Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №458/642/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 458/642/26 Головуючий у 1 інстанції: Волинець М. З.

Провадження № 33/811/1295/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 7 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Згідно з постановою судді, 01 червня 2026 року о 00:40 год по вул. Поляна, 37, в м. Турка, Самбірський район, Львівська область, водій ОСОБА_1 повторно, протягом року, керував мотоциклом марки KOVI MAХ, без номерних знаків, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необгрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, через істотні порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суддя місцевого суду неповно з`ясувала обставини справи, не дослідила їх в сукупності. Звертає увагу на те, що судом неповно встановлено обставини справи, а саме те, що він рухаючись на мотоциклі, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з парканом, отримав тілесні ушкодження, перебував у тяжкому фізичному стані, залишив мотоцикл на місці події. Акцентує увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази факту керування транспортним засобом, а також містяться істотні суперечності щодо місця керування транспортним засобом, напрямку руху, обставин після дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що суд безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_2 , не дослідив відеозапис, при цьому, зазначає, що місцевим судом не враховано особливості розгляду справи щодо неповнолітньої особи, а саме, не врахував його особу, як неповнолітнього, а відтак, і можливість застосування заходів впливу, які мають виховний характер. Апелянт також зазначає, що суддя районного суду, в порушення вимог закону, розглянула справу у його відсутності.

Просить оскаржувану постанову скасувати, матеріали справи скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. У випадку, якщо апеляційний суд не вважатиме можливим направити справу на новий судовий розгляд, то закрити провадження у справі у зв`язку із недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Правопорушник ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі в розгляді справи не з`явився, проте, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, відтак, апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності правопорушника ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, об`єктивно з`ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Такий висновок суду першої інстанції, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у постанові, обгрунтований наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681038 від 01 червня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; копією заяви ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року; копією письмових пояснень ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року; відомостями з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності згідно яких, 24 липня 2025 року ОСОБА_1 порушив п. 2.1 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП; інформацією з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР» про наявність/відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія. За відомостями ГСЦ МВС документ відсутній; копією постанови Турківського районного суду Львівської області від 13 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн, яка набрала законної сили 26 серпня 2025 року, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Щодо покликань правопорушника ОСОБА_1 в частині незаконності оскаржуваної постанови у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції у його відсутності то, на переконання апеляційного суду, такі доводи не можуть визнаватися підставою для скасування постанови, а порушені його права, поновлені шляхом подачі апеляційної скарги та забезпечення його участі в апеляційному розгляді, на який останній також не з`явився.

Що стосується тверджень апелянта про нездійснення суддею першої інстанції допиту свідка, то такі апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки виклик у судове засідання та допит свідка є правом, а не обов`язком суду. Поряд з тим, у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушеня, яке мало місце 1 червня 2026 року, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають та не потребують додаткового виклику свідка у судове засідання для дачі пояснень.

Таким чином, доводи в апеляційній скарзі про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 7 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу

- без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.