Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №462/2857/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/2857/26 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 33/811/1296/26 Доповідач: Березюк О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі захисника Пилипенка Р.Б. (в режимі відеоконференції), розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Пилипенка Р.Б. на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 19 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП,

встановив:

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 19.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 29.03.2026 о 12.50 год. у міжнародному пункті контролю для залізничного сполучення «Львів» під час прикордонного контролю на виїзд з України пред`явив на паспортний контроль паспорт громадянина США для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 вид. 18.06.2018 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. При цьому під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетину державного кордону України даною особою встановлено, що він є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 вид. 19.08.2021, виданий УДМСУ на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, тобто здійснив незаконне перетинання ДКУ без відповідних документів

Захисник Пилипенко Р.Б. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, судом не повною мірою досліджено всі обставини справи, висновки суду, викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема судом першої інстанції не досліджувалося питання наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення, оскільки він надав інспекторам прикордонної служби дійсний паспорт громадянина США, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Також апелянт зазначає, що незадовго після цього ОСОБА_1 як громадянин США вільно перетнув державний кордон України, який є протягом 25 років громадянином США, де постійно проживає та працює.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду, при цьому зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом першої інстанції, оскільки судові виклики скеровувалися на невірну адресу його реєстрації в України та про оскаржуване рішення дізнався лише 29.06.2026 року, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження.

Розглянувши матеріали справи № 462/2857/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вважаю, що доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити.

Щодо розгляду справи по суті апеляційних вимог, то слід вказати наступне.

Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади

Положення п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство» стосовно того, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не призводить автоматично до недійсності документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.

Доказів того, що ОСОБА_1 , надаючи на паспортний контроль дійсний паспорт громадянина США, діяв з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів, суду не надано і у матеріалах справи таких доказів не міститься.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення за результатами розгляду справи, не взяв до уваги наявність сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 , яка не була підтверджена належними і допустимими доказами, чим порушив вимоги норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обгрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З огляду на викладене, апеляційний суд встановив те, що військовослужбовцями прикордонної служби під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були допущені порушення вимоги КУпАП, законів та підзаконних нормативно-правових актів, які ставлять під сумнів законність складеного протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №002850Е від 29.03.2026 року та можливість прийняття його до уваги як належного та допустимого доказу, оскільки ОСОБА_1 як на підставу перетину державного кордону України жодного підробленого документу не подавав.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,-

постановив:

Поновити захиснику Пилипенку Р.Б. строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника Пилипенка Р.Б. задоволити.

Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 19 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, скасувати, а провадження у справі №462/2857/26 відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення..

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Березюк О.Г.