Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №456/1386/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/1386/26 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.

Провадження № 33/811/1297/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 та захисника Хараїм О.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно постанови суду 27.02.2026 року о 18 год. 17 хв. водій ОСОБА_1 , у м. Стрий по вул. Петлюри, 112, керував автомобілем «Renault Laguna» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановлено законом порядку водій відмовився у медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Захисник Хараїм О.В. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ`єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, при цьому зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а також в працівників поліції не було підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, у зв`язку з відсутністю ознак наркотичного сп`яніння. Крім цього, захисник зазначає, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі та бажав здати для лабораторного дослідження кров, однак працівники поліції зазначили, що необхідно здавати сечу для дослідження.

Розглянувши матеріали справи № 456/1386/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №602270 від 27.02.2026 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.1), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини події, зокрема рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції, спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, озвучення працівниками поліції виявлених ознак наркотичного сп`яніння, пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився, однак будучи доставленим до медичного закладу категорично відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.6), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 27.02.2026 року, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляд на стан сп`яніння в медичному закладі (а.с.3).

Апеляційний суд вважає надуманими мотиви відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки останньому з боку працівників поліції була висловлена законна вимога, за невиконання якої законом передбачено адміністративну відповідальність.

Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх..

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.

Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Хараїм О.І., апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Хараїм О.І. – без задоволення.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.