Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №751/5873/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/5873/26 Головуючий у 1 інстанції Деркач О. Г.

Провадження № 33/4823/688/26

Категорія - ч. 3 ст. 172 - 20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю захисника адвоката Баші В. О. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Баші В. О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 – 20 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як встановив суд, 04 червня 2026 року близько 19 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , виконував обов`язки служби на території військового об`єкта ( АДРЕСА_1 ) в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Баша В. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172 – 20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, змінити постанову суду, застосувавши положення ст. 22 КУпАП, та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. У разі якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав ні для закриття провадження, ні для застосування ст. 22 КУпАП, змінити постанову в частині порядку виконання адміністративного стягнення, розстрочивши сплату штрафу строком на вісім місяців рівними щомісячними платежами з урахуванням майнового стану ОСОБА_1 , проходження ним військової служби та інших обставин, що істотно ускладнюють одноразову сплату штрафу.

Зазначає, що як вбачається зі звіту про автоматизований розподіл судових справ між суддями, матеріали справи надійшли до суду 08.06.2026, а вже 11.06.2026 справу було розглянуто по суті та постановлено постанову, що оскаржується. Враховуючи наведене, під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи, було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події.

Вказує, окрім процесуальних порушень, викладених вище, постанову суду вважає необґрунтованою також з огляду на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також неврахування обставин, які підлягали обов`язковому дослідженню при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Судом не взято до уваги те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у середньому становить лише 20 000 грн. на місяць, не враховано проходження ним військової служби та необхідність лікування, а також не оцінено наслідки застосування штрафу у розмірі 17 000 грн., який фактично позбавляє ОСОБА_1 більшої частини його місячного доходу та покладає на нього непропорційний майновий тягар.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, клопотань про відкладення судового засідання не заявляв.

Згідно ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Заслухавши пояснення та аргументи захисника Баші В.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.

У свою чергу, захисник Баша В. О. порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке належним чином мотивоване, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Як убачається з матеріалів справи, після надходження справи про адміністративне правопорушення у провадження судді Новозаводського районного суду м. Чернігова 08.06.2026 року, через три дні, а саме 11.06.2026 її було розглянуто.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , при цьому, в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про будь-яке повідомлення про час та місце розгляду справи щодо нього (судових повісток, SMS-повідомлень про виклик у судове засідання, заяв ОСОБА_1 про розгляд справи без участі). На сайті судової влади України також відсутня інформація про стадії розгляду судової справи № 751/5873/26 у Новозаводському районному суді м. Чернігова.

Водночас, повідомлення, зокрема, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи є прямим обов`язком суду, визначеним процесуальним законом для забезпечення її права на справедливий суд. При цьому, суд не може на власний розсуд вирішувати, повідомляти особу про розгляд справи чи ні, оскільки учасники мають право на інформацію про час та місце її розгляду.

З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами.

При винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду допустив порушення вимог ст. 268, 277-2 КУпАП, справа розглянута без участі ОСОБА_1 , за відсутності даних про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи, що згідно пункту 3 частини 8 статті 294 КУпАП є підставою для скасування постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2026 року та прийняття нової постанови.

За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника в цій частині слід визнати слушними та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оборону України, статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналіз зазначених приписів дозволяє зробити висновок, що встановлення факту знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння (в даному випадку) можливе лише з додержанням спеціальної процедури та виконання чітких і послідовних дій, результати яких лише і можуть бути належними та допустимими доказами, не входить до компетенції та дискреційних повноважень інших осіб, в тому числі й суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз. 7 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Апеляційним судом встановлено, що 04 червня 2026 року близько 19 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 , виконував обов`язки військової служби на території військового об`єкта ( АДРЕСА_1 ) в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії НГУ №114224 від 05.06.2026; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 227 від 04.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння; письмовими поясненнями які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення відповідно до яких ОСОБА_1 з протоколом погодився; витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) №55 від 03.03.2026 про призначення солдата ОСОБА_1 з 03.03.2026 за посадою номера обслуги 2 обслуги міномета 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення (ВОС – 143533П), призначеного на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2026 № 11 о/с; копією військового квитка серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , виданого 02.06.2024.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності зазначеного правопорушення.

Також, матеріалами справи встановлено, що на момент виявлення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки служби на території військового об`єкта, а тому, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважається таким, що виконував обов`язки військової служби.

Аналізуючи зміст протоколу, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у ньому, який також і особисто в графі пояснення військовослужбовця, який притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «з протоколом згоден», що підтверджує його згоду, на той період часу, з даними результатів огляду.

Отже, протокол про військове адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст. 251 КУпАП.

Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість посадової особи, яка склала даний протокол відносно ОСОБА_1 , у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Зібрані у справі докази є належними та допустимими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Жодних об`єктивних даних, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 – 20 КУпАП матеріали справи не містять і захисником особи що притягається до адміністративної відповідальності не наведено.

Відтак, доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу військового адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання уникнути ОСОБА_1 встановленої законом відповідальності за скоєне.

Враховуючи, викладене, а також те, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172 – 20 КУпАП , є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та відсутність обставини, що обтяжують відповідальність вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в мінімальному розмірі передбаченому санкцією - частини 3 статті 172-20 КУпАП, а саме у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підстав для застосування вимог ст.. 22 КУпАП апеляційний суд не вбачає.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та вчинив правопорушення під час виконання обов`язків військової служби, а тому звільняється від сплати судового збору.

Щодо доводів апеляційної скарги про розстрочку суми штрафу апеляційний суд зазначає наступне.

В силу статті 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертається до виконання постанова про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, шляхом надсилання для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження майна, а відділ державної виконавчої служби уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.

В той же час згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом, згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення перенесення виконання на більш пізній час у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника чи інших осіб.

Аналіз норм, які регулюють порядок відстрочення сплати штрафу, дають підстави вважати, що положення ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» стосуються прав сторін, які є учасниками виконавчого провадження. З врахуванням того, що на даний час відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження, звернення до суду з відповідним клопотанням про відстрочку сплати штрафу є передчасним.

За встановлених обставин апеляційна скарга захисника адвоката Баші В.О. підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання захисника адвоката Баші В. О. задовольнити та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Баші В. О. задовольнити частково.

Постанову судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172 – 20 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом 15 днів з дня вручення копії постанови.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач