Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №440/11662/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р. Справа № 440/11662/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) від 27.04.2026 по справі № 440/11662/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить суд:

визнати протиправним рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 25.07.2025 № 916030800925 про відмову в проведенні перерахунку пенсії;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області провести перерахунок пенсії за поданою нею заявою щодо перерахунку пенсії з виду на вид у разі втрати годувальника від 21.07.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного окружного суду від 27.04.2026 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 916030822925 від 25.07.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії з 04.06.2025.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зауважив, що вважає правомірним рішення від 25.07.2025 № 916030800925 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, оскільки до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 долучено свідоцтво про укладення шлюбу від 02.08.1975 серія НОМЕР_1 , де зазначено ОСОБА_2 та паспорт серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , тобто є розбіжності в поданих документах.

Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та з 20.01.2021 отримувала пенсію призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21.07.2025 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії перехід на інший вид пенсії (пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивачки в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ у Львівській області.

За розглядом документів та заяви від 21.07.2025 Головними управліннями Пенсійного фонду України в Львівській області встановлено розбіжність в написанні імені, а саме: у свідоцтві про укладення шлюбу від 02.08.1975 серія НОМЕР_1 зазначено ім`я ОСОБА_3 , водночас у паспорті заявниці серії НОМЕР_2 зазначено ім`я власника паспорта ОСОБА_1 .

ГУ ПФУ в Львівській області було прийнято рішення № 916030800925 від 25.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника.

Не погодившись із діями пенсійного органу позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 916030822925 від 25.07.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання ГУ ПФУ в Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії з 04.06.2025.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказано Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У статті 1 вказаного Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбачуваного цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону № 1058-IV Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-ІV, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, вважаються непрацездатними членами сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону № 1058-IV Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

Колегія суддів зазначає, що сторонами у справі не оспорюється та підтверджується матеріалами справи факт перебування позивача на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримання ним пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України № 1058-IV.

Разом із тим, рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 25.07.2025 № 916030800925 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Підставою для прийняття такого рішення зазначено наявність розбіжностей у поданих документах, а саме: у копії паспорта серії НОМЕР_2 прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначено як « ОСОБА_1 », тоді як у копії свідоцтва про шлюб від 02.08.1975 серії НОМЕР_1 - як « ОСОБА_4 ».

Як убачається зі свідоцтва про шлюб від 02.08.1975 серії НОМЕР_1 , складеного мовою оригіналу, « ОСОБА_3 » уклала шлюб із « ОСОБА_5 » та після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » на прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 ».

Крім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 01.02.1955, у якому прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначені російською мовою як « ОСОБА_8 » (а. с. 18).

Також до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження дитини, в якому відомості про батьків наведені російською мовою: батько - « ОСОБА_9 », мати - « ОСОБА_10 » (а. с. 19).

Отже, встановлені розбіжності у написанні персональних даних позивача мають формальний характер та не перешкоджають ідентифікації особи позивача як власника зазначених документів.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої ризик помилки, допущеної органами державної влади під час реалізації своїх повноважень, покладається на державу, а негативні наслідки таких помилок не можуть перекладатися на особу, права та інтереси якої зачіпаються.

У рішенні у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини наголосив на особливому значенні принципу належного урядування («good governance»), який вимагає від державних органів діяти своєчасно, послідовно, добросовісно та у спосіб, що забезпечує ефективний захист прав людини, особливо у справах, пов`язаних із реалізацією майнових прав. Аналогічні правові підходи викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови та Москаль проти Польщі.

Європейський суд також неодноразово зазначав, що на державні органи покладається обов`язок створення та дотримання внутрішніх процедур, які забезпечують прозорість їхньої діяльності, правову визначеність та мінімізують ризик допущення помилок. Такий підхід спрямований на недопущення ситуацій, за яких недоліки в організації роботи державних органів або формальні неточності в документах можуть призводити до необґрунтованого обмеження чи ускладнення реалізації особою належних їй прав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що виявлені у документах позивача розбіжності у написанні персональних даних не можуть самі по собі бути достатньою підставою для відмови у реалізації права на пенсійне забезпечення за наявності сукупності доказів, які дають змогу однозначно встановити особу заявника та підтвердити юридично значущі обставини справи. В іншому випадку тягар формальних недоліків або неточностей у документах був би безпідставно покладений на особу, що суперечить принципу належного урядування та правової визначеності.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що відмова у переведенні позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, мотивована виключно розбіжностями у написанні її імені в окремих документах, є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Матеріалами справи підтверджено факт перебування позивача у шлюбі зі ОСОБА_5 , їх спільного проживання, а також наявність правових підстав для реалізації позивачем права на пенсійне забезпечення у зв`язку з втратою годувальника. При цьому виявлені розбіжності у написанні імені позивача не впливають на можливість її ідентифікації як особи, якій належать подані документи, та не спростовують встановлених судом обставин.

Колегія суддів враховує, що формальні неточності в персональних даних виникли під час оформлення документів уповноваженими органами та не є наслідком дій чи бездіяльності позивача. За таких умов покладення на останню негативних наслідків допущених державними органами помилок суперечить принципам справедливості, правової визначеності та належного урядування.

Відтак оскаржуване рішення фактично створює непропорційні перешкоди для реалізації позивачем гарантованого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист та пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника. Держава, діючи через свої органи, не вправі відмовляти особі у реалізації передбаченого законом права з підстав суто формального характеру, якщо сукупність наявних доказів дає можливість достовірно встановити особу заявника та підтвердити наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення відповідного права.

Таким чином, відмова ГУ ПФУ у Львівській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправною.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачки буде визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 916030822925 від 25.07.2025 щодо відмови ОСОБА_1 , в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов`язання ГУ ПФУ в Львівській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести перерахунок пенсії у зв`язку з переходом на інший вид пенсії з 04.06.2025.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 по справі № 440/11662/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко