Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №449/453/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/453/25 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 33/811/1245/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Ставрук Наталії Зіновіївни на постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 червня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Ставрук Н.З.,

представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Турчин Н.Ю.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження в справі закрито у зв`язку з закінченням, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , 15 березня 2025 року, близько 16 год., 40 хв., у м.Львові по вул. Зеленій, 214, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN 3B PASSAT», номерний знак « НОМЕР_1 », не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та здійснюючи поворот праворуч, зазделегідь не зайнявши відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «AUDI Q4 E-TRON», номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб марки «AUDI Q4 E-TRON» по інерції від удару здійснив зіткнення із дорожнім знаком, який впав та пошкодив стаціонарну зупинку громадського транспорту. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, тим самим ОСОБА_1 чим порушив п.п. 2.3.б., 10.6. ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Ставрук Н.З. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що в ході судового розгляду було встановлено ряд обставин, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та свідчать, що зіткнення транспортних засобів відбулося внаслідок порушення правил дорожнього руху іншим учасником ДТП – водієм автомобіля марки «AUDI Q4 E-TRON», номерний знак « НОМЕР_2 » - ОСОБА_2 . Звертає увагу на те, що суд не врахував, що водій ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути ДТП, якщо б була уважна до зміни дорожньої обстановки, рухалась з безпечною дистанцією та не здійснювала об`їзд автомобіля, що повертав з правої сторони; не з`ясував характер порушень, які допустив кожен учасник ДТП.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Ставрук Н.З. про задоволення апеляційної скарги, думку представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Турчин Н.Ю. про залишення постанови місцевого суду без змін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, окрім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.4. ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Так, апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду, згідно з вимогам и ст. 245 КУпАП, об`єктивно з`ясувала та дослідила всі обставини справи і докази у ній, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №272505 від 15 березня 2025 року; схему місця дорожньо-транспортної пригоди,яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти і дані про обставини дорожньо-транспортної пригоди від 15 березня 2025 року; письмові пояснення учасників ДТП та надані в судовому засіданні; висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП N?10.1/015-Д від 07 травня 2025 року; висновок експерта за результатами інженерно-транспортної експертизи по справі про адміністратвине правопорушення за ст.124 КУпАП №33 від 29 травня 2025 року; висновок експерта за результатами проведення інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи за матеріалами спарвим №449/453/25 №2676-Е від 27 травня 2026 року, а також інші матеріали справи в їх сукупності, дала їм належну правову оцінку і прийшла до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, належним чином мотивувавши це в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Отже, сукупність досліджених доказів, розташування транспортних засобів та характер отриманих ними пошкоджень, на думку апеляційного суду свідчать про те, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN 3B PASSAT», номерний знак « НОМЕР_1 », не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та здійснюючи поворот праворуч, зазделегідь не зайнявши відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, в результаті чого здійснив зіткнення із транспортним засобом марки «AUDI Q4 E-TRON», номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортний засіб марки «AUDI Q4 E-TRON» по інерції від удару здійснив зіткнення із дорожнім знаком, який впав та пошкодив стаціонарну зупинку громадського транспорту.

Апеляційний суд не приймає до уваги покликання апелянта що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди стала невідповідність дій саме водія ОСОБА_2 вимогам ПДР України, оскільки таке спростовується вищепереліченими доказами.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення Перемишлянським районним судом Львівської області 26 червня 2026 року закінчилися строки передбачені ст. 38 КУпАП.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя районного суду підставно закрила провадження в справі стосовно ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, твердження адвоката Ставрук Н.З. про те, що постанова суду не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Ставрук Н.З. – залишити без задоволення, а постанову судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.