Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №754/18253/25 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Скляренко У.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 754/18253/25

провадження № 33/824/1555/2026

14 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дмитренко Оленою Олегівною, на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рікта стягненням в дохід держави судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою судді, 17 жовтня 2025 року о 21 год. 48 хв. в м. Києві по просп. Червоної Калини, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко О.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В апеляційній скарзі посилались на спрощений підхід суду першої інстанції до вирішення цієї справи, вважають що суд не з`ясував обставини справи, а викладені в оскаржуваній постанові висновки про наявність вини ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не гуртуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко О.О., а також адвокат Борсуківська К.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. Крім того, в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Дмитренко О.О. пояснила, що ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, зважаючи на наявний у його дружини приступи астми, що змусило його шукати аптеку для придбання інгалятора.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що підстави для її задоволення відсутні, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.

Судом досліджено наявні в справі письмові докази, та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується письмовими доказами по справі, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №486354 від 17 жовтня 2025 року, відповідно до якого, цього ж дня о 21 год. 48 хв. в м. Києві по просп. Червоної Калини, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України; відеозаписом з нагрудних камер (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення.

Приймаючи судове рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності його вини наявними в матеріалах справи доказами, що підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Протилежного судом не встановлено, також доказів, які б свідчили, що водій не відмовлявся від огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку суду не надано. Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що оскільки останній є військовослужбовцем, то у поліцейських відсутні повноваження складати відносно нього протокол, суд зазначив, що такі положення застосовуються у випадку виконання своїх безпосередніх обов`язків, щодо несення служби чи виконання бойового завдання. На військовослужбовців, що не знаходяться у військовій частині, чи в пункті постійної дислокації даний порядок не розповсюджується. Суду не надано доказів, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував бойове завдання чи розпорядження.

Що стосується доводів адвоката, що матеріали справи не містять підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом вони спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , який в судовому засідання підтвердив, що дійсно керував транспортним засобом.

Щодо закриття провадження у зв`язку з діями ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності судом не встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 дійсно діяв в стані крайньої необхідності.

Щодо доводів адвоката щодо накладення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначив, що санкція ч. 1 с. 130 КУпАП не передбачає поняття додаткового покарання, законодавець визначив структуру покарання у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто дані обмеження є невід`ємними один від одного.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Апеляційним судом досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, в якому зафіксовано, що на пропозицію патрульної поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці, або проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду, ОСОБА_1 відмовився. На запитання чи розуміє останній наслідки своїх дій відповів - так.

До того ж з відеозапису вбачається, що на відеозаписі не зафіксовано жодної погрози, тиску або інших незаконних дій з боку працівників поліції в бік водія, водій був вільний у висловлюванні своєї позиції, ніхто не примушував давати або не давати пояснення, проходити або не проходити огляд, таким чином це була усвідомлена добровільна позиція водія відмовитися від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також на відеозаписі зафіксована поведінка поліцейських, котрі пропонували дружині ОСОБА_1 допомогу, зокрема і транспортування до медичного закладу, на що остання відмовилась.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Ця норма є основою для виведення похідних принципів, зокрема добросовісності, правової визначеності, справедливості. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця норма забезпечує механізм перевірки дій держави на добросовісність - вона є базовою для визнання недобросовісного зловживання владою.

У загальному розумінні добросовісність - це щирість, чесність, справедливість, відсутність умислу на шкоду. Юридично це поведінка, що відповідає стандартам обачності, розумності та поваги до прав інших. У контексті правовідносин вона вимагає, щоб особа діяла відкрито, без прихованих намірів і з урахуванням законних інтересів іншої сторони. Суб`єктивна добросовісність оцінює внутрішні переконання особи щодо правомірності її поведінки. Об`єктивна - стосується зовнішніх дій, які можуть бути оцінені як правомірні або добропорядні у межах типових очікувань. Суд при аналізі поведінки враховує обидва аспекти для встановлення справжніх мотивів і правової обґрунтованості. Судова практика формує межі та критерії застосування добросовісності в реальних справах. Суди розвивають поняття bona fides через аналіз поведінки сторін, особливо в контексті дискреції, легітимних очікувань і справедливості. Таким чином, добросовісність набуває не лише нормативного, а й прикладного змісту.

Добросовісність - це «моральна тканина» верховенства права, що дозволяє праву функціонувати справедливо, а не формально. Її роль зростає в умовах правової невизначеності, коли вирішальне значення мають внутрішня логіка та мета норми. Застосування цього принципу - ознака зрілої правової системи, зорієнтованої на гідність, довіру й ефективність.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом. Крім того, запис, на якому зафіксована відмова водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та зміст розмови останнього з поліцейськими ведеться безперервним записом.

За відсутності причин, особа, яка керує транспортним засобом, без вагань зобов`язана пройти огляд на стан сп`яніння, тим більше, що такий огляд проходиться на місці з використанням алкотестера та не потребує додаткових зусиль чи часу.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол стосовно ОСОБА_1 є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, на відеозаписі зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, тому суд не вбачає в діях працівників поліції порушень та не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та не доведені належними доказами.

Положеннями ст. 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дмитренко Оленою Олегівною, залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна