Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №750/16213/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16213/25

Провадження № 2/750/769/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Полянської К.В.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Шевченко І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації,

в с т а н о в и в:

25 листопада 2025 року представник позивача – адвокат Полянська К.В. засобами поштового зв`язку звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію витрат на утримання матері ОСОБА_3 у сумі 403219 грн. 76 коп.

Обґрунтовано позов тим, що позивач є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Окрім позивача у померлої є син ОСОБА_2 , який проживає у м. Чернігові. Померла ОСОБА_3 проживала у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частину якої вона 28.08.2018 подарувала позивачу, а іншу 1/2 частину заповідала відповідачу.

Представник позивача зазначає, що протягом останніх трьох років до смерті матері, позивач самостійно в повному обсязі забезпечувала оплату всіх витрат для утримання матері. Піклувалася та оплачувала всі витрати, пов`язані із лікуванням, харчуванням, щоденними побутовими та особистими потребами матері. Загальна сума витрат, які позивач понесла у зв`язку із утриманням матері склала 806439 грн. 51 коп. Вказана сума витрат була направлена на забезпечення матері необхідними ліками, окремо сплачувались ортопедичні вироби, окуляри, засоби гігієни, у тому числі памперси. Також кошти спрямовувалися на забезпечення повсякденних потреб, придбались і спеціальні пристосування для догляду та забезпечення побутових умов, частина коштів була витрачена на покращення умов проживання. Крім того, оплачувалися послуги доглядальниць для ОСОБА_3 .

Також, представник позивача зазначає, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію із викладенням вимог щодо компенсації ОСОБА_1 403219 грн. 76 коп., що становить половину витрачених нею коштів на утримання їх матері ОСОБА_3 , але претензію не було задоволено відповідачем.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Представник відповідача через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що за твердженням позивача, витрати у сумі 806439 грн. 51 коп. пов`язані з лікуванням, харчуванням, а також щоденними побутовими та особистими потребами спадкодавця. Разом з тим позивач з 2000 року постійно проживає на території Федеративної Республіки Німеччина, що об`єктивно свідчить про відсутність у неї можливості здійснювати постійний особистий догляд за матір`ю, забезпечувати її щоденні побутові потреби, а також безпосередньо брати участь у її утриманні. Отже твердження позивача щодо фактичного несення нею витрат на щоденне утримання спадкодавця викликають обґрунтовані сумніви та не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне здійснення нею відповідних витрат.

Також, надані позивачем фіскальні чеки лише підтверджують факт придбання певних товарів, однак не підтверджують, що такі товари були придбані саме для спадкодавця та були необхідними для забезпечення її потреб. Позивачем не надано жодних медичних документів, зокрема призначень лікаря, виписок із медичної документації чи інших доказів, які б підтверджували необхідність придбання зазначених лікарських засобів та їх використання саме для лікування ОСОБА_3 . Надані позивачем копії фіскальних чеків, квитанцій та інших платіжних документів не підтверджують факту здійснення саме позивачем витрат на утримання, догляд чи лікування спадкодавця. Зазначені документи не містять відомостей про позивача як платника або покупця, не підтверджують, що придбання товарів чи оплата послуг здійснювалися саме позивачем для забезпечення потреб ОСОБА_3 , а також не містять медичних документів, які б підтверджували необхідність відповідних витрат.

Крім того, серед поданих позивачем документів містяться рахунки-фактури та накладні різних компаній на придбання медичних та побутових товарів, зокрема: «штани Тена плюс» (26.06.2023, 38,95 євро), «жіночі штани» (24.03.2023, 21,52 євро), ортопедична подушка для сидіння (20.12.2022, 39,90 євро), попереково-крижовий пояс (21.12.2022, 26,99 євро), настінна щітка з присоскою (12.01.2022, 23,35 євро), щітка-масажер для ніг (12.01.2022, 13,99 євро), електрична грілка для ліжка (12.10.2022, 37,99 євро), енергетичні напої (07.03.2023, 37,95 євро; 23.03.2023, 35,86 євро; 14.02.2023, 64,80 євро), протеїновий порошок (14.02.2023, 64,80 євро), ручка для полегшення вставання з ліжка (12.05.2024, 51,99 євро). Усі ці документи свідчать про те, що товари замовлялися та оформлювалися позивачем у Німеччині. Проте, з наданих документів неможливо встановити, що зазначені товари були придбані саме для забезпечення потреб спадкодавця, передані їй в Україну, чи фактично були необхідні для її утримання, догляду або лікування. Не міститься жодних підтверджень, що саме ці товари були необхідні спадкодавцю. Існує ймовірність, що товари могли бути придбані в Німеччині для інших осіб або особистого користування позивача, що виключає однозначне підтвердження їх зв`язку з потребами спадкодавця. Крім того, придбання таких товарів, як протеїнові порошки та енергетичні напої, є сумнівним з огляду на вік спадкодавця (79-80 років) і не підтверджує їх медичної або побутової необхідності для забезпечення її догляду чи лікування.

Позивачем до матеріалів справи додано значну кількість фіскальних чеків, з яких вбачається придбання різних товарів, переважно продуктів харчування, однак зазначені чеки не підтверджують придбання таких товарів саме для забезпечення потреб спадкодавця. При цьому з окремих фіскальних чеків вбачається придбання товарів, які не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних з утриманням або забезпеченням життєвих потреб спадкодавця, зокрема алкогольних напоїв (коньяку, пива, сидру, бренді) та тютюнових виробів.

Також, у своєму відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач просить суд врахувати, що він страждає на тяжке онкологічне захворювання. Медичними документами, доданими відповідачем до відзиву на позов, а саме: пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , довідкою військово-лікарської комісії від 15.01.2024 № 115, карткою обстеження та медичного огляду КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» ЧМР від 15.01.2024, висновком лікаря від 24.01.2024, актом дослідження стану здоров`я та виписними епікризами Чернігівського обласного онкологічного диспансеру від 27.09.2019 № 6188, від 19.10.2018 № 6626, від 12.10.2016 № 6433, від 27.11.2014 № 7298, від 15.10.2014 № 6340, від 05.09.2014 № 5498, від 07.08.2014 № 4839 та № 4690, підтверджується, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю (3 група) довічно та страждає на лімфому Ходжкіна з нодулярним склерозом, перебуває на диспансерному обліку та проходить регулярне лікування у гематолога.

Представник позивача засобами поштового зв`язку надіслала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що протягом останніх трьох років позивач самостійно в повному обсязі забезпечувала оплату всіх витрат для утримання матері. ОСОБА_3 померла у віці 80 років, що свідчить про досягнення нею віку, з якого вона вважається непрацездатною, а отже мала право розраховувати на матеріальну допомогу від своїх повнолітніх працездатних дітей, а тому є очевидним наявність спільного, рівного обов`язку перед матір`ю ОСОБА_3 . Однак такий обов`язок фактично був покладений виключно на позивача, а відповідач у свою чергу свідомо ухилявся від його виконання.

Представник позивача вказує, позивач понесла значні матеріальні витрати, які повинні були розподілятися спільно із відповідачем, однак останній так не вважав, що свідчить про його ухилення від законодавчо встановленого обов`язку утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Представник відповідача надіслала до суду додаткові пояснення та зазначила, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що витрати на утримання спадкодавця здійснювалися саме за рахунок її особистих коштів. Саме лише долучення до матеріалів справи фіскальних чеків не підтверджує ані факту придбання товарів позивачем за рахунок її власних коштів, ані факту використання таких товарів виключно в інтересах спадкодавця. Натомість відповідач постійно проживав у м. Чернігові, систематично допомагав матері, піклувався про стан її здоров`я та забезпечував її всім необхідним. Саме відповідач поніс витрати на поховання спадкодавця, що підтверджується накладною № 1939 та фіскальним чеком від 10.05.2025, договором-замовлення № 4097 і фіскальним чеком від 12.05.2025, а також накладною № 1913 із фіскальним чеком від 10.05.2025.

Позивач також повністю ігнорує критичний стан здоров`я відповідача, який із 2014 року проходить курси хімієтерапії та дорого вартісного лікування. Стягнення з онкохворого інваліда грошових коштів у розмірі понад 400 000 грн. становитиме для нього надмірний тягар і фактично позбавить можливості отримувати життєво необхідне лікування.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити позивачу у його задоволенні з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09.05.2025 (а.с. 29).

Згідно з договором дарування частки квартири, посвідченим 28.08.2018 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Анікейчик О.Н., зареєстровано в реєстрі за № 763, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-32).

Як убачається із заповіту, посвідченого 28.08.2018 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Анікейчик О.Н., ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки, розташовані на території Авдіївської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, надані для ведення особистого селянського господарства (а.с. 30).

Позивач у судовому засіданні пояснила, що вона з 2001 року проживає у Німеччині, але щороку, чотири рази на рік, приїздила в Україну до матері, загалом строк її перебування в Україні становив три місяці на рік.

Позивач зазначила, що саме вона несла витрати на утримання та догляд за матір`ю, а тому відповідач, якому мати заповіла своє майно на випадок смерті, зобов`язаний відшкодувати половину понесених витрат.

В якості доказів понесених витрат позивач надала чеки на придбання ліків, продуктів харчування, гігієни, допоміжних товарів, здійснення ремонтних робіт у квартирі, де жила мати, в тому числі встановлення фільтру питної води тощо, а також понесених нею витрат на оплату послуг доглядальниць, яких вона винаймала у ФОП ОСОБА_5 згідно договорів.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснюючи тим, що позивач самостійно приймала рішення винаймати доглядальниць, купувати товари, в тому числі, памперси, хоча матері памперси давали безкоштовні, а також лікування було безкоштовним. Відповідач спочатку сам здійснював догляд за матір`ю та йому допомагала ОСОБА_6 на його прохання. Він сам возив матір до лікаря, носив продукти, готував, допомагав здійснювати гігієнічний догляд. Проте, позивач вважала такий догляд не достатнім та наймала доглядальниць на свій розсуд, з ним не радилася, хоча до тих доглядальниць у нього були зауваження, адже деякі палили у квартирі, що було шкідливо для хворої людини похилого віку. Також позивач сама відміняла ліки, які виписували для матері лікарі, оскільки заміняла їх на інші з власної ініціативи і купувала їх, вважаючи їх кращими по якості. Відповідач стверджує, що також для матері купував ліки, але ті, що виписували лікарі, а також купував продукти та все необхідне, що їй було потрібно.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили доводи позивача, що вона передавала кошти та оплачувала послуги по догляду за матір`ю, купувала для неї все необхідне.

Зокрема, свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 доглядали за матір`ю сторін на підставі договорів, що укладала позивач з агентством Добро людям, а саме з ФОП ОСОБА_5 .

Свідкам відомо, що всі витрати на догляд за матір`ю оплачувала саме позивач, вона переказувала кошти, а доглядальниці витрачали їх на бабусю, а саме купували ліки, продукти, засоби гігієни. Були випадки, що попередні доглядальниці купували алкоголь, тютюнові вироби, а також продукти, які не призначалися для ОСОБА_3 , але такі випадки були поодинокі. Позивач надсилала і посилки для матері із-за кордону.

Свідок ОСОБА_12 суду повідомила, що проживала по сусідству з ОСОБА_3 , спілкувалися з нею, раніше гуляли разом на вулиці. ОСОБА_3 говорила свідку, що син її ображав, а про дочку відгукувалася добре, чекала на неї, і саме дочка піклувалася про матір.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що доглядала з ОСОБА_3 , кошти за догляд їй платила ОСОБА_3 , яка говорила, що кошти їй надсилає дочка. Вона передавала і посилки для матері. Свідок пам`ятає, що кошти за догляд давав їй і сам ОСОБА_2 . Син також купував і приносив для матері продукти харчування, возив матір у лікарню. Свідок пам`ятає, як ОСОБА_2 приносив для матері млинці, він їх сам пік і приносив, бо мати любила ту їжу, що приготував син. Мати сина дуже любила і ніколи свідок не чула, щоб мати скаржилася на сина.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що ОСОБА_3 була його двоюрідною бабусею, він її навідував не часто, на прохання позивача возив бабусю у лікарню. Свідку відомо, що саме позивач утримувала матір, а ОСОБА_3 говорила свідку про те, що син до неї відноситься грубо.

В той же час свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 суду повідомили, що відповідач приймав активну участь в утриманні та догляді за матір`ю.

Зокрема, свідок ОСОБА_6 сама перша доглядала за ОСОБА_3 на прохання саме відповідача. Позивача свідок бачила не часто, а з відповідачем контактували щодня, адже вона підміняла відповідача, вони по черзі доглядали за ОСОБА_3 , коли та тяжко захворіла Відповідач приносив продукти, ліки, він носив матір на руках у ванну, купали її вони разом. Коли ОСОБА_3 почали годувати, доглядати, то стан її покращився. Гроші свідку платив або ОСОБА_2 , або ОСОБА_3 . Саме син возив матір до лікарні, і лікаря привозив додому до матері. Коли у свідка почалися проблеми зі здоров`ям, позивач вирішила найняти інших доглядальниць. На сина покійна ОСОБА_3 свідку ніколи не жалілася.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_3 була йому хрещеною матір`ю. Коли почалося повномасштабне вторгнення на територію України з боку рф, відповідач зі своєю сім`єю та матір`ю ОСОБА_3 тривалий час, десь пів року, проживали у с. Авдіївці, саме син піклувався про матір. ОСОБА_3 однаково любила обох своїх дітей, і позивача, і відповідача. Свідку відомо, що відповідач відмовився їхати за межі України, хоча міг це зробити, бо має групу інвалідності, але він казав свідку, що не може залишити матір одну в Україні. Востаннє свідок бачив ОСОБА_3 у 2022 році, коли вони жили в Авдіївці, а потім спілкувався з нею по телефону, вона на сина не ображалася та ніколи йому не скаржилася.

Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що була подругою ОСОБА_3 , проживали по сусідству, постійно спілкувалися, останнім часом по телефону. Раніше гуляли разом у дворі. Свідку відомо, що догляд за ОСОБА_3 здійснювали різні жінки, яких наймали і позивач, і відповідач. ОСОБА_3 ніколи свідку на сина не скаржилася. Зі слів ОСОБА_3 , їй допомагали як дочка, так і син.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Нормою ст. 1232 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті.

Верховний суд у постанові від 03.06.2026 у справі № 569/4208/22 вказав, що до витрат, понесених на лікування можна віднести, зокрема, витрати на оплату перебування в лікарні, надання медичної допомоги (операцій, перев`язок, уколів та інші медичні процедури), ліків необхідних для лікування хвороби спадкодавця. При цьому потрібно надати докази, що ці витрати були дійсно понесені (наприклад, рахунки на оплату ліків) і те, що вони були розумними, тобто були доцільними, з позиції життєвого досвіду осіб, які понесли такі витрати. До витрат, понесених на поховання спадкодавця, можливо віднести, зокрема, витрати на ритуальні послуги і обряди, на виготовлення пам`ятників і огорож, придбання місця для поховання. Зазвичай такі витрати здійснюються після смерті спадкодавця. Утім, не виключається, що вони могли бути понесені й за його життя (зокрема, за вказівкою спадкодавця спадкоємці за рахунок власних коштів придбали місце для поховання). Вони також підлягають відшкодуванню за умови, що не виходять за межі розумних витрат. Для визначення того, чи є витрати розумними, як критерій можуть бути використані звичаї, що існують у певному регіоні або ж місцевості. Крім того, урахуванню підлягає і соціальний статус спадкодавця. Документами, що підтверджують понесені витрати на поховання спадкодавця, можуть слугувати чеки з магазинів і ритуальних служб тощо.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивачем до позову не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 потребувала тих витрат, які позивач заявила до відшкодування.

Зокрема, до матеріалів справи представником позивача вже після надходження до суду відзиву на позов, надано виписки -епікризи про лікування ОСОБА_3 та призначені лікарями медичні препарати для неї, зокрема, спадкодавцю лікарями були призначені такі препарати: глутаргін, левоком, спірінолактон, предуктал, аспаркам, а отже витрати на ці препарати суд враховує як такі, що можуть бути враховані у витрати по лікуванню спадкодавця (а.с.29-41 т.2).

Також матері сторін було проведено комп`ютерне обстеження, витрати склали 4000 грн., а також проведено обстеження очей у окуліста та придбано окуляри, витрати склали 2166,80 грн.

Суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача половину витрат на придбання медичних препаратів: (глутаргін, левоком, спірінолактон, предуктал, аспаркам), що були призначені ОСОБА_3 у виписках – епікризах та придбані згідно чеків на а.с.36, 38-41, 44, 46, 49 т.1 на суму 4996 грн. 29 коп., а також половину вартості КТ малого тазу вартістю 4000 грн. (а.с.49 т.1) та половину вартості обстеження та придбання окулярів вартістю 2166 грн. 80 коп. (а.с.226-227 т.1), а всього 5581 грн. 54 коп.

Витрати на харчування, побутову хімію є звичайною життєвою потребою, а також, враховуючи, що серед придбаних продуктів, по яких позивачем пред`явлені чеки на відшкодування, наявний алкоголь, тютюнові витрати, дороговартісні делікатесні продукти, а тому позивачем не доведено, що ці продукти споживалися саме спадкодавцем.

Крім того, позивач, як дочка, згідно вимог Сімейного кодексу України мала обов`язок піклуватися про матір, що вона і робила, а тому витрати на харчування та побутовий догляд за матір`ю не є тими витратами, які можуть бути відшкодовані згідно ст.1232 ЦК України.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження медичних показань використання послуг доглядальниць та узгодження таких витрат з відповідачем, у зв`язку з чим понесені позивачем витрати на доглядальниць суд не може віднести до розумних витрат, які підлягали б стягненню з відповідача, адже такі витрати позивачем понесені з власної ініціативи, так як позивач, проживаючи за межами України, не могла самостійно здійснювати догляд за матір`ю, а тому вона скористалася послугами доглядальниць.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на придбання набору імплантатів на суму 19500 грн., проте доказів призначення таких виробів саме для ОСОБА_3 та встановлення їй цих імплантатів матеріали справи не містять, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення половини цих витрат з відповідача.

Витрати позивача на ремонтні роботи в квартирі, де проживала мати, частка в якій належить позивачу, в тому числі встановлення фільтрів питної води, не можуть бути віднесені до витрат, пов`язаних із доглядом за спадкодавцем у розумінні ст. 1232 ЦК України, а тому такі витрати не можуть бути покладені на відповідача.

Витрати позивача на придбання товарів, зокрема: «штани Тена плюс» (26.06.2023, 38,95 євро), «жіночі штани» (24.03.2023, 21,52 євро), ортопедична подушка для сидіння (20.12.2022, 39,90 євро), попереково-крижовий пояс (21.12.2022, 26,99 євро), настінна щітка з присоскою (12.01.2022, 23,35 євро), щітка-масажер для ніг (12.01.2022, 13,99 євро), електрична грілка для ліжка (12.10.2022, 37,99 євро), енергетичні напої (07.03.2023, 37,95 євро; 23.03.2023, 35,86 євро; 14.02.2023, 64,80 євро), протеїновий порошок (14.02.2023, 64,80 євро), ручка для полегшення вставання з ліжка (12.05.2024, 51,99 євро) є її власним волевиявленням, адже матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що такі товари призначалися ОСОБА_3 за показниками її здоров`я, як засоби реабілітації, а тому не можуть бути відшкодовані на підставі ст.1232 ЦК України за критерієм розумності таких витрат.

Суд також враховує, що відповідач є особою з інвалідністю, з 2014 року перебуває на обліку та систематично лікується в Чернігівському обласному онкологічному диспансері, у зв`язку з чим несе великі витрати на власне лікування, а також він самостійно поніс витрати на поховання матері, про що надав суду докази (а.с.194-207 т.1, 8-13, т.2), а тому суд знаходить підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.

У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ), про стягнення компенсації витрат на догляд та лікування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5581 грн. 54 коп. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну грн. 54 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 грн. 65 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Суддя