Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №750/1567/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1567/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1666/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Любчика О.В., Стельмаха А.П.,

секретар: Шапко В.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Перший Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

У С Т А Н О В И В :

09.02.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив звільнити його від сплати аліментів та заборгованості за аліментами в розмірі 111 160,77 грн за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2017.

Позов умотивовано тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017 із позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У подальшому рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020 розмір аліментів був зменшений до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконанні у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного рішення суду, у межах якого станом на 01.05.2025 заборгованість позивача зі сплати аліментів становить 111 160,77 грн.

Крім того, позивач сплачує аліменти на іншу неповнолітню дитину за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у зв`язку з виконанням якого утворилася заборгованість у розмірі 103 314,85 грн, а загальний розмір заборгованості за аліментними зобов`язаннями становить 214 475,64 грн.

Позивач зазначав, що з 2011 року є особою з інвалідністю, а з 01.02.2020 йому встановлено інвалідність ІІ групи у зв`язку з прогресуючим захворюванням. Із 29.01.2021 він не працює, переніс декілька операцій із заміни тазостегнових суглобів, не має інших джерел доходу, крім пенсії по інвалідності, а стан здоров`я унеможливлює його працевлаштування.

Посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок тяжкої хвороби та істотного погіршення матеріального становища, позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 111 160,77 грн, а також звільнити його від подальшої сплати аліментів за виконавчим листом Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2017.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 14.05.2026 відмовив у позові ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами.

17.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , адвоката Котенка А.П., у якій апелянт просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова 14.05.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати аліментів та заборгованості за ними, неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та не врахував установлених у справі обставин, які мають істотне значення для її вирішення. Апелянт зазначає, що позивач із 2011 року є особою з інвалідністю, а з 01.02.2020 – особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку з прогресуючим захворюванням, з 29.01.2021 не працює, переніс декілька складних операцій, не має інших джерел доходу, крім пенсії по інвалідності, а стан його здоров`я фактично унеможливлює працевлаштування. У зв`язку з цим утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів, яка, на думку апелянта, виникла саме внаслідок тяжкої хвороби та істотного погіршення його матеріального становища. Крім того, апелянт посилається на преюдиційне значення обставин, установлених рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020 у справі № 203/97/20, яким при зменшенні розміру аліментів уже було враховано погіршення його стану здоров`я та втрату працездатності. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За правилами частинам першої та другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявності передбачених частиною другою статті 197 та частиною першою статті 273 Сімейного кодексу України (далі – СК України) підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Суд виходив із того, що хоча ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та переніс низку операцій, самі по собі ці обставини не свідчать про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла саме внаслідок тяжкої хвороби чи іншої обставини, яка має істотне значення. Суд урахував, що інвалідність позивача була встановлена ще у 2020 році та вже бралася до уваги під час ухвалення рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020, яким розмір аліментів було зменшено з 1/3 до 1/6 частини всіх видів його заробітку. Крім того, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували понесені ним витрати на лікування, істотне погіршення стану здоров`я після проведених операцій чи причинний зв`язок між його захворюванням і виникненням заборгованості зі сплати аліментів. Вирішуючи спір, суд також виходив із пріоритетності забезпечення найкращих інтересів дитини, зазначивши, що аліменти спрямовані на забезпечення належного матеріального утримання дитини, а тому відсутність належних доказів існування передбачених законом підстав виключає можливість як звільнення позивача від сплати заборгованості, так і звільнення його від подальшої сплати аліментів..

Суд установив, що Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 16.08.2017 у справі № 750/3493/17 розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.04.2017 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10).

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська своїм рішенням від 16.03.2020 у справі № 203/97/20 розмір аліментів, що підлягають стягненню за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.08.2017, змінив та визначив у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-13).

Виконавче провадження № 54958192 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.08.2017 перебуває на виконанні в Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до роздруківки з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) у виконавчому провадженні № 54958192 боржником зазначений ОСОБА_1 , а стягувачем – ОСОБА_2 (а.с. 14).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем Першого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Григорішеним Б.С., станом на 16.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період із лютого 2019 року по квітень 2025 року складає 111 160,77 грн (а.с. 7-8).

На виконанні того ж органу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 64158051, відкрите 18.01.2021, із примусового виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.11.2020, яким із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до розрахунку державного виконавця станом на 01.05.2025 заборгованість за цим виконавчим провадженням становить 103 314,85 грн, а загальна заборгованість позивача зі сплати аліментів за двома виконавчими провадженнями – 214 475,64 грн.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 619692 від 01.02.2020 ОСОБА_1 із 01.02.2020 установлена 2 група інвалідності, безстроково, у зв`язку із загальним захворюванням опорно-рухового апарату. Висновок про умови та характер праці: може бути пристосований до легкої господарської праці без тривалого перебування на ногах (а.с. 6).

Матеріали справи також містять лист медичного центру, перекладений з норвезької мови, відповідно до якого ОСОБА_1 проходив хірургічне лікування в Королівстві Норвегія. У зазначеному документі містяться відомості про проведення йому міектомії очного м`яза у січні 2025 року, ендопротезування правого кульшового суглоба (повне протезування) у грудні 2022 року та ендопротезування лівого кульшового суглоба (повне протезування) у березні 2023 року (а.с. 5).

Згідно з довідкою про доходи № 5710434601778729 ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності. Із зазначеної довідки вбачається, що сукупний розмір нарахованої йому пенсії за період із лютого 2025 року по червень 2025 року становив 8 136,00 грн (а.с. 16).

Також, апеляційний суд установив, що згідно з відповідями №№ 3119106, 3119025, 3119009, 3118974, 3118942, 3118702 із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_1 отримав дохід у 2020 році в розмірі 69 886,34 грн, у 2021 році – 18 112,80 грн, у 2022 році – 9 014,03 грн, у 2023 році – 2 601,92 грн, у 2024 році – 684,69 грн, у 2025 році – 4 674,59 грн.

Із відповіді № 3118790 від 03.08.2026 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку, площею 2 га, у Новомиколаївському районі Запорізької області та квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач із 2020 року і по даний час перебуває в Королівстві Норвегія.

Згідно висновку фізіотерапевтичної клініки «Куртс Фюсікальске Інстітутт АС» від 15.06.2026 ОСОБА_1 із протезами обох кульшових суглобів та перенесеним у минулому синдромом «замороженого плеча» лівого плечового суглоба. Пройшов успішну реабілітацію, яка включала активні вправи, спрямовані на покращення м`язової сили та рухливості кульшових і плечових суглобів. Реабілітацію було завершено рік тому, після чого він самостійно займається тут в тренажерному залі двічі на тиждень. Наразі загалом відзначаються незначні больові відчуття, однак наявна скутість в обох плечових і кульшових суглобах. Має добру статичну рівновагу та добре утримує рівновагу, стоячи на кожній нозі окремо. Спостерігається певне обмеження пасивного обсягу рухів в обох кульшових і плечових суглобах, однак це не супроводжується болем. Загалом має відносно добру м`язову силу при всіх ізометричних тестах без посилення болю. Може без труднощів здійснювати прогулянки лісом, однак після триваліших піших прогулянок може відчувати втому в ділянці кульшових суглобів. Має труднощі з виконанням кидка м`яча над головою через скутість у плечових суглобах. Незважаючи на зазначені обмеження, самостійно справляється з усіма повсякденними справами без посилення болю. Попри певну скутість у ділянці кульшових і плечових суглобів, має добру функціональну спроможність. Продовжує самостійно виконувати вправи, як і раніше.

Частиною другою статті 51 Конституції України встановлений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, а повнолітніх дітей – піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Зазначене конституційне положення закріплює один із основоположних принципів сімейного права – взаємний обов`язок членів сім`ї щодо матеріальної підтримки, який ґрунтується на засадах відповідальності батьків за належне забезпечення умов життя, розвитку та виховання дитини. Обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей має конституційний характер, є безумовним і не залежить від їх матеріального становища, працездатності чи інших обставин, крім випадків, прямо передбачених законом.

Наведені положення Конституції України конкретизовані в статті 180 СК України, відповідно до якої зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За приписами частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно вимог частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору судом.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За приписами частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, суд у випадках, передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 у справі № 343/860/17, у постанові від 01.08.2018 у справі № 344/12158/16-ц та у постанові від 20.09.2018 у справі № 592/2683/17.

Також, згідно з частиною першою статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Приписами статей 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За правилом частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Із аналізу зазначених правових норм убачається, що підставами для повного або часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли виникнення заборгованості пов`язане саме з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, а для звільнення від сплати аліментів – зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд, який має право, а не обов`язок, звільнити платника аліментів від сплати заборгованості або від сплати аліментів. При вирішенні таких спорів суд має виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів щодо звільнення від сплати аліментів та заборгованості за ними свідчать лише про наявність у позивача інвалідності, факт проведення окремих операцій та отримання ним пенсії по інвалідності, однак самі по собі не свідчать про те, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 111 160,77 грн виникла саме внаслідок зазначених обставин.

При цьому з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що її формування розпочалося ще з лютого 2019 року, тобто до встановлення позивачу ІІ групи інвалідності. До того ж зазначені обставини вже були враховані Кіровським районним судом м. Дніпропетровська під час ухвалення рішення від 16.03.2020 у справі № 203/97/20, яким із огляду на стан здоров`я позивача розмір аліментів було зменшено з 1/3 до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу). Таким чином, сам по собі факт встановлення інвалідності не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивача та утворенням заборгованості, що є необхідною умовою для застосування частини другої статті 197 СК України.

Посилання апелянта на те, що він переніс оперативні втручання та отримує лише пенсію по інвалідності, також не є достатніми для застосування положень частини другої статті 197 СК України, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме зазначені обставини об`єктивно позбавили його можливості виконувати рішення суду про сплату аліментів та стали причиною утворення заборгованості.

Позивачем не надано доказів понесення значних витрат на лікування, доказів тривалого перебування на лікуванні, які б унеможливлювали виконання аліментного обов`язку, або інших доказів існування обставин, які відповідно до частини другої статті 197 СК України мають істотне значення. Більше того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що операції та лікування в Королівстві Норвегія проведені ОСОБА_1 безкоштовно.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував преюдиційні обставини, установлені рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2020, є безпідставними, оскільки саме зазначене рішення підтверджує, що погіршення стану здоров`я позивача вже було враховано при зміні розміру аліментів. Водночас це рішення не встановлює факту виникнення в подальшому заборгованості саме внаслідок тяжкої хвороби та не звільняє позивача від обов`язку довести наявність передбачених статтею 197 СК України підстав для звільнення від її сплати в цій справі.

Так само, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення його від сплати аліментів згідно з частиною першою статті 273 СК України, а саме зміну матеріального або сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує.

Як убачається зі змісту довідки довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 619692 від 01.02.2020, ОСОБА_1 із 01.02.2020 установлена 2 група інвалідності, за висновком якої він може бути пристосований до легкої господарської праці без тривалого перебування на ногах. Також і згідно висновку фізіотерапевтичної клініки «Куртс Фюсікальске Інстітутт АС» від 15.06.2026 ОСОБА_1 пройшов успішну реабілітацію рік тому, після чого він самостійно займається в тренажерному залі, самостійно справляється з усіма повсякденними справами без посилення болю, має добру функціональну спроможність.

Згідно з абзацом 27 пункту 27 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (у редакції станом на 16.08.2019), особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Зазначене є підставою для висновку, що ОСОБА_1 , хоча і з певними обмеженнями, але має можливість працювати.

При цьому сам по собі невеликий рівень офіційно задекларованих доходів в Україні, який, зокрема, може бути пов`язаний і з виїздом в іншу країну, не звільняє платника аліментів від виконання покладеного на нього законом та судовим рішенням обов`язку брати участь в матеріальному утриманні своєї неповнолітньої дитини з метою забезпечення рівня життя, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. А позивач як батько несе відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Колегія суддів ураховує, що аліменти мають цільове призначення та спрямовані на забезпечення належного утримання дитини, а тому звільнення платника аліментів від сплати заборгованості є винятковим заходом, застосування якого можливе лише за наявності належним чином доведених підстав.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем наявності підстав, передбачених як частиною другою статті 197 СК України, так і частиною першою статті 273 СК України, для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2026 є законним і обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 – без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381–384, 389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.05.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.В. Любчик

А.П. Стельмах