Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №362/1344/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/1344/26 Суддя І інстанції - Рубан Т.П.

Провадження № 33/824/2276/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови, ОСОБА_1 , який по 25 липня 2025 року (включно) працював на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, будучи суб`єктом, на якого згідно з підпунктом "з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та яка відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, в порушення вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", без поважних причин, несвоєчасно, 26.08.2025 подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (далі - декларація при звільненні) шляхом заповнення відповідної електронної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року та прийняти нову постанову, якою керуючись ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв'язку з малозначністю правопорушення та обмежитись усним зауваженням.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, які призвели до обмеження його права на захист. Він не був належним чином ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення та матеріалами, що додані до нього, не отримував їх копій, що позбавило його можливості належним чином підготуватися до захисту. Суд не перевірив дотримання вимог щодо вручення протоколу та не надав оцінки зазначеним обставинам, що є істотним порушенням процесуальних норм та самостійною підставою для скасування постанови.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією факту несвоєчасного подання декларації, не встановивши обов`язкову ознаку складу адміністративного правопорушення - вину у формі умислу. Декларацію ним подано 26.08.2025 о 22:14, тобто із незначним порушенням строку (менше двох діб), при цьому: декларацію подано самостійно, відсутні будь-які ознаки умисного ухилення, жодних негативних наслідків не настало. Сам по собі факт пропуску строку, на думку апелянта, не свідчить про наявність вини та не може автоматично тягнути адміністративну відповідальність. Суд фактично ототожнив формальне порушення строку із наявністю вини, що є грубим порушенням норм матеріального права та принципу індивідуалізації відповідальності.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав жодної належної оцінки об`єктивним обставинам, які унеможливлювали своєчасне подання декларації. Зокрема, апелянт зазначає, що 11.08.2025 йому встановлено інвалідність III групи, пов`язану з проходженням служби в органах Національної поліції, що свідчить про наявність істотних проблем зі станом здоров`я. У цей період він перебував у процесі оформлення відповідних документів та постановки на облік у РТЦК та СП, що потребувало значного часу та фізичних зусиль.

Крім того, як зазначає апелянт, в умовах воєнного стану на території України об`єктивно існують перебої з електропостачанням та доступом до мережі Інтернет, що прямо впливає на можливість подання електронної декларації. Апелянт звертає увагу, що суд проігнорував зазначені обставини, що свідчить про формальний та поверхневий розгляд справи.

Окрім іншого, як вказує апелянт, інкриміноване правопорушення має виключно формальний характер, при цьому: прострочка є мінімальною, декларацію подано добровільно, відсутні негативні наслідки, відсутні будь-які ознаки корупційної поведінки. За таких обставин, на думку апелянта, застосування адміністративного стягнення у виді штрафу є непропорційним, необґрунтованим та таким, що суперечить принципам справедливості та розумності. Фактично суд застосував найбільш суворий підхід без належного обґрунтування, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що прострочення подання декларації становило менше двох діб, декларація подана особою самостійно, шкоди чи негативних наслідків не настало, а також з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, апелянт вважає, що вбачається малозначність вчиненого діяння, з огляду на що, на думку апелянта, вбачається доцільним звільнити особу від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення та обмежитися усним зауваженням.

Крім того, апелянт зазначає, що судом не враховано об`єктивні обставини, що унеможливлювали своєчасне подання декларації, а саме встановлення інвалідності III групи, необхідність проходження процедур оформлення документів та перебування на обліку в РТЦК та СП, а також умови воєнного стану, що супроводжуються перебоями в електропостачанні та доступі до мережі Інтернет. Таким чином, апелянт стверджує, що в його діях відсутній умисел на порушення вимог фінансового контролю, а саме порушення має формальний характер та не спричинило жодних негативних наслідків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Вовчука М.В., які уточнили апеляційні вимоги, просили закрити справу у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, думку прокурора Ільяшенка С.О., який заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції" визначено, що суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в, г" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1 пп "а", "в-ґ" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

За несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачена відповідальність за частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Приміткою до статті 172-6 КУпАП визначено, що суб`єктами правопорушення у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цією статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №13/2026 від 03.02.2026, ОСОБА_1 , який по 25 липня 2025 року (включно) працював на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, будучи суб`єктом, на якого згідно з підпунктом "з" пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та яка відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, в порушення вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції", без поважних причин, несвоєчасно, 26.08.2025 подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (далі - декларація при звільненні) шляхом заповнення відповідної електронної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Згідно із відомостями з Реєстру, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями «при звільненні», ОСОБА_1 подав лише 26.08.2025 о 22 год. 14 хв.

Як пояснив ОСОБА_1 , 11.08.2025 йому було встановлено інвалідність ІІІ групи, пов`язану з проходженням служби в органах Національної поліції та у вказаний період він перебував у процесі оформлення відповідних документів та постановки на облік у РТЦК, що потребувало значного часу та фізичних зусиль.

Окрім того, ОСОБА_1 пояснив, що після звільнення очікував отримання виплат, пов`язаних зі звільненням, після чого мав намір заповнити декларацію, а наприкінці строку подачі декларації він перебував в Закарпатській області, де не мав відповідної техніки та Інтернету для подачі декларації.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно із ст. 10 наведеного Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Правовою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності в Україні є наявність у діях особи (дія чи бездіяльності) складу адміністративного правопорушення.

Безпосередньо диспозиція частини 1 статті 172-6 КУпАП передбачає відповідальність не лише за сам факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а і пропуск такого строку без поважних причин.

Таким чином, спеціальною підставою для встановлення складу правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є перевірка наявності чи відсутності поважних причин такого пропуску.

Перевіряючи складову правопорушення, апеляційний суд розуміє необхідність реагування відповідними органами, в тому числі і на дії пов`язані із корупцією, разом з тим, враховуючи запровадження в Україні військового стану, тривалі та часті повітряні тривоги, відсутність електроенергії та теплопостачання, державний службовець міг відкласти заповнення декларації у зв`язку з непереборною силою (у тому числі з метою відвести малолітніх доньок до укриття, чи то відсутність електроенергії).

Суд першої інстанції не зважаючи на надані стороною захисту докази у підтвердження поважності причин пропуску строку подачі декларації всього лише на 2 доби, які виникли внаслідок об`єктивних причин, що не залежали від волі декларанта, оцінки відповідній обставині не надав, та дійшов помилкового висновку щодо доведеності складу правопорушення, яке містить положення ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Стороною захисту під час розгляду справи ще в суді першої інстанції наведено переконливі доводи щодо наявності об`єктивних та поважних причин, за яких строк подачі декларації було пропущено на 2 доби. На підтвердження вказаних обставин, під час апеляційного розгляду було надано копію медичної документації ОСОБА_1 про отримання групи інвалідності, докази направлення 08.08.2025 року ОСОБА_1 на ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я, оформлення в серпні 2025 року документів щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, та перебування в період з 19.08.2025 року по 26.08.2025 року в Закарпатській області, а також виписки з особового рахунку ОСОБА_1 з АТКБ «Приват Банк» про надходження, в тому числі і 26.08.2025 року виплат після звільнення від ГУНП в Київській області, які безумовно спростовують висновки суду в оскаржуваній постанові щодо відсутності доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації, та є підставою для її скасування і закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з уточненнями ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал