Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №734/147/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/147/26

Головуючий у першій інстанції – Бузунко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1690/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Любчика О.В., Мамонової О.Є.,

секретар судового засідання Герасименко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, Міністерство оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лубенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року (суддя – Бузунко О.А., місце ухвалення – селище Козелець, дата складання повної ухвали – 04.06.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служби у справах дітей Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, Міністерства оборони України про встановлення факту батьківства та внесення змін до актових записів про народження,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту батьківства та внесення змін до актових записів про народження, в якому просила за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести до актових записів про народження дітей відповідні зміни щодо батька та прізвища дітей. Також позивач клопотала призначити судову молекулярно-генетичну експертизу для підтвердження кровного споріднення (батьківства) дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з грудня 2017 року позивачка проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 – донька ОСОБА_8 . Народження доньок було зареєстровано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Оскільки позивачка не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , то вказала прізвище дітей « ОСОБА_9 ». ОСОБА_4 за життя визнавав себе батьком обох дітей, брав участь у їхньому вихованні, надавав матеріальну допомогу та, усвідомлюючи юридичну необхідність оформлення батьківства, звертався до суду з позовом про визнання батьківства, однак даний позов був поданий з порушенням підсудності й без сплати судового збору, у зв`язку з чим повернутий. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 загинув під час проходження військової служби. У зв`язку з цим, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом в інтересах своїх дітей, оскільки без встановлення юридичного факту батьківства діти позбавлені можливості реалізувати гарантовані державою соціальні права як діти загиблого військовослужбовця. Вказує, що іншими спадкоємцями першої черги можуть бути повнолітні діти ОСОБА_4 – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тоді як офіційна дружина ( ОСОБА_11 ) та батьки ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ) ОСОБА_4 померли.

В обґрунтування призначення експертизи позивач зазначила, що зразки біологічного матеріалу від померлого ОСОБА_4 відбирались у Харківському обласному бюро СМЕ (морг), філії №2 (м. Харків, вул. Амосова, 35). Зважаючи, що ОСОБА_4 загинув, проведення експертизи можливе шляхом дослідження генетичного матеріалу дітей та біологічного матеріалу, відібраного у ОСОБА_4 після його смерті.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року клопотання представника позивача - адвоката Грищенка М.Б. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено.

Призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи поставлено такі запитання:

- чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ?

- яка вірогідність батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ?

- чи є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ?

- яка вірогідність батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ?

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 384 і 385 КК України за давання завідомо неправдивого висновку та за відмову експерта від виконання покладених обов`язків.

Для забезпечення проведення експертизи надано доступ експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до біологічного матеріалу померлого ОСОБА_4 , що зберігається в Державній спеціалізованій установі «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи», відділення №2 (м. Харків, вул. Амосова, 35).

Зобов`язано Державну спеціалізовану установу «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» (відділення №2) здійснити належне документальне оформлення та передачу на вимогу експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України зразка біологічного матеріалу загиблого 05 грудня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відібрання біологічних зразків у дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Надано дозвіл експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на повне або часткове знищення об`єктів дослідження або заміну його властивостей (за потреби).

Витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 .

Роз`яснено сторонам положення ст.. 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

На час проведення молекулярно-генетичної експертизи провадження у справі зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, котрим задовольнити клопотання її адвоката Бігунець І.М. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яку провести між дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та близьким кровним родичем ОСОБА_4 по батьковій лінії - ОСОБА_14 , доручивши виконання дослідження Закарпатському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України або іншій експертній установі на розсуд суду.

Доводи апеляційної скарги узагальнено зводяться до того, що судом проігноровані факти, на які наголошувала сторона відповідача, внаслідок чого оскаржувана ухвала постановлена судом формально, без належного мотивування та без урахування і перевірки всіх необхідних обставин.

Апелянт вказує, що судом не встановлено фактичну наявність, походження, місце зберігання, умови збереження та придатність біологічного матеріалу померлого ОСОБА_4 , який визначено основним об`єктом експертного дослідження.

Скаржник звертає увагу, що інформація про зберігання у Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи зразків біологічного матеріалу померлого ОСОБА_4 жодним доказом не підтверджується та є лише особистою версією представника позивача - адвоката Грищенка М.Б.

Відповідач наголошує, що її представники не заперечували проти призначення експертизи, проте у зв`язку з відсутністю документально підтвердженого факту зберігання біологічних матеріалів у м. Харкові та враховуючи об`єктивні ризики пов`язані зі зберіганням, транспортування, станом біологічних зразків, вважали доцільним здійснювати її проведення по лінії споріднення дітей з їх рідною тіткою (рідною сестрою померлого ОСОБА_4 ), тобто саме так, як і просив представник позивача - адвокат Грищенко М.Б.

За доводами апелянта, суд першої інстанції жодним чином не надав оцінки її доводам про непоодинокі випадки похибок в ДНК-експертизах. Тому вважає, за доцільне розглянути можливість проведення судової молекулярно- генетичної експертизи різностатевих людей, коли потрібно встановити батьківство по відношенню до дочки, адже при таких дослідженнях застосовується аналіз аутосомних локусів (що знаходяться на 22 парах нестатевих хромосом), тобто, як і зазначали представники сторін - по лінії споріднення дітей з сестрою померлого ОСОБА_4 .

Скаржник зазначає, що посилання суду на правову позицію Верховного Суду щодо високої доказової цінності ДНК-дослідження саме по собі не спростовує обов`язку суду перевірити та оцінити докази на підтвердження наявності належного об`єкта експертного дослідження. Навпаки, така доказова цінність ДНК-експертизи зумовлює необхідність особливо ретельної перевірки походження, збереження та придатності біологічних зразків, які мають бути передані експертам.

Апелянт звертає увагу, що станом на 13.02.2026 у справі містилося два окремих клопотання позивача про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи і відповідач об`єктивно був позбавлений можливості належним чином зрозуміти та оцінити мінливу процесуальну позицію позивача щодо ініційованої експертизи та обраної експертної установи.

Відзиву на апеляційну скаргу не було подано, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 06.11.2019 Чорнухинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_12 , її матір`ю є ОСОБА_1 (позивачка), а батьком значиться ОСОБА_15 (а.с. 18 т. 1).

За витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 23.12.2025, відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 20 т. 1).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.10.2021 Чорнухинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_13 , її матір`ю є ОСОБА_1 (позивачка), а батьком значиться ОСОБА_15 (а.с. 19 т. 1).

За витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 23.12.2025, відомості про батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 21 т. 1).

Відповідно до копії сповіщення командира військової частини НОМЕР_3 за №1/37/21218 від 07.12.2025, головний сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини (а.с. 24 т. 1), що також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 15.12.2025 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 25 т. 1).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Аналіз даної норми цивільного процесуального закону вказує на те, що судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з наданням висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

За змістом положень ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1). У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2). При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5). Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6). Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів (ч. 7).

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 104 ЦПК України).

Відповідно до ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи (ч. 1). Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи (ч. 2). При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів (ч. 3).

Згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У п. 1.5 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (далі - Інструкція) визначено, що проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) біологічного матеріалу осіб, геномна інформація яких підлягає обов`язковій або добровільній державній реєстрації, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації геномної інформації людини.

У даній справі спірні правовідносини стосуються встановлення батьківства.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (ч. 2 ст. 128 СК України).

Європейський суд з прав людини зазначає, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-які інші докази, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт біологічного батьківства» (рішення у справах «Калачева проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року, «Міфсуд проти Мальти» від 29 квітня 2019 року).

Відтак, предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність кровного споріднення між народженими позивачем дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а для з`ясування питання чи є ОСОБА_4 біологічним батьком вказаних дітей необхідні спеціальні знання у галузі генетики.

У п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у ст. 8 Конвенції.

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи клопотання представника позивача - адвоката Грищенка М.Б. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи по лінії батько-діти, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі – Київський НДЕКЦ МВС України), суд першої інстанції виходив із того, що беззаперечне встановлення батьківства можливе лише шляхом проведення такої експертизи, проведення якої необхідно доручити даній експертній установі. Також суд виснував, що клопотання представника відповідача - адвоката Бігунець І.М. щодо проведення експертизи у Закарпатському НДЕКЦ МВС України не підлягає задоволенню, оскільки призначення експертизи до цієї експертної установи ускладнить прибуття малолітніх дітей для здачі біологічних матеріалів, в той час як експертна установа, в якій просить провести експертизу представник позивача, є значно наближеною до місця проживання малолітніх дітей. Крім того, за наявності можливості виконання експертизи по лінії батько-діти, суд не вбачав підстав її проводити по лінії діти-рідна тітка (рідна сестра батька).

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визнати батьком її дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання військового обов`язку по захисті Батьківщини в районі населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області

У клопотанні про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, що міститься в позовній заяві, позивач просила провести дане дослідження по лінії діти-батько, оскільки зразки біологічного матеріалу від загиблого ОСОБА_4 відбирались і зберігаються в Харківському обласному бюро СМЕ, доручивши виконання експертизи Київському міському клінічному бюро СМЕ.

Надалі у клопотанні від 13.02.2026 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи представник позивача просив дане дослідження провести по лінії діти-близький родич (рідна сестра загиблого) (а.с. 106-109 т. 1).

У клопотанні від 18.03.2026 представник позивача просив виконання вказаної судової молекулярно-генетичної експертизи доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (а.с. 120-121 т. 1).

З протоколу судового засідання №6097562 від 18.03.2026 слідує, що представник позивача змінив ініційоване клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та просив її провести по лінії діти-батько й не розглядати стосовно сестри загиблого (а.с. 130-131 т. 1) .

Апеляційний суд погоджується з аргументами апеляційної скарги відповідача про те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали у справі були відсутні докази наявності біологічного матеріалу загиблого ОСОБА_4 та його знаходження в ДСУ «Харківське обласне бюро СМЕ».

Однак, апеляційний суд зауважує, що доказів щодо даної обставини не надав як позивач на її підтвердження, так і відповідач на її спростування, заперечуючи проти неї. Тобто, обидві сторони не виконали свого процесуального обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Натомість приписами ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За додатково наданою представником позивача апеляційному суду інформацією, ДСУ «Харківське обласне бюро СМЕ» листом від 06.07.2026 за №02-06/2157 на виконання ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.06.2026 направила до Київського НДЕКЦ МВС України біологічний зразок крові від трупа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого проведення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи.

Наведене свідчить, що об`єкт дослідження, на який посилався позивач та існування якого піддавав сумніву відповідач, є в наявності й він уже наданий у розпорядження експертів. Стан даного біологічного матеріалу та його придатність для проведення експертного дослідження входить у компетенцію самих експертів.

При цьому, за основними методами генетичної реконструкції батьківства прямий тест «діти-батько» є більш пріоритетним, оскільки він має вищу точність.

За таких обставин, безпідставними є доводи апелянта про доцільність проведення судової молекулярно-генетичної експертизи по лінії споріднення дітей з їх рідною тіткою (рідною сестрою померлого ОСОБА_4 ).

Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на необхідність виконання експертизи в експертній установі, відмінній від призначеної судом за клопотанням сторони позивача.

Адже, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо експертної установи (експертів), а експертиза призначається за клопотанням позивача, який повинен нести попередні витрати по її проведенню, то у відповідності до ч. 3 ст. 103 ЦПК України суд обґрунтовано призначив вищевказану судову молекулярно-генетичну експертизу згідно вибору позивача – у Київському НДЕКЦ МВС України, який має відповідних судових експертів із можливістю проведення таких досліджень. При цьому, місцевий суд слушно вказав про наближеність цієї експертної установи до місця проживання малолітніх дітей.

Мінлива ж процесуальна позиція представника позивача щодо способів тестування батьківства (діти-батько, діти-кровний родич) та обраної експертної установи не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене, місцевий суд з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, правомірно призначив молекулярно-генетичну експертизу, яка має встановити наявність чи відсутність кровного споріднення між дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , народженими ОСОБА_1 , та загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 .

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо зупинення провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Козелецького районного суду Чернігівської області від 04.06.2026 – без змін.

Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.В. Любчик

О.Є. Мамонова