Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №689/266/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/266/26

Провадження № 33/820/557/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Польового В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року, -

встановив:

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, ОСОБА_1 06 лютого 2026 року о 23 год 44 хв в с-щі Ярмолинці по вул. Івана Мазепи, 83, в порушення пп.а п.2.9 Правил дорожнього руху (затв. Постановою КМ України від 10.10.2001 р. № 1306), керував транспортним засобом «Таврія» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився лікарем КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня», що підтверджується висновком №1 від 07.02.2026.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі апелянт просить постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме факту керування транспортним засобом, крім того долучені відеозаписи не є безперервними.

Вважає, що через порушення працівниками поліції процедури огляду на стан сп`яніння, обставини зазначені у протоколі «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Польового В.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом першої інстанції було дотримано вказаних вимог закону, зміст постанови щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283-284 КУпАП, справу розглянуто відповідно до вимог ст.280 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2026 серії ЕПР1 №585086, ОСОБА_1 06 лютого 2026 року о 23 год. 44 хв. в с-щі Ярмолинці по вул. Івана Мазепи, 83, в порушення пп.а п.2.9 Правил дорожнього руху керував транспортним засобом «Таврія» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проводився лікарем КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня», що підтверджується висновком №1 від 07.02.2026.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №585086 від 07.02.2026; висновком КНП «Ярмолинецька багатопрофільна лікарня» №1 від 07.02.2026 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 07.02.2026 о 00 год 35 хв перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,19 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за допомогою Алкофор - 307, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, результат огляду - 1,19 проміле; відеозаписом, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, не суперечать фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування саме ним автомобілем, зазначає, що їхав із заправки, потім заїхав поміняти колесо, яке спустило. Жодних інших осіб, крім ОСОБА_1 та працівників поліції, на відеозаписі не вбачається і жодної інформації про наявність іншого водія транспортного засобу, ОСОБА_1 не повідомляє.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апелянта на те, що відеозапис не відповідає критерію належності, оскільки не є безперервним, апеляційний суд відхиляє, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності для встановлення істини у справі, яким, зокрема, зафіксовано події, із зазначенням дати та часу, починаючи з моменту спілкування із водієм, висловлення поліцейськими до нього ознак алкогольного сп`яніння та вимоги щодо необхідності проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, тоді як всі інші відомості містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений та власноручно підписався.

Вимоги апеляційної скарги про те, що огляд проводився із порушеннями вимог ст.266 КУпАП, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735.

Вказані вимоги закону свідчать, що повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Так, з відеозапису події вбачається, що під час спілкування із працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тому йому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, або в медичному закладі. Огляд ОСОБА_1 було проведено у медичному огляді за його згодою за допомогою спеціального технічного засобу Алкофор - 307, результат якого - 1,19 ‰ алкоголю. ОСОБА_1 такий результат не оспорював, погодився на складання усіх необхідних документів. Висновок щодо результатів медичного огляду, акт огляду, протокол про адміністративне правопорушення підписані ОСОБА_1 .

Дослідивши відеозапис, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та при огляді на стан алкогольного сп`яніння діяли в межах Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Тож, апеляційний суд не вбачає у діях працівників поліції та суду першої інстанції ознак упередженості, необ`єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи. Доказів на підтвердження зворотного апелянтом не надано, тому апеляційний суд не погоджується з наведеними вище доводами апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотриманий судом стандарт доведення, висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до вимог ст.33 КУпАП.

Постанова суду є законною і підстав для її скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Володимир БАРЧУК