необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми статті 7 та статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України в частині застосування положень Постанови №481 для обрахунку розміру грошового забезпечення військовослужбовців, із якого, у тому числі, проводить обрахунок розміру пенсії колишніх військовослужбовців, внаслідок чого очевидною є необхідність формування єдиної правозастосовчої практики з означеного питання.

Так, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, що спеціалізується на розгляді справ, зокрема, пов`язаних з проходженням публічної служби, сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові від 24.06.2025 у справі №420/5584/24, у силу яких подальше скасування судом пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704 не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення із застосуванням чинної на той час (у період з 20.05.2023 по 18.06.2025) редакції Постанови №704.

Тим часом, постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 сформульовано правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного на 01.01.2024 відповідно до Постанови №704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

З урахуванням наведеного, мають місце різні підходи палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови №704 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, у період чинності згаданої постанови з 20.05.2023 по 18.06.2025.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 480/951/26 є, зокрема, правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, розмір яких позивач пов`язує із необхідністю застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Водночас зі змісту ухвали Верховного Суду від 22.05.2026 у справі №240/401/26 вбачається, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано питання застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України №481 у період її чинності у зв`язку з наявністю різних підходів палат Касаційного адміністративного суду щодо застосування відповідних норм права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що правовий висновок, який буде сформований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи, оскільки безпосередньо стосуватиметься визначення розрахункової величини, від якої залежить вирішення заявлених позовних вимог у частині перерахунку виплат.

Доводи апелянта про відсутність підстав для зупинення провадження, мотивовані тим, що справа №240/401/26 стосується лише періоду з 20.05.2023 по 18.06.2025, тоді як спірні правовідносини у цій справі виникли також за період з 24.02.2022 по 19.05.2023, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність у позові вимог, що стосуються періоду, який не є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не виключає можливості зупинення провадження у справі. Вирішальним для застосування пункту 5 частини другої статті 236 КАС України є не повний збіг спірних періодів, а наявність правового питання, висновок щодо застосування якого матиме значення для вирішення спору.

Як зазначено вище, спір між сторонами, серед іншого, стосується правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача, що, у свою чергу, залежить від застосування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Саме питання застосування зазначеної норми права у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 є предметом перегляду об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26, у зв`язку з наявністю різних підходів касаційних судових палат до її застосування.

У зв`язку з чим, правовий висновок, який буде сформульовано об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, матиме істотне значення для правильного вирішення даної справи в частині позовних вимог, пов`язаних із перерахунком грошового забезпечення та інших похідних від нього виплат, а тому факт того, що позов охоплює також період, який не є предметом перегляду у справі №240/401/26, не свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження.

Колегія суддів також зазначає, що позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань об`єднані спільною правовою підставою, оскільки їх вирішення залежить від правильного застосування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, щодо застосування яких об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснюється перегляд судового рішення у справі №240/401/26.

Доводи апелянта про те, що вимога щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є самостійною позовною вимогою, а тому не могла бути підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач просить нарахувати та виплатити зазначену компенсацію виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Водночас однією із заявлених у справі позовних вимог є перерахунок грошового забезпечення позивача у зв`язку із застосуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704. Отже, визначення розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки є похідним від вирішення питання щодо правильності визначення розміру грошового забезпечення, яке, своєю чергою, залежить від правового висновку, що буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №240/401/26.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала суду першої відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку відсутні підстави для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 по справі № 480/951/26.

Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року по справі № 480/951/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін