Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №756/20331/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 756/20331/25Головуючий в суді І інстанції - Родіонов С.О.

Провадження № 33/824/1272/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника особи, яка притягається до відповідальності Миненка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Миненка Сергія Івановича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2026, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів провадження, 27.11.2025 о 21:15 ОСОБА_1 у м. Києві на пр-т. С.бандери, 36а, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Сіат, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, поведінка не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривеньз позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Миненко С.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року та постановити нову постанову, якою закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена матеріалами справи, процедура оформлення протоколу, процедуру виявлення ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду на стан сп`яніння проведено з порушенням вимог закону, а постанова суду винесена з порушенням вимог кодексу про адміністративні правопорушення.

Захисник зазначає, що об`єктивна сторона зазначеного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд, для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Окрім того, на думку сторони захисту протокол поліцейського та постанова суду, містить суттєві протиріччя щодо ознак алкогольного сп`яніння та ознак адміністративного правопорушення.

Також, з дослідженого стороною захисту відеозапису з бодікамер інспекторів патрульної поліції вбачається, що патрульний автомобіль поліцейських прибув за викликом про конфлікт, який відбувався між водієм автомобіля Сітроєн ОСОБА_3 та водієм і

пасажирами автомобіля Сіат. З відеозапису слідує, що інспектором поліції, з метою

уникнення непорозумінь, оскільки усі учасники конфлікту були збуджені, водіям було

запропоновано пройти огляд та стан алкогольного сп`яніння, за допомогою ДРАГЕР.

Відтак, не про які наявні, чи виявлені ознаки алкогольного сп`яніння мова не йшла.

Працівниками поліції не були вказані чи виявлені жодні ознаки алкогольного

сп`яніння.

Захисник звертає увагу, що передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп`яніння, які передбачені пунктом 3 розділі 1 інструкції. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх

відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною, а тому не породжує у водія

обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння.

Окрім того, захисник вважає дії працівників поліції такими, що

порушують порядок і процедуру медичного освідування на предмет керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а також права особи, яка притягується до відповідальності.

Відтак, враховуючи вищевикладене, на думку захисника, відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а тому висновки про вчинення особою адміністративного правопорушенням не підтверджені матеріалами справи.

У зв`язкуз цим, відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №1525611 від 27.11.2025 року суперечить фактичним обставинам справи, а тому даний протокол про адміністративне правопорушенням відносно ОСОБА_1 складений без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях останнього ознак правопорушенням, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім цього, незважаючи на відсутність ознак алкогольного сп`яніння, їх фіксацію

та доведення до водія у протоколі, інспектор поліції зазначив про наявність трьох ознак

алкогольного сп`яніння, це запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри,

поведінка не відповідає обстановці, проте, суд першої інстанції у своїй постанові вказав дві ознаки запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці.

Відтак, в протоколі інспектора поліції та постанові суду є

суттєві розбіжності щодо виявлених ознак алкогольного сп`яніння, які є підставою

проведення обстеження на стан сп`яніння.

Окрім того, захисник звертає увагу суд на те, що зупинки транспортного засобу не було.Автомобіль СІАТ є службовим автомобілем, який по технічному паспорту зареєстрований за АТ «Київський вітамінний завод». Факт керування даним автомобілем саме ОСОБА_1 не зафіксований, а отже є недоведеним.

Окремо захисник зазначає, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спілкуючись з поліцейським у категоричній формі повідомив, що не відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Відтак, на прохання ОСОБА_1 почекати декілька хвилин, для узгодження усіх спірних питань з іншим водієм не може бути підставою вважати це відмовою водія від

проходження медичного огляду в установленому порядку. Підставою для притягнення

до адміністративної відповідальності може бути категорична відмова водія від

проходження огляду, яка зафіксована працівниками поліції на боді-камеру або у

присутності свідків. Проте такої відмови у справі із досліджених судом відеозаписів

боді-камер патрульних не встановлено.

Захисник зазначає про те, що навпаки, ОСОБА_1 тричі погоджувався та не заперечував їхати до лікаря нарколога (21:16:56, 21:47:40, 21:49:03 хв. відеозапису) на проходження медичного огляду. Остання промова поліцейського на відео «я з Вами уже нікуди не їду, шукайте собі водія» .

Окрім того, не зважаючи на виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять інформації та доказів відсторонення від керування ОСОБА_1 , чим поліцейські порушили вимоги інструкції, вимоги ст. 266 КУпАП, по друге дана обставина вказує на спростування позиції поліції щодо виявлення ознак стану алкогольного сп`яніння.

Також, захисник звертає увагу на порушення права на захист ОСОБА_1 , яке полягає у тому, що зі слів ОСОБА_1 , останній в судовому засіданні, нерозуміючі

процедуру судового засідання, окрім не визнання своєї провини, просив суд відкласти

судовий розгляд з метою надання йому можливості укласти договір з захисником, для

надання йому правничої допомоги.

На підставі наведеного, на переконання апелянта, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а тому необґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1. ст.130 КУпАП. З цих підстав постанова суду підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Миненка С.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а КУпАП, з огляду на таке.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.

Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорт працівника поліції, висновок «Драгер», результат якого склав 1,09 %о, відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських.

Однак, перевіряючи вказані докази, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що вони не вказують прямо або опосередковано на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525611 від 27.11.2025, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 27.11.2025 о 21:15 ОСОБА_1 у м. Києві на пр-т. С.бандери, 36а, в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Сіат, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, поведінка не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Подію зафіксовано на нагрудні камери працівників поліції № 474169, № 473414.

З рапорту інспектора взводу 1 роти № 2 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Голинщака П.М. убачається, що перебуваючи в екіпажі «Рубін 551», надійшов виклик о 20 год. 50 хв. «Бійка» за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 36. Прибувши на місце виклику було встановлено, що між водіями автомобіля Сітроєн ОСОБА_3 та автомобіля Фіат ОСОБА_1 виник конфлікт, під час якого пасажир автомобіля Сіат заподіяв матеріальну шкоду, а саме зламав дзеркало заднього виду водійське в транспортному засобі Сітроєн. Подальший конфлікт було врегульовано, матеріальні збитки були відшкодовані. У водія автомобіля Сіат були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці, на що водій погодився, проба позитивна 1,09 %о. Із результатом водій ОСОБА_4 не погодився, на неодноразові прохання пройти огляд у кабінеті лікаря нарколога водій ухилився. На місці було складено протокол за ст. 130 КУпАП, порушення п. 2.5 ПДР України. Від отримання протоколу водій відмовився (а.с. 8).

Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.11.2025, складеного відносно водія ОСОБА_1 , працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляд: позитивна 1,09%о (а.с.7).

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи, які містяться на двох DVD+R дисках, долучених до матеріалів справи, на яких наявні файли під назвою: «525611 1» та «525611 2», які поєднують в собі два відеозаписи з боді-камер працівників патрульної поліції, які є однаковими за своїм значенням, суттю та змістом.

Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер, працівники поліції прибули на виклик за фактом конфлікту, що стався на дорозі між водіями автомобілів Сітроєн та Сіат . Прибувши на місце події, біля зупинених на проїжджій частині дороги автомобілів перебувало чотири чоловіка. Протягом тривалого часу конфлікт не вщухав, працівники поліцїі намагалися конфлікт припинити. Працівники полії пропонували учасникам конфлікту примиритися на місці, або викликати слідчо-оперативну групу. Крім того, під час вирішення конфлікту працівники поліції запропонували обом учасникам конфлікту пройти огляд на стан сп`яніння, на що останні погодились. Результат огляду ОСОБА_1 становив 1,09 %о, з результатом якого останній категорично не погоджувався. На пропозицію працівників поліції проїхати до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 погодився, однак просив надати час для вирішення конфлікту, оскільки учасники останнього дійшли до порозуміння, а ОСОБА_1 надав свою банківську картку товаришу для того щоб останній зняв грошові кошти та розрахувався з водієм автомобіля Сітроєн за розбито автомобільне дзеркало. В проміжку вирішення конфлікту працівники поліції декілька разів пропонували ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров`я, який в свою чергу, знову прохав працівників дочекатися його товариша з банківською карткою, яка належить ОСОБА_1 . Після чого, працівники поліції розцінили дії ОСОБА_1 як пасивну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та склали протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначені на відеофайлах фактичні обставини та зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації мають суперечності, оскільки із доданого до протоколу відеозапису, по-перше, неможливо встановити коли та в який час ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а по-друге відеозаписом не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525611 від 27.11.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

Апеляційний суд вважає за доречне зазначити, що твердження працівників поліції про наявність у діях ОСОБА_1 пасивної відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і стало підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, є невірними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права, оскільки КУпАП не містить поняття пасивної відмови, а отже такі твердження є виходом за межі правового регулювання.

Згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3,6,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

- лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Однак, за результатами судового розгляду суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про відсутність належних і достатніх доказів для висновку про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини особи у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, однак такі висновки не узгоджуються з доказами, на які суд послався. Так, суд першої інстанції, послався як на доказ, що підтверджує вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України на направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 27.11.2025, відповідно до якого результат огляду із застосуванням спеціального технічного засобу становив 1,09 ‰. Однак, наведений доказ свідчить про фактичне проведення огляду, а не про відмову від нього. Незгода водія з результатом огляду сама по собі не є відмовою від проходження огляду в розумінні пункту 2.5 Правил дорожнього руху України та диспозиції частини першої статті 130 КУпАП. За відсутності встановлених судом обставин відмови особи від проходження огляду в закладі охорони здоров`я або ухилення від такого огляду, посилання суду на зазначений доказ як на підтвердження відмови є взаємовиключним і не може бути визнане належним обґрунтуванням висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення. Окрім того, у вину ОСОБА_1 ставиться відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, а не керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з`ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом мають бути витлумачені на користь останнього.

Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначений законом спосіб.

Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Миненка С.І. підлягає до задоволення, а постанова Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Миненко Сергія Івановича - задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 08 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Рудніченко