Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №454/1509/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/1509/26 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 33/811/1187/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року,

з участю правопорушника – ОСОБА_1 ,

захисника правопорушника – адвоката Торопчина О.Д.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст.124 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) 60 коп.

Згідно з постановою судді, 02 квітня 2026 року близько 18.15 год. на автодорозі Р-15 110км. +450м Шептицького району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, після чого з`їхав у кювет. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також 02 квітня 2026 року близько 18.15 год. на автодорозі Р-15 110км. +450м Шептицького району, в порушення вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes Benz Vito» н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено оглядом, проведеного в медичному закладі.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, так як суддя районного суду розглянув справу у його відсутності. Зазначає, що він не заперечує обставини, такі як ДТП, перебування авто в кюветі, перебування його на місці події, проте заперечує факт керування транспортним засобом.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за вісутності в його діях складу правопорушення.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Торопчина О.Д. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшла до вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП, який грунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №630454 та серії ЕПР 1 №630 447 від 2 квітня 2026 року, де викладені фабули вчинених правопорушень; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2 квітня 2026 року; схемою місця ДТП; рапортами працівників поліції; висновком КНП «Шептицької МР» від 2 квітня 2026 року; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що докази по справі є належними, допустимими, а також достатніми, для підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №630454 та серії ЕПР 1 №630 447 від 2 квітня 2026 року, складені щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містять у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.

Як зазначено в протоколах, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчать підписи останнього у таких.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи правопорушника ОСОБА_1 в частині недоведення факту керування ним транспортним засобом, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником керування транспортним засобом, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення

апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Щодо покликань апелянта в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи у його відсутності то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення його участі в апеляційному розгляді.

Таким чином, доводи правопорушника ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи дані про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступенем тяжкості вчинених ним правопорушень, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прийшов до обгрунтованого висновку про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.