Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №159/3811/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3811/26

Провадження № 3/159/1683/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі судді Чалого А.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , якому роз`яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 близько 01 год 30 хв ОСОБА_1 перебуваючи по вул. Холмській в м. Ковелі, вчинив злісну непокору законним вимогам працівників поліції, а саме: порушив вимогу наказу Волинської ОВА "Про запровадження комендантської години", на неодноразові вимоги пред`явити військово-облікові документи з документом, що посвідчує особу не реагував, документи не пред`являв, порушував ч. 2 ст. 32 ЗУ "Про національну поліцію", чим вчинив правопорушення передбачене ст. 185 КУпАП.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 , в присутності свого захисника Сухацького Р.П., вину не визнав, просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зокрема зазначив, що під час затримання ОСОБА_1 працівники поліції порушили його право на захист, чинили психологічний тиск на нього та його дружину, вчинення правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об`єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» на суд покладає обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Диспозиція статті 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.

Правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких як: перебування працівника поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП підтверджується наступними доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №208866 від 10.06.2026; протоколом про адміністративне затримання серії АЗ №013355 від 10.06.2026, даними рапорта поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції Баглика Р. від 10.06.2026, відеозаписом від 10.06.2026.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про національну поліцію» у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

До вищезазначеного протоколу долучено DVD-диски, на яких містяться файли з зафіксованими відомостями щодо вчинення правопорушення ОСОБА_1 .

З відеозапису з місця події вбачається, що о 01 год 15 хв працівниками поліції був зупинений транспортний засіб на пасажирському сидінні якого перебував ОСОБА_1 . Оскільки, автомобіль здійснював рух по вул. Холмська в м. Ковелі в комендантську годину без спеціального дозволу, працівники поліції попросили пред`явити військово-облікові документи разом з документом, що посвідчує особу, проте ОСОБА_1 відмовився, на неодноразово повторну вимогу поліцейського не реагував, зухвало себе поводив, що може свідчити про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок, а тому був затриманий та доставлений до районного управління поліції для встановлення його особи.

Відомостей, щодо неправомірних дій відносно ОСОБА_1 з боку працівників Ковельського РУП ГУНП, суду не надано. Стороною захисту зазначено, що дії працівників поліції ОСОБА_1 не оскаржувалися.

Твердження сторони захисту про відмову у задоволенні клопотання про надання ОСОБА_1 адвоката, спростовується скан-копією інформації із журналу інформування центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги затриманим Ковельського РУП згідно якої ОСОБА_1 відмовився від захисника, виявив бажання захищати себе сам.

Аналізуючи наведені докази, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, тобто у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини, суд розцінює бажанням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення та обраним способом захисту.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 23, 33 КУпАП при стягнення покарання, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь його вини та вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, то стягнення слід призначити у виді штрафу в межах санкції ст. 185 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути в користь держави судовий збір в сумі 665, 60 гривень.

Керуючись ст.ст. 33-35, ст. ст. 278, 280, 283, 284, 307-308 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачено добровільно, протягом 15 днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, а саме 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову звернути до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

СуддяА. В. Чалий