Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №742/2542/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/805/26

Єдиний унікальний № 742/2542/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судових засідань Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу – не працюючий, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) –

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 р. о 11 год. 11 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в магазині «Фора» за адресою: вул. Переяславська 59 А, м. Прилуки, Чернігівська обл., таємно викрав з полиці магазину шоколад «Світоч» в кількості 1 шт. та шоколад «Roshen» в кількості 1 шт. на загальну суму 206 грн 50 коп., чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.51 КУпАП.

Згідно ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.51 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Разом з тим обов`язковість участі не є абсолютною і не може тлумачитися як право особи на невизначено тривале блокування розгляду справи без реалізації нею процесуальних можливостей, наданих законом.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на час розгляду справи перебуває в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор». Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується письмовою розпискою про вручення судової повістки, відібраною уповноваженою службовою особою слідчого ізолятора та залученою до матеріалів справи.

Чинне законодавство не передбачає процесуального механізму примусового доставлення (конвоювання) осіб, які утримуються в установах попереднього ув`язнення, до суду для розгляду справ про адміністративні правопорушення - на відміну від кримінального провадження, де такий механізм прямо врегульований КПК України.

Судова повістка вручена ОСОБА_1 завчасно, що надавало йому достатньо часу для реалізації права на захист, зокрема на подання клопотання про залучення захисника чи забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

Будь-яких клопотань від ОСОБА_1 про залучення захисника, відкладення розгляду справи або забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції на адресу суду не надходило, що свідчить про відмову від реалізації відповідних процесуальних прав.

Суд не був позбавлений можливості організувати проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак реалізація такого способу участі потребує відповідного волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її захисника, якого у даній справі не надходило.

Пасивна поведінка особи, яка була належно поінформована про доступні їй процесуальні механізми захисту й свідомо ними не скористалася, не може розцінюватися як позбавлення її права на захист з боку суду, а є результатом власного процесуального вибору особи.

Суд наголошує, що принцип змагальності (ст.7, 245 КУпАП) покладає обов`язок активної реалізації процесуальних прав саме на сторони, а не перетворює обов`язок суду забезпечити присутність особи на абсолютну і безумовну підставу для зупинення провадження на невизначений строк.

З огляду на викладене та повноту доказової бази щодо обставин, які підлягають доказуванню, суд вважає, що права особи, яка притягається до відповідальності, обмежені не були, йому було створено всі умови для реалізації процесуальних прав, а розгляд справи на основі наявних матеріалів відповідає принципам процесуальної економії, об`єктивності та розумності.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП.

Диспозицією ч.1 ст.51 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Так, ч.1 ст.51 КУпАП охоплює випадки, коли вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення полягає у вчиненні - крадіжки (таємного викрадення чужого майна). При цьому, таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом і корисливою метою.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серій ВАД №942061 від 21.04.2026 р., який відповідає вимогам КУпАП та є належним джерелом доказів; заявою заступника керуючого магазину «Фора» в м. Прилуки про виявлення в магазині крадіжки; довідкою про вартість викраденого товару від 21.04.2026 р., що містить детальний перелік найменувань; рапортом інспектора ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області А.С. Загуменного, згідно з яким на лінію «102» надійшло повідомлення про таємне викрадення товару з полиці магазину «Фора», за результатами виїзду на місце події та перевірки за базою ІКС ГУНП «Цунамі» було встановлено причетність до крадіжки громадянина ОСОБА_1 та складено відносно нього протокол за ст. 51 КУпАП.

На виконання вимог ч.3 ст.268 КУпАП уповноваженою особою поліції Гутору Т.М. було надано можливість подати пояснення та зауваження щодо змісту складеного протоколу. Однак він не скористався правом зафіксувати будь-які зауваження чи заперечення щодо змісту протоколу. Відсутність заперечень з боку особи, яка притягається до відповідальності, узгодженість її пояснень із фактичними даними, відображеними у протоколах, підсилюють достовірність доказової бази.

Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Під час судового розгляду ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо вартості викраденого майна суду не подав.

Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.51 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Згідно положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.

З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку у сфері правопорушень, що посягають на власність, особи порушника, дані про якого встановлені матеріалами справи та за відсутності будь-яких характеризуючих даних, відсутність заперечень щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суму завданих матеріальних збитків, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.51 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах мінімальної межі санкції статті у виді штрафу, що буде в даному випадку тією мірою відповідальності, яка сприятиме подальшому усуненню причин та умов, які спонукали особу до вчинення цих правопорушень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.36,51,284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 /вісімсот п`ятдесят/ грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п’ять) грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов