Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №759/7983/26 — Київський апеляційний суд

справа № 759/7983/26

головуючий у суді І інстанції Кравець В.М.

провадження № 33/824/2794/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Чертової О.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнення до апеляційної скарги, просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026 року в частині притягнення його до відповідальності за статтею 124 КУпАП та закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У разі незгоди - скасувати постанову та направити справу на новий розгляд. В частині статті 122-4 КУпАП - змінити постанову, застосувавши мінімальне стягнення з урахуванням пом`якшуючих обставин.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про вину ОСОБА_1 , не встановивши ключову обставину - механізм виникнення перешкоди, а саме момент: відкриття дверей припаркованого транспортного засобу.

Вказує, що матеріали справи не містять даних про час перебування дверей у відкритому стані; жодного доказу того, що перешкода існувала завчасно; жодного технічного аналізу обстановки, тому вважає, що за таких умов висновок про можливість уникнення ДТП є виключно припущенням, що прямо суперечить принципу доведеності вини.

Судом проігноровано дії іншого учасника, які є безпосередньою причиною ДТП, зіткнення відбулося не з транспортним засобом, а з дверима, які були відкриті у проїжджу частину.

Відкриття дверей є активною дією, створює перешкоду для руху, підлягає обов`язку попередньої перевірки безпеки.

Зазначає про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та наслідками.

Вказує, що посилання на «не обрання безпечної швидкості» є формальним і не підтверджене: жодними розрахунками, вимірюваннями або експертними висновками.

Суд не встановив наявність технічної можливості уникнення ДТП.

Для висновку про вину необхідно встановити, що водій мав реальну можливість уникнути події, однак: не визначено дистанцію, не визначено швидкість, не враховано час реакції, не досліджено дорожню обстановку в момент відкриття дверей.

Факт залишення місця події не заперечує, але вказує, що судом не враховано характер ситуації, оскільки залишення місця події відбулося: у стані сильного емоційного стресу; без наміру ухилення від відповідальності; без будь-яких обтяжуючих наслідків.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причину своєї неявки не повідомив.

Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом частини 1 статті 9 КУпАП невід`ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об`єктивну сторону правопорушення.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23 березня 2026 року серії ЕПР1 № 622081, 03 березня 2026 року о 16:20 год. у м. Києві по бульв. Академіка Вернадського, буд. 59/2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на відкритті двері припаркованого транспортного засобу марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а громадянка ОСОБА_2 тілесні ушкодження, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

Пунктом 12.1 ПДР визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 13.1 ПДР визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до протоколу додано:

довідку про результати розгляду матеріалів ДТП, яка мала місце 03 березня 2026 року за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 59/2;

електронний рапорт реєстрації ЄО за № 16227 від 03 березня 2026 року як ДТП з травмованими;

рапорт поліцейського УПП в м. Києві Оленьків І.;

протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03 березня 2026 року;

схема місця ДТП від 03 березня 2026 року;

письмові пояснення учасників ДТП;

відеозапис, який міститься на компакт-диску, на якому зафіксовані обставини ДТП.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що висновок про можливість уникнення ДТП є виключно припущенням, а судом першої інстанції залишено поза увагою те, що безпосередньою причиною ДТП є дії іншого учасника щодо відкриття дверей припаркованого транспортного засобу.

До протоколу долучена схема місця ДТП, на якій графічно зображені та зафіксовані: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів та слідів; транспортний засіб марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено будь-яких зауважень щодо схеми ДТП.

З указаної схеми вбачається, що;

ДТП відбулася на бульв. Академіка Вернадського поблизу будинку № 59/2 у м. Києві, проїжджа частина має дві смуги руху у попутному напрямку з одностороннім рухом;

ширина лівої полоси, якою рухався автомобіль марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 становить 3,3 м;

ширина правої полоси становить 3,2 м;

транспортний засіб марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , припаркований у правій полосі, відстань від його заднього лівого колеса до розділювальної смуги становить 0,8 м, від переднього лівого колеса до розділювальної смуги - 0,9 м.

Враховуючи ширину лівої полоси, якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 (3,3 м), а також відстань від переднього лівого колеса автомобіля марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , до розділювальної смуги (0,9 м), доводи апеляційної скарги про те, що відкриття дверей автомобіля марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , могло створити перешкоду для автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у межах смуги його руху - є необґрунтованими.

Таким чином апеляційний суд вважає доведеним порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.1, 13.1 ПДР України щодо обрання безпечної швидкості руху та дотримання безпечного бокового інтервалу, що знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із фактом настання ДТП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 622092 від 23 березня 2026 року, 03 березня 2026 року о 16:20 год. у м. Києві, по бульв. Академіка Вернадського, буд. 59/2, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_2 , та не дочекавшись працівників поліції для оформлення матеріалів ДТП, місце пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність статтею 122-4 КУпАП.

У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (пункт 2.10 ПДР України).

Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП розглядаються одночасно, судом першої інстанції оскаржуваною постановою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкцією статті 122-4 КУпАП за більш серйозне правопорушення з числа вчинених ОСОБА_1 передбачено накладення штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Частиною 2, 3 статті 30 КУпАП України передбачено, що позбавлення наданого даному громадянину права керування транспортними засобами застосовується до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування транспортними засобами застосовується у разі залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом не враховано характер ситуації, оскільки залишення місця події відбулося у стані сильного емоційного стресу, без наміру ухилення від відповідальності та без будь-яких обтяжуючих наслідків.

Однак указані доводи ОСОБА_1 повністю спростовуються наявними у матеріалах справи, а саме:

відеозаписом, яким зафіксовано обставини ДТП, у результаті якого ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження, а транспортним засобам - технічні ушкодження, після чого ОСОБА_1 не зупинився, продовжив рух та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди;

медичні довідки про отримання ОСОБА_2 травм у результаті ДТП.

Указані обставини у своїй сукупності повністю спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 наміру ухилення від відповідальності та свідчать про вчинене грубе порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративних стягнень.

Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху у майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Таким чином, за таких встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ строком на 1 рік є співмірним з діями водія ОСОБА_1 , направленими на уникнення від відповідальності та залишення потерпілої, яка отримала тілесні ушкодження у результаті ДТП, тому апеляційна скарга підлягає залишення без задоволення, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова