Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №583/2438/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2438/26

Номер провадження 22-ц/816/2443/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності:

заінтересованої особи – державного виконавця Морозової Євгенії Миколаївни (в режимі відеоконференції),

боржника – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Євгенії Миколаївни

на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року, постановлену у місті Охтирка, у складі судді Яценко Н.Г.,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник – ОСОБА_1 , заінтересована особа – державний виконавець Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозова Євгенія Миколаївна,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст скарги

18 травня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа № 583/338/23, виданого 01 липня 2024 року, на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невжиття належних та ефективних заходів примусового виконання судового рішення про встановлення побачень з дитиною у виконавчому провадженні;

зобов`язати державного виконавця вжити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, необхідні для реального забезпечення виконання судового рішення, включно із застосуванням передбачених законом заходів впливу на боржника;

зобов`язати орган державної виконавчої служби забезпечити фактичне виконання судового рішення, спрямоване на відновлення та реалізацію права на побачення з дитиною, а не лише формальне документальне оформлення виконавчих дій;

зобов`язати надати суду та стягувачу інформацію про всі вжиті заходи примусового виконання, а також про причини їх неефективності, якщо такі заходи не призвели до фактичного виконання судового рішення.

Скаргу обґрунтував тим, що на примусовому виконанні в Охтирському відділі ДВС перебуває виконавчий лист від 01 липня 2024 року, виданий на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, якою ОСОБА_2 визначено способи участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином:

із моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год у присутності матері дитини ОСОБА_1 , за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини;

після двох місяців із дати набрання рішенням суду законної сили – кожної середи та суботи з 15 до 18 год без присутності матері дитини ОСОБА_1 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 , з покладанням на останнього обов`язку повернути дитину до матері;

визначено побачення ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 в день її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 8 до 12 год кожного року;

необмежене право спілкування ОСОБА_2 особисто з донькою ОСОБА_4 шляхом телефонного та інтернет зв`язку у зручний для дитини час.

У межах виконавчого провадження №75450127 державним виконавцем Морозовою Є.М. 21 лютого 2026 було складено акт про невиконання рішення суду, а 23 лютого 2026 року начальником Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Мовчан Л.О. винесена постанова про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700 грн. Незважаючи на тривалий період несплати зазначеного штрафу, відділом ДВС не вжито належних та ефективних заходів щодо примусового виконання постанови про накладення штрафу. Станом на час звернення до суду не накладено арешт на рахунки боржника, не вжито заходів примусового стягнення штрафу, не здійснюється реальний примусовий вплив на боржника, відсутні будь-які наслідки систематичного невиконання рішення суду, внаслідок чого боржник тривалий час ухиляється від сплати штрафу.

Фактично склалася ситуація, за якої рішення суду не виконується, накладений штраф не стягується, а постанова державного виконавця залишається невиконаною самим органом, який її виніс. Така бездіяльність державної виконавчої служби нівелює мету застосування заходів примусового виконання, позбавляє штраф його превентивної та спонукальної функцій і створює у боржника відчуття безкарності, що об`єктивно сприяє подальшому ухиленню від виконання судового рішення.

Судове рішення про забезпечення спілкування одного з батьків із дитиною має бути виконане своєчасно, оскільки зволікання нівелює його практичне значення. Кожен безпідставно втрачений день негативно впливає на сімейні зв`язки між батьком і дитиною, а бездіяльність органу державної виконавчої служби робить право, підтверджене судовим рішенням, декларативним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Охтирського відділу ДВС Морозової Є.М. у виконавчому провадженні № 75450127 про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невжиття належних та ефективних заходів примусового виконання судового рішення. В іншій частині скарги відмовлено.

Судом встановлено, що державний виконавець здійснював окремі виконавчі дії на виконання рішення суду щодо участі батька у вихованні дитини, зокрема взаємодіяв з органом опіки та піклування, поліцією та психологом для налагодження відносин між дитиною і батьком. Постановою державного виконавця від 23 лютого 2026 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду, однак матеріали виконавчого провадження не містять доказів вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового стягнення накладеного штрафу та застосування інших ефективних механізмів виконання рішення. Враховуючи, що саме на орган державної виконавчої служби покладено обов`язок забезпечити виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що здійснені виконавцем заходи були недостатніми, а його бездіяльність призвела до тривалого невиконання рішення.

Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої формальна фіксація невиконання рішення та відмови дитини від спілкування не є достатньою, зазначив, що державні органи зобов`язані вживати не лише формальних, а й ефективних і комплексних заходів для забезпечення виконання рішень про спілкування батьків з дитиною. Матеріали справи свідчать, що органами ДВС не було розроблено комплексної стратегії виконання судового рішення та не вжито всіх можливих заходів для забезпечення реального поновлення порушеного права стягувача.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження № 75450127, суд встановив, що хоча державним виконавцем проведено окремі виконавчі дії, рішення суду залишається невиконаним, що свідчить про неповноту виконавчих дій та необґрунтовану затримку у його виконанні, та дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності державного виконавця.

Разом із тим суд, пославшись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 липня 2023 року у справі № 380/16763/22 та від 13 вересня 2023 року у справі № 761/17501/21, зазначив, що не наділений повноваженнями зобов`язувати державного виконавця вчиняти конкретні виконавчі дії, оскільки їх вчинення належить до його дискреційних повноважень та здійснюється за наявності передбачених законом підстав після оцінки причин невиконання рішення боржником.

Щодо вимоги про надання суду та стягувачу інформації про вжиті заходи примусового виконання суд вказав, що питання подання письмового звіту врегульовано статтею 453-2 ЦПК України та розглядається у спеціальному процесуальному порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, державний виконавець Морозова Є.М. оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу скасувати в частині визнання її бездіяльності неправомірною.

Посилаючись на положення частини 2 статті 19 Конституції України, статей 5, 13 Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що під час виконання рішення суду державним виконавцем були вжиті всі можливі та передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення спілкування батька з дитиною, а саме: залучено представників органу опіки та піклування, психолога, працівників поліції, проводилися зустрічі зі сторонами, направлялися повідомлення та вимоги боржнику, складалися відповідні акти щодо невиконання рішення суду. Також, 21 лютого 2026 року державним виконавцем складено акт про невиконання рішення суду боржницею, а 23 лютого 2026 року начальником відділу ДВС винесено постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення у розмірі 1700 грн, який у подальшому був сплачений боржником.

Зазначає, що суд безпідставно вказав про покладення на орган державної виконавчої служби обов`язку вжиття заходів, не передбачених законом, зокрема щодо розроблення спеціальних програм відновлення контакту батька з дитиною.

Вказує, що виконання рішень про встановлення побачень з дитиною має специфічний характер і залежить не лише від дій державного виконавця, а й від поведінки боржника та самої дитини. Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що боржниця приводила дитину на зустрічі, однак дитина неодноразово відмовлялася спілкуватися з батьком, при цьому доказів впливу матері на таку поведінку не встановлено. Закон не допускає примусового фізичного передання дитини одному з батьків. Посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої сам факт невиконання рішення через об`єктивні причини, зокрема небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, не свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця за умови вчинення ним усіх передбачених законом виконавчих дій.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

31 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, крім іншого, просила поновити строк на його подання. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску встановленого судом строку, у заяві не наведено.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалу Сумського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, якою учасникам справи було роз`яснено право подати відзив на апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 07 липня 2026 року. Отже, останнім днем встановленого судом строку для подання відзиву було 22 липня 2026 року.

Стаття 127 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки строк для подання відзиву встановлено ухвалою суду, він міг бути лише продовжений до його закінчення. Із відповідною заявою до спливу встановленого строку ОСОБА_1 не зверталася, а поважних причин його пропуску не навела. За таких обставин підстав для продовження встановленого судом строку не вбачається, у зв`язку з чим відзив, поданий після закінчення цього строку, відповідно до статті 126 ЦПК України підлягає залишенню без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

І. Постановою Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року (справа № 583/407/26) скасовано ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 березня 2026 року в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Є.М.

Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Є.М. (судове рішення розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Під час розгляду цивільної справи № 583/407/26 апеляційним судом надавалася оцінка вчиненим до 28 січня 2026 року діям/бездіяльності державного виконавця Охтирського відділу ДВС Морозової Є.М. у виконавчому провадженні №75450127 за виконавчим листом від 01 липня 2024 року №583/338/23, виданого на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.

Сумським апеляційним судом у справі № 583/407/26 встановлено такі фактичні обставини.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує конфлікт щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю.

Дочці сторін встановлено ряд медичних діагнозів, зокрема, цукровий діабет І типу, тяжкий перебіг, затримка мовлення, тривожно-фобійний розлад.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 травня 2025 року, ОСОБА_2 визначено способи участі у спілкуванні та вихованні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , наступним чином: із моменту набрання рішенням суду законної сили протягом двох місяців – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год у присутності матері дитини ОСОБА_1 , за місцем проживання дитини або в місцях загального відпочинку та дозвілля чи за домовленістю між батьками дитини; після двох місяців з дати набрання рішенням суду законної сили – кожної середи та суботи з 15 год до 18 год без присутності матері дитини ОСОБА_1 в місцях загального відпочинку та дозвілля, з можливістю проведення зустрічей за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (населений пункт не зазначено) із покладанням обов`язку повернути дитину матері; визначено побачення ОСОБА_2 з донькою в день її народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 з можливістю привітати дитину з 8 год до 12 год кожного року; необмежене право спілкування ОСОБА_2 особисто з донькою шляхом телефонного та інтернет – зв`язку у зручний для дитини час.

04 липня 2024 року державним виконавцем Охтирського ВДВС в Охтирському районі відкрито виконавче провадження №75450127 за виконавчим листом від 01 липня 2024 року №583/338/23, виданого на виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року.

Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем систематично вживалися заходи, спрямовані на виконання судового рішення про побачення батька з дитиною. З цією метою державним виконавцем неодноразово визначалися дати, час та місце проведення виконавчих дій, сторонам надсилалися відповідні вимоги, залучалися працівники Національної поліції для забезпечення громадського порядку, утворювалася виконавча група, неодноразово виносилися постанови про залучення представників органу опіки та піклування, психологів, визначалися та змінювалися місця проведення виконавчих дій з урахуванням безпекової ситуації та пропозицій сторін, а також вживалися інші заходи, спрямовані на забезпечення реального виконання рішення суду.

За результатами проведення виконавчих дій державним виконавцем систематично складалися акти, зокрема від 10, 13, 17 липня, 07, 10, 14, 17, 21 серпня, 07, 11, 14, 18, 28 вересня, 05, 09 жовтня 2024 року, 14, 16, 21, 25, 28 червня, 02, 16 липня, 02, 06, 16, 20, 23, 27, 30 серпня, 03, 06, 10, 13, 17, 24, 27 вересня, 08, 15, 18, 22, 25, 29 жовтня, 12, 19, 26 листопада, 06, 10 грудня 2025 року, 03, 07, 10 та 28 січня 2026 року, в яких фіксувалися обставини проведення виконавчих дій, поведінка їх учасників та причини неможливості виконання рішення суду. Зазначеними актами, серед іншого, неодноразово зафіксовано, що дитина категорично відмовлялася від спілкування з батьком, проявляла страх, плакала, ховалася за матір`ю, просила повернутися додому, а в окремих випадках виконавчі дії також ускладнювалися оголошенням повітряної тривоги.

Під час виконання рішення державним виконавцем залучалися психологи, які спілкувалися з дитиною та брали участь у проведенні виконавчих дій. Відповідно до наданих ними висновків та пояснень, у дитини спостерігався виражений психоемоційний дискомфорт, вона уникала контакту з батьком, ховалася за матір`ю, не бажала спілкуватися як із батьком, так і з психологами, а також демонструвала ознаки страху та емоційного напруження. Практичний психолог ОСОБА_5 також зазначила про наявність у дитини ознак психологічної травми після подій 30 травня 2024 року, тривожності та страху перед батьком, рекомендувавши тимчасово обмежити спілкування до стабілізації її психологічного стану. Крім того, відповідно до висновку судового експерта № 1006 від 29 квітня 2025 року відновлення спілкування батька з дитиною можливе лише за умови корекції дитячо-батьківських взаємин та відбудови конструктивної взаємодії між батьками.

Також установлено, що державний виконавець неодноразово звертався до органу опіки та піклування щодо участі його представників у проведенні виконавчих дій та отримання висновків психологів, однак виконавчий комітет Охтирської міської ради повідомляв про відсутність законодавчих підстав для участі представників органу опіки та піклування та психологів у таких виконавчих діях.

ІІ. Як убачається з матеріалів цієї цивільної справи, у виконавчому провадженні державним виконавцем також здійснювалися такі заходи.

Згідно з актом державного виконавця від 14 лютого 2026 року старший державний виконавець ОСОБА_6 зафіксувала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили її телефонним зв`язком про досягнення між ними домовленості щодо перенесення виконавчих дій на іншу дату (а.с. 46).

Згідно з актом державного виконавця від 21 лютого 2026 року після закінчення повітряної тривоги державний виконавець, стягувач ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 разом із малолітньою ОСОБА_7 прибули до визначеного постановою державного виконавця місця виконання рішення суду – приміщення КЗ «Охтирський МЦКІД «Кнєжа» за адресою: м. Охтирка, вул. Паркова, 2А. Разом із тим ОСОБА_1 з дитиною до приміщення не зайшли, оскільки дитина відмовилася, у зв`язку із чим рішення суду виконано не було (а.с. 47).

Згідно з актом державного виконавця від 04 березня 2026 року зафіксовано, що після закінчення повітряної тривоги на проведення виконавчих дій прибули державний виконавець, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_7 . ОСОБА_1 передала дитину та залишила приміщення, однак дитина повідомила, що не бажає спілкуватися з батьком, після чого залишила приміщення. Після повторного заходу дитини до приміщення, коли ОСОБА_1 знову його залишила, дитина повторно відмовилася від спілкування з батьком та вийшла з приміщення. Надалі, незважаючи на пропозиції ОСОБА_1 залишитися в приміщенні, дитина категорично відмовилася. Орган опіки та піклування під час проведення виконавчих дій був відсутній, будь-який примус до дитини не застосовувався. На прохання ОСОБА_2 проведення виконавчих дій було завершено (а.с. 47).

Згідно з актом державного виконавця від 07 березня 2026 року на проведення виконавчих дій прибули державний виконавець, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_1 завела дитину до приміщення, остання відмовилася спілкуватися з батьком. Після виходу з приміщення іншої особи, яка, зі слів ОСОБА_2 , є бабусею дитини, ОСОБА_7 залишила приміщення разом із нею. Будь-який примус до дитини не застосовувався. У зв`язку із цим виконання рішення суду стало неможливим, після чого ОСОБА_2 залишив місце проведення виконавчих дій (а.с. 48).

Згідно з актом державного виконавця від 21 березня 2026 року під час проведення виконавчих дій були присутні державний виконавець, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною, а також представник Охтирського РВП. Представники органу опіки та піклування та психолог, хоча були повідомлені належним чином, не з`явилися. ОСОБА_1 передавала дитину батькові, однак дитина відмовлялася залишатися з ним, поверталася до матері та уникала спілкування зі стягувачем. На прохання ОСОБА_2 проведення виконавчих дій було завершено. На проведенні виконавчих дій також була присутня представник Охтирського РВП (а.с. 49).

Згідно з актом державного виконавця від 01 квітня 2026 року зафіксовано, що на проведення виконавчих дій прибули державний виконавець, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_1 залишила дитину, остання відмовилася спілкуватися з батьком, повідомила, що боїться його, та кожного разу йшла за матір`ю, незважаючи на її пропозиції залишитися. На прохання ОСОБА_2 проведення виконавчих дій було завершено, після чого він залишив місце їх проведення. Виконання рішення суду не відбулося (а.с. 50).

Згідно з актом державного виконавця від 18 квітня 2026 року проведення виконавчих дій було відкладено на прохання стягувача ОСОБА_2 (а.с. 51).

Згідно з актом державного виконавця від 20 квітня 2026 року на підставі заяви ОСОБА_2 про виконання рішення суду в частині його необмеженого спілкування з донькою засобами телефонного та інтернет-зв`язку державним виконавцем було винесено вимогу про явку сторін для вирішення зазначеного питання. Під час проведеної бесіди досягти згоди між сторонами щодо такого порядку спілкування не вдалося (а.с. 52).

Актом державного виконавця від 29 квітня 2026 року зафіксовано, що на проведення виконавчих дій прибули державний виконавець, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з дитиною та практичний психолог ОСОБА_5 . Представники органу опіки та піклування та поліції не з`явилися. Незважаючи на неодноразові пропозиції батька спілкуватися та повторні спроби ОСОБА_1 залишити дитину з батьком, ОСОБА_7 щоразу відмовлялася від спілкування, йшла за матір`ю та повідомила, що хоче, щоб «усе це припинилося». На прохання ОСОБА_2 проведення виконавчих дій було завершено (а.с. 53).

Відповідно до акта державного виконавця від 20 травня 2026 року на проведення виконавчих дій прибули державний виконавець, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з дитиною. Незважаючи на неодноразові пропозиції батька поспілкуватися та пропозиції ОСОБА_1 залишитися з ним, дитина щоразу відмовлялася від спілкування та залишала місце проведення виконавчих дій разом із матір`ю. Під час проведення виконавчих дій було оголошено повітряну тривогу. Представники органу опіки та піклування, психолог та представник поліції, хоча були повідомлені належним чином, не з`явилися (а.с. 54).

Малолітня ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення, як дитина з інвалідністю до 18 років (а.с. 44).

Щодо накладення штрафу

Постановою начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби Мовчан Л. від 23 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 75450127 за невиконання боржницею ОСОБА_1 рішення суду, що підлягало примусовому виконанню на підставі виконавчого листа № 583/338/23, виданого 01 липня 2024 року, на останню накладено штраф у розмірі 1 700 грн на користь держави (а.с. 5, 17).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 480/1256/26 за позовом ОСОБА_1 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови державного виконавця (а.с. 45).

Із платіжної інструкції від 20 травня 2026 року № 8415-7530-6815-1378 та платіжної інструкції від 21 травня 2026 року № 12428 вбачається, що ОСОБА_1 сплатила накладений на неї штраф у розмірі 1 700 грн у межах виконавчого провадження № 75450127 (а.с. 16, 43).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 480/1256/26 скасовано постанову начальника Охтирського відділу державної виконавчої служби від 23 лютого 2026 року у виконавчому провадженні № 75450127. Вказане рішення на час розгляду цієї справи законної сили не набрало, однак його повний текст оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 55, 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтями 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Щодо невиконання рішення про встановлення побачень з дитиною

Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Зокрема частинами першою та третьою вказаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з процесуальних гарантій ефективного доступу до правосуддя. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система допускала невиконання остаточного й обов`язкового судового рішення. На цьому неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року.

Разом із тим у справах щодо забезпечення спілкування батьків з дитиною виконання судового рішення має свої особливості. У рішенні у справі «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що перевага має надаватися добровільному виконанню таких рішень, однак у разі його неможливості державні органи повинні застосовувати передбачені законом примусові заходи, які мають бути пропорційними поставленій меті.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть спільну та однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Порядок виконання рішень про встановлення побачень з дитиною визначений статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». Зміст наведеної норми свідчить про те, що виконання такого рішення полягає у забезпеченні боржником можливості побачення стягувача з дитиною, а заходи відповідальності можуть застосовуватися лише у випадку невиконання рішення без поважних причин.

Судом установлено, що у період з лютого по травень 2026 року державним виконавцем складено сім актів, якими зафіксовано перебіг виконавчих дій та причини неможливості виконання судового рішення.

Із зазначених актів убачається, що ОСОБА_1 у визначені державним виконавцем дату, час та місце приводила дитину для виконання рішення суду. Водночас дитина неодноразово відмовлялася від спілкування з батьком, залишала місце проведення виконавчих дій або відмовлялася брати участь у зустрічах із ним. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що ОСОБА_1 спонукала дитину до такої поведінки, надавала їй відповідні вказівки чи іншим способом перешкоджала виконанню судового рішення.

Із метою забезпечення виконання рішення державним виконавцем до проведення виконавчих дій неодноразово залучалися практичний психолог, представники органу опіки та піклування, а також працівники Національної поліції.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування до боржника заходів примусового виконання та відповідальності, державний виконавець повинен оцінювати не лише сам факт невиконання рішення, а й причини, які цьому перешкоджають. Саме по собі небажання дитини спілкуватися з одним із батьків може бути визнано поважною причиною невиконання рішення за умови підтвердження таких обставин належними доказами та відсутності ознак впливу на дитину з боку іншого з батьків.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що державним виконавцем систематично документувалася відмова дитини від спілкування з батьком, при цьому законом не передбачено можливості примусового фізичного передання дитини одному з батьків усупереч її волі.

Колегія суддів бере до уваги вік дитини, наявні у матеріалах справи відомості про стан її здоров`я, психоемоційні порушення, висновки психологів щодо наявності у неї страху перед батьком, а також висновок судового експерта-психолога, яким рекомендовано здійснення корекції дитячо-батьківських відносин. Ці обставини підтверджують наявність об`єктивних причин, які істотно ускладнювали виконання судового рішення та не залежали від дій чи бездіяльності державного виконавця.

Колегія суддів зазначає, що вироблення додаткових механізмів виконання судового рішення, спрямованих на поступове відновлення контакту між батьком і дитиною із залученням сторін виконавчого провадження, представників органу опіки та піклування, психологів та інших фахівців, має здійснюватися з урахуванням позицій сторін, психоемоційного стану дитини, її ставлення до батька та найкращих інтересів дитини. Водночас відсутність такого комплексного підходу сама по собі не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності державного виконавця, який у межах своїх повноважень вживав передбачених законом заходів для виконання судового рішення.

Також слід врахувати, що виконання рішень про участь одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною є тривалим процесом, результат якого залежить не лише від дій державного виконавця, а й від психологічного стану дитини, поведінки батьків та інших обставин. За таких умов оцінка ефективності виконавчих дій має здійснюватися з урахуванням необхідності забезпечення справедливого балансу між правом батька на спілкування з дитиною та найкращими інтересами самої дитини.

При цьому ОСОБА_2 не позбавлений можливості брати участь у відновленні контакту з дочкою, залучати відповідних фахівців та використовувати інші способи налагодження дитячо-батьківських відносин, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 202/8409/15-ц.

За таких обставин підстав для висновку про допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності під час виконання постанови Сумського апеляційного суду від 20 червня 2024 року колегія суддів не вбачає.

Щодо невжиття заходів до примусового виконання постанови про накладення штрафу на боржника

21 лютого 2026 року державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду, а постановою начальника Охтирського відділу ДВС від 23 лютого 2026 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1 700 грн. У подальшому зазначений штраф боржницею сплачено, що підтверджується платіжними інструкціями від 20 та 21 травня 2026 року.

Відповідно до статей 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладення штрафу є одним із заходів примусового виконання рішення та заходом відповідальності боржника за його невиконання без поважних причин. Подальше виконання постанови про накладення штрафу здійснюється державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Разом із тим питання своєчасності та повноти виконання постанови про накладення штрафу саме по собі не впливає на вирішення питання про наявність чи відсутність бездіяльності державного виконавця під час виконання рішення суду про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною і не свідчить про порушення прав стягувача у цьому виконавчому провадженні.

За таких обставин доводи про те, що державним виконавцем не було забезпечено примусове виконання постанови про накладення штрафу, не можуть бути підставою для висновку про допущення протиправної бездіяльності під час виконання рішення суду про встановлення побачень батька з дитиною.

У зв`язку з викладеним підстави для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця відсутні, оскільки під час примусового виконання судового рішення державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах наданих повноважень та вчиняв визначені законом дії з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки за подання апеляційної скарги судовий збір не справлявся, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Євгенії Миколаївни задовольнити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 червня 2026 року скасувати в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Євгенії Миколаївни та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Морозової Євгенії Миколаївни.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 серпня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко