Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №753/22190/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 753/22190/24

Провадження: № 22-ц/824/8717/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лінкевич Ольги Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф. А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 24.07.2024 року о 08:30 год. у м. Львів по вул. Стрийській, 73, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_2 , керуючи службовим транспортним засобом марки «Peugeot Boxer», д. н. з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Львівський бронетанковий завод», не обрав безпечну швидкість, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Peugeot Boxer», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Львівський бронетанковий завод», була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» за полісом № АТ4780245.

27.08.2024 року позивач отримала страхове відшкодування від ПАТ НАСК «Оранта» шляхом перерахування безготівкових коштів в сумі 21 153,43 грн на її банківську карточку, проте розмір страхового відшкодування страховиком з позивачем погоджено не було.

Вважаючи, що отримана сума страхового відшкодування не відповідає грошовим витратам, які необхідно понести для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , 22.08.2024 року позивач надіслала повідомлення ПАТ НАСК «Оранта» з проханням надати свого представника на проведення незалежної експертизи зазначеного вище транспортного засобу, яка відбудеться 26.08.2024 року о 12:10 год. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195-А. Свого представника відповідач на проведення незалежної експертизи не надав.

Незалежна експертна оцінка транспортного засобу була проведена та оформлена 02.09.2024 року «Звітом № ФД-0404 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу», яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу становить 89 122,02 грн (включаючи ПДВ на матеріали, фарбування та запасні частини).

06.09.2024 року позивач оскаржила рішення про розмір страхового відшкодування, подавши відповідну скаргу до Львівської обласної дирекції ПАТ НАСК «Оранта» з копією звіту № ФД-0404 про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 .

04.10.2024 року відповідач у листі № 09-02-17/11095 зазначив про обопільну вину учасників дорожньо-транспортної пригоди, і тому відповідачем прийнято рішення про доплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 17 700,46 грн.

Проте обопільної вини не визначено ніякими доказами, а при оформленні 24.07.2024 року повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 підтвердив у письмовому вигляді, що він свою вину визнає.

Вважає, що відповідач зобов`язаний доплатити суму страхового відшкодування у розмірі 50 268,13 грн, відповідно наступного розрахунку: 89 122,02 грн (вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу на підставі висновку від 02.09.2024 року суб`єкта оціночної діяльності) - 21 153,43 грн (відшкодована ПАТ НАСК «Оранта» 27.08.2024 року частина суми страхового відшкодування) - 17 700,46 грн (відшкодована ПАТ НАСК «Оранта» 08.10.2024 року частина суми страхового відшкодування) = 50 268,13 грн.

Також, у зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою позивач понесла додатково грошові витрати на послуги евакуатора у розмірі 1 200 грн та витрати на оплату за проведення незалежної експертної оцінки в розмірі 3 500 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути зі ПАТ НАСК «Оранта» несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 50 268,13 грн, вартість послуг евакуатора у розмірі 1 200 грн та витрати за проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу у розмірі 3 500 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в рамках страхового відшкодування у розмірі 39 014,66 грн, суму у розмірі 600 грн за послуги з евакуації пошкодженого транспортного засобу, а також судовий збір у розмірі 873 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Лінкевич О. В. в інтересах ПАТ «НАСК «Оранта» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не належним чином дослідив і не надав належну оцінку копії європротоколу, висновку експерта Скорохода К. М. від 15.08.2024 року та фото доказам з місця дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до стягнення коштів з відповідача, які не підлягають компенсації. Вважає, що ПАТ НАСК «Оранта» правомірно здійснено розподіл вини та виплачено позивачу 38 853,89 грн (77 707,79 грн (без ПДВ) / 2), оскільки саме страховик відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) має право встановлювати обставини, розмір збитку та вину в дорожньо-транспортній пригоді. Також витрати по евакуації транспортного засобу у зв`язку з обопільною виною підлягають відшкодування у розмірі 600 грн (1 200 грн / 2). Правові підстави відшкодування витрат на проведення експертизи позивачем у розмірі 3 500 грн відсутні, оскільки страховик вчасно виконав свої зобов`язання передбачені ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначала, що судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, справа розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи.

У відповіді на відзив представник ПАТ «НАСК «Оранта» - Лінкевич О. В. зазначила, що європротокол є документом, який складається водіями із зазначенням обставин дорожньо-транспортної пригоди, однак не є документом, який визначає вину водія. Відтак, страховик, з яким укладено договір цивільної відповідальності, здійснює розподіл цивільно-правової відповідальності між учасниками дорожньо-транспортної пригоди, що була оформлена європротоколом.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 24.07.2024 року о 08:30 год. у м. Львів по вул. Стрийській, 73, сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_2 , керуючи службовим транспортним засобом марки «Peugeot Boxer», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Львівський бронетанковий завод», не обрав безпечну швидкість, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без участі працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України, п. 2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та примітки до ст. 124 КУпАП.

У п. 8 європротоколу вказано, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Peugeot Boxer», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Львівський бронетанковий завод», була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» за полісом № АТ4780245.

У п. 14 європротоколу зазначено, що водій транспортного засобу марки «Peugeot Boxer», державний номерний знак НОМЕР_1 , свою вину визнає (а.с. 12).

27.08.2024 року ПАТ НАСК «Оранта» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 21 153,43 грн (а.с. 47).

02.09.2024 року складено звіт № ФД-0404 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу складає 89 122,02 грн, включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу КТЗ марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування ПДВ складає 77 707,79 грн (а.с. 17).

06.09.2024 року позивач оскаржив рішення про розмір страхового відшкодування, подавши скаргу до Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта» (а.с. 49-50).

04.10.2024 року листом № 09-02-17/11095 відповідач зазначив про обопільну вину учасників дорожньо-транспортної пригоди, і тому відповідачем прийнято рішення про доплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 17 700,46 грн (а.с. 51-52).

08.10.2024 року ПАТ НАСК «Оранта» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 17 700,46 грн (а.с. 54).

Також позивачем понесені витрати, у зв`язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 3 500 грн за проведення незалежної експертної оцінки та 1 200 грн за послуги евакуатора, з яких 600 грн сплачено ПАТ НАСК «Оранта» (а.с. 90).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності факту дорожньо-транспортної пригоди, вини водія застрахованого транспортного засобу, належності європротоколу як доказу та підтвердження розміру збитків поданим позивачкою звітом, за відсутності належних доказів обопільної вини, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування без ПДВ та витрат на евакуацію.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентованої виплати).

Визначаючи розмір страхового відшкодування, страховик поділив навпіл суму відшкодування, яка визначена ним на підставі звіту № ФД-0404 від 02.09.2024 року, внаслідок встановлення обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, та доплатив ОСОБА_1 17 700,46 грн. Вказаний розмір страхового відшкодування не був узгоджений ПАТ НАСК «Оранта» із позивачем.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Беручи до уваги вартість відновлювального ремонту, яка визначена спеціалістом, а саме 77 707,79 грн без ПДВ, суд першої інстанції правильно виходив із того, що під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що наданий позивачем звіт є неправильним або неповним та, що експертом при визначені розміру збитків було включено пошкодження, які не були заподіяні транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно позиції ПАТ НАСК «Оранта» в дорожньо-транспортній пригоді вбачається обопільна вина водіїв транспортних засобів марки «Peugeot Boxer», державний номерний знак НОМЕР_1 , та марки «BMW X3», державний номерний знак НОМЕР_2 , а тому розмір страхового відшкодування визначено шляхом поділу розміру матеріального збитку (77 707,79 грн / 2) та сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 38 853,89 грн (21 153,43 грн + 17 700,46 грн.).

Однак, такі доводи відповідача суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими.

Відповідно до заяви про страхове відшкодування від 24.07.2024 року, ОСОБА_1 погодилася з тим, що відповідно до п. 4 та п. 6 Типових схем ДТП, що є додатком до Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), затвердженої Президією МТСБУ (11.08.2011 р. № 274/2011) та погодженої МВС України страховик має можливість здійснити розподілення цивільно-правової відповідальності між учасниками ДТП, що було оформлено Європротоколом, виключно за умови надання страховику учасниками ДТП пошкоджених ТЗ на огляд для здійснення фіксації видимих пошкоджень на всіх транспортних засобах учасників ДТП.

Пунктом 4 Типових схем ДТП передбачено, що встановивши вид ДТП, страховик чи МТСБУ визначає місце початкового удару (первинного контакту) на обох транспортних засобах (далі - ТЗ) (пункт 10 Повідомлення), і зіставляє його з видом ДТП, а також з характером і переліком видимих пошкоджень на ТЗ (пункт 11 Повідомлення).

Відповідно до п. 6 Типових схем ДТП визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП здійснюється на підставі комплексного аналізу всіх обставин конкретного ДТП, наявних у матеріалах справи по даному випадку.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо надання ПАТ НАСК «Оранта» учасниками дорожньо-транспортної пригоди пошкоджених транспортних засобів на огляд для здійснення фіксації видимих пошкоджень на всіх транспортних засобах учасників дорожньо-транспортної пригоди, тому суд апеляційної інстанції вважає, що страховик не здійснив комплексного аналізу всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.07.2024 року о 08:30 год. у м. Львів по вул. Стрийській, 73, що виключає можливість здійснити розподілення цивільно-правової відповідальності між учасниками ДТП, що було оформлено європротоколом.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи відповідача зводяться, по суті, до незгоди відповідача з оцінкою судом європротоколу як доказу обставин дорожньо-транспортної пригоди та до твердження про право страховика самостійно здійснювати розподіл цивільно-правової відповідальності між її учасниками. Проте сам по собі європротокол не підтверджує обопільної вини учасників дорожньо-транспортної пригоди, а інших належних доказів на підтвердження наявності вини обох водіїв відповідач не надав.

У п.п. 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок про те, що для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до ст. 124 КУпАП зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 442/2458/19 (провадження № 61-3244св21).

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на отримання страхового відшкодування в повному розмірі матеріального збитку, визначеного відповідно до звіту № ФД-0404, тобто 77 707,79 грн.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів про наявність обопільної вини водіїв у дорожньо-транспортний пригоді, що трапилась 24.07.2024 року.

Колегія суддів зазначає, що зменшивши розмір страхового відшкодування за рахунок покладання вини на обох учасників дорожньо-транспортної пригоди за наявності європротоколу та безумовного визнання своєї вини одним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, ПАТ НАСК «Оранта» вийшло за межі своїх повноважень, як страховика, у питанні страхового відшкодування та необґрунтовано зменшило суми відшкодування, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на користь потерпілої особи.

Проте, при розрахунку страхового відшкодування судом першої інстанції не вірно зазначені суми, які ПАТ НАСК «Оранта» сплатило на рахунок ОСОБА_1 , а саме невірно зазначено 20 992,67 грн та 17 700,46 грн замість правильного 21 153,43 грн та 17 700,46 грн.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення страхового відшкодування підлягає зміні, шляхом зменшення суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 з 39 014,66 грн до 38 853,90 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем понесено витрати у розмірі 1 200 грн з евакуації її пошкодженого транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням сплати страховиком 50 % вартості цих витрат у розмірі 600 грн, з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню недоплачена сума витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу в розмірі 600 грн.

Водночас підстав для стягнення з відповідача 3 500 грн витрат на проведення незалежної оцінки транспортного засобу немає.

Відповідно до п.п. 34.2 та 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Із матеріалів справи вбачається, що після повідомлення про ДТП представник страховика у встановлений законом строк здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол огляду від 29.07.2024 року. Отже, правові підстави для відшкодування позивачу витрат на самостійно замовлену оцінку відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, а відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено 1 816,80 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове стягнення заборгованості у загальному розмірі 39 453,90 грн, то сума задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 71,78 %, а сума відмовлених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 28,22 %.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 869,40 грн, а судовий збір за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача становить 512,70 грн.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лінкевич Ольги Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року в частині визначення розміру матеріальної шкоди в рамках страхового відшкодування, а також в частині розподілу судових витрат, змінити.

У зв`язку з чим другий абзац резолютивної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року викласти в такій редакції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в рамках страхового відшкодування в розмірі 38 853,90 грн, суму в розмірі 600 грн за послуги з евакуації пошкодженого транспортного засобу, а також судовий збір в розмірі 869,40 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 512,70 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура