Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №522/19238/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1600/26

Номер справи місцевого суду: 522/19238/25

Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 коп.

Не погодившись з даною постановою, 17 липня 2026 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року, мотивуючи тим, що суд першої інстанції направляв судові повістки на адресу: АДРЕСА_1 , яка не відповідає дійсності, оскільки не було зазначено номер квартири. Це унеможливило отримання ОСОБА_1 будь-яких повідомлень про розгляд справи, про що наявні в матеріалах справи поштові відправлення про повернення рекомендованих повідомлень з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», оскільки поштар не міг ідентифікувати квартиру адресата без її зазначеного номера. Про наявність постанови він дізнався лише через мобільний застосунок «Дія» 23 березня 2026 року.

Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси ухвалена судом 05 грудня 2025 року.

27 березня 2026 року через підсистему (модуль) ЄСІТС «Електронний Суд» захисник ОСОБА_1 адвокат Потопальський Сергій Миколайович вперше подав до суду апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Потопальського С.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року відмовлено. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Потопальського С.М. на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернено особі, яка її подала.

У вказаній постанові судом апеляційної інстанції визнано неповажні причини пропуску строку, а саме те , що суд першої інстанції направляв судові повістки на адресу: АДРЕСА_1 , яка не відповідає дійсності, оскільки не було зазначено номер квартири. Це унеможливило отримання ОСОБА_1 будь-яких повідомлень про розгляд справи, про що наявні в матеріалах справи поштові відправлення про повернення рекомендованих повідомлень з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», оскільки поштар не міг ідентифікувати квартиру адресата без її зазначеного номера. Про наявність постанови він дізнався лише через мобільний застосунок «Дія» 23 березня 2026 року.

Звернувшись вдруге з апеляційною скаргою 17 липня 2026 року ОСОБА_1 в обґрунтуванні поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає ті самі обставини.

Оскільки клопотання про поновлення строку обґрунтовано тими ж самими обставинами, яким вже була надана оцінкам судом, то такі посилання судом апеляційної інстанції не враховуються.

Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року в клопотанні не наведено.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута (рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, та враховуючи, що причинам, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження постанови суддів Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року вже надана оцінка та була прийнята постанова апеляційним судом, що набрала законної сили, та які повторному розгляду не підлягають, приходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, – повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік