Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №361/1012/26 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Червонописький В.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 361/1012/26

провадження №33/824/2798/2026

7 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих доходів громадян, що складає 850 гривень та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. ст.247 КУпАП. Вважає зазначену постанову незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування обставин справи..

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом грубо порушено статтю 268 КупАП, справу розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , незважаючи на подане клопотання про відкладення розгляду справи. Також зазначає про те, що, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, суд спирається на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що погоджується з протоколом, схемою ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , але, як вказує останній, зазначене «погодження» стосується виключно визнання фактів, описаних у зазначених документах, а не визнання вини.

Не заперечуючи проти самої події, у додатково наданих поясненнях від 17.04.2026 № 19844/26-вх, ОСОБА_1 зазначив, що в протоколі йому інкриміновано порушення п. 2.3 «б» ПДР України. Проте, при складанні схеми ДТП працівниками поліції було допущено грубу неповноту, яка унеможливлює встановлення істини. Зіткнення відбулося між верхньою частиною транспортного засобу та елементом світлофору, що був підвішений над проїзною частиною. У схемі ДТП відсутні дані про фактичну висоту встановлення світлофора від поверхні дорожнього покриття та відсутні дані про фактичні габарити (висоту) транспортного засобу.

Вказує, що працівниками поліції не зафіксовано порушення ним габаритних норм ТЗ та не проведено замір висоти світлофора, обвинувачення у «неуважності» (п. 2.3 «б») є виключно припущенням. Якщо світлофор висів нижче встановлених норм (обледеніння, налипання снігу, пориви вітру), виконання ним пункту 2.3 «б» не могло запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

Наголосив на тому, що жоден транспортний засіб у цьому ДТП не отримав пошкоджень. Зазначене свідчить, що судом не досліджувались матеріали адміністративної справи, а рішення приймалось виключно формально.

Також зазначив, що має пільгу, передбачену п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка поширюється на учасників бойових дій у всіх судах та в усіх інстанціях, незалежно від предмета спору, якщо такий спір стосується захисту їхніх прав. Тому, на його думку, правовий статус учасника бойових дій є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору в даній справі.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київсього апеляційного суду.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги та письмові пояснення, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2026 об 08 год. 30 хв. на перехрестя вул. Київська-Лісова, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого зачепив електроопору та пошкодив дві електроопори, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.2.3.б ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 790889 від 26.01.2026, у якому ОСОБА_1 вказав, що погоджується з протоколом, схемі місця ДТП, письмових поясненнях ОСОБА_1 .

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Посилання апелянта на нібито відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними. Суд першої інстанції встановив конкретні обставини ДТП, навів норми ПДР, які були порушені, та обґрунтував причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_1 і настанням матеріальних наслідків. У постанові чітко зазначено, які саме докази досліджено та чому вони покладені в основу рішення. Незгода з оцінкою доказів не свідчить про відсутність мотивування.

Суд першої інстанції не обмежився виключно поясненнями водія, а дослідив їх у сукупності зі схемою ДТП, протоколом та іншими матеріалами справи. Висновки суду ґрунтуються не на суб`єктивному сприйнятті учасників ДТП, а на об`єктивних даних, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 (б) ПДР України.

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначене у протоколі погодження стосувалося лише викладених фактів, а не визнання вини, не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Сам по собі факт погодження особи із змістом протоколу не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 та не був покладений судом першої інстанції в основу постанови ізольовано від інших доказів. Навпаки, суд оцінив сукупність усіх наявних у справі доказів. При цьому пояснення особи, схема місця ДТП перебувають у взаємному логічному зв`язку, не суперечать один одному та узгоджуються із фактичними обставинами дорожньо-транспортної пригоди. Подальша зміна процесуальної позиції особи під час судового розгляду та в апеляційній скарзі сама по собі не свідчить про недопустимість чи недостовірність доказів та не спростовує встановлених судом фактичних обставин.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо відсутності у схемі дорожньо-транспортної пригоди відомостей про висоту розташування світлофорного об`єкта та висоту транспортного засобу.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, полягає у порушенні вимог Правил дорожнього руху, що перебуває у причинному зв`язку із заподіяними наслідками. У даному випадку ОСОБА_1 інкриміновано порушення саме пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, який покладає на водія безумовний обов`язок бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміну.

Наявність чи відсутність у схемі ДТП відомостей про точну висоту світлофорного обладнання або габаритну висоту транспортного засобу жодним чином не спростовує встановленого факту недотримання водієм вимог пункту 2.3 «б» ПДР України, оскільки зазначена норма покладає на водія обов`язок забезпечити безпечне керування транспортним засобом з урахуванням усіх наявних дорожніх умов, дорожньої обстановки та конструктивних особливостей транспортного засобу.

При цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що світлоф був розташований із порушенням вимог державних стандартів, будівельних норм чи нормативів організації дорожнього руху або що саме це стало безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять, а особою, яка подала апеляційну скаргу, таких доказів суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не проведено відповідних замірів, також не свідчать про неповноту дослідження доказів чи недоведеність вини ОСОБА_1 , оскільки встановлення факту порушення пункту 2.3 «б» ПДР України не потребує обов`язкового проведення саме таких вимірювань за відсутності будь-яких об`єктивних даних, що ставили б під сумнів причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Не можуть бути прийняті й доводи апеляційної скарги про те, що жоден транспортний засіб у дорожньо-транспортній пригоді не отримав пошкоджень.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди механічні пошкодження отримав транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а також було пошкоджено дві електроопори, що є іншим майном у розумінні статті 124 КУпАП. Таким чином, наслідки, необхідні для кваліфікації дій за статтею 124 КУпАП, у даному випадку настали, а тому відсутність пошкоджень інших транспортних засобів не виключає складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо незаконності стягнення судового збору у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у разі постановлення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати судового збору та випадки звільнення від його сплати визначаються Законом України «Про судовий збір».

Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, зазначена норма не встановлює безумовного звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору у всіх без винятку категоріях справ, а пов`язує застосування відповідної пільги виключно із предметом спору та необхідністю захисту прав, що випливають зі спеціального правового статусу такої особи.

Відповідно до статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавець визначив перелік соціальних гарантій, пільг та прав учасників бойових дій, а статтею 22 цього Закону передбачено право зазначених осіб на безоплатну правову допомогу та звільнення від судових витрат лише у справах, пов`язаних із їх соціальним захистом.

Предметом даної справи є притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, передбачене статтею 124 КУпАП. Зазначений спір жодним чином не пов`язаний із реалізацією чи захистом прав, пільг, гарантій або соціального забезпечення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, а тому підстав для застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у цій справі немає.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із ОСОБА_1 судовий збір відповідно до статті 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, допустив порушення вимог п. 2.3 (б) ПДР України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, є законними й обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та не спростовують установлених судом обставин. Підстав для скасування постанови не встановлено.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна