Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №161/11836/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11836/26

Провадження № 2/161/6162/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткого строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . У зв?язку з введенням в Україні воєнного стану на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в період з грудня 2024 року мали місце систематичні відключення електроенергії та постійні оголошення про повітряну тривогу, які зумовлювали призупинення діяльності установ та нотаріальної контори, зокрема, таким чином перешкоджали їй у подачі заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що з метою прийняття спадщини від своєї мами вона в черговий раз звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Усік Анжели Михайлівни. Однак, 20 травня 2026 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Усік Анжелою Михайлівною винесено постанову №83/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 0, 0431 га, кадастровий номер - 0710100000:21:022:0094 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запропоновано звернутися до суду для продовження строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Інший спадкоємець - ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченої заяви від прийняття спадщини відмовився. Вказує, що пропуск нею строку подачі заяви у нотаріальну контору про прийняття спадщини позбавляє її як спадкоємицю можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Враховуючи наведене, просить суд визначити їй додатковий строк для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

23 липня 2026 року у відповідь на запит суду від приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Усік А.М. надійшов до суду інформаційний лист №105/01-16 від 21 липня 2026 року зі змісту якого слідує, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заявлені вимоги підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач до початку судового засідання подав заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити у його відсутності, щодо задоволення позову не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 06 грудня 2024 року Луцьким відділом ДРАЦС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ за актовим записом №2559.

Після смерті останньої відкрилась спадщина.

Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою померлої ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ), являється спадкоємцем першої черги.

З метою оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Усік А.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у спільній сумісній власності земельної ділянки, загальною площею 0, 0431 га, кадастровий номер - 0710100000:21:022:0094 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однпак, постановою нотаріуса №83/02-31 від 20 травня 2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею пропущено строк для подання відповідної заяви.

На даний час, позивачем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущено строк для прийняття спадщини, який визначений ст. 1270 ЦК України.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку причинам пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, суд зазначає наступне.

Частиною ч. 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку слід досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд враховує, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, а тому обмеження її у можливості реалізувати своє право спадкування буде не виправданим втручанням держави у здійснення управління майно, яке належало її матері, а відтак не призведе до досягнення будь-якої легітимної мети.

Так, принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в п. п. 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06.09. 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 року у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (с. 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (ст. ст. 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, з метою забезпечення реалізації спадкових прав позивачки та дотримання принципу справедливості, а також ту обставину, що позивачем строк для прийняття спадщини пропущений з поважних причини, а тому, на підставі приписів ч. 3 ст. 1272 ЦК України, їй слід надати додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини – один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили. Такий строк з урахуванням місця проживання та віку заявника суд вважає достатнім для подання заяви нотаріусу. Інформації про обставини, які б ускладнювали звернення до нотаріуса у такий строк суду не надано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткого строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 1217, 1272 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткого строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 1 (один) місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення у повному обсязі складено 04 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій