Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №754/17085/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 754/17085/23

Провадження: № 22-ц/824/1146/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Македона Олександра Андрійовича в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Скрипки О. І.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 22.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22.02.2018 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 35 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 27.09.2023 року у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п.п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв`язку з чим станом на 08.10.2023 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 50 611,29 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Македон О. А. в інтересах АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору. При цьому, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «monobank», а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Суд дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Підписуючи анкету-заяву, відповідач приєднався та був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою «monobank», таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Укладення між банком та відповідачем договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank», шляхом застосування клієнтом та банком електронного цифрового підпису. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, та який не спростований відповідачем. Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би міг належним чином оцінити чи інший доказ, зокрема, висновок експертизи, про невірність наданого банку розрахунку, отже, відсутні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанціїта зазначив, що відповідно до положень ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення факту укладення між ним та АТ «Універсал Банк» договору, а також підтвердження того, що він був ознайомлений з усіма його умовами та правилами, покладається на позивача. Крім того, відповідач вказав на недотримання банком вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо належного інформування споживача про умови кредитування та узгодження саме тих умов, які банк вважає погодженими. Відповідач наголошує, що він не підписував «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», а працівники позивача з їх змістом його не ознайомлювали. При цьому зазначає, що анкета-заява не містить істотних умов кредитного договору, у зв`язку з чим надана позивачем анкета-заява від 22.02.2018 року не може вважатися належним доказом укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.02.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк».

У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого підтверджує і зобов`язується виконувати його умови (п. 2).

Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).

Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

На підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви також надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 22.02.2018 року, складений станом на 08.10.2023 року, витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою monobank. В подальшому позивач також надав виписку по рахунку відповідача за період з 22.02.2018 року по 04.01.2024 року, довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, довідку про наявність рахунку від 04.01.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Універсал Банк» не надало належних і допустимих доказів погодження сторонами умов щодо розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому банк не мав правових підстав нараховувати такі проценти та зараховувати внесені відповідачем кошти в рахунок їх погашення. Врахувавши здійснені відповідачем платежі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність непогашеної заборгованості за фактично використаними кредитними коштами.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на час укладення договору, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відсутність власноручного підпису відповідача безпосередньо на кожному з документів, на які міститься посилання в анкеті-заяві, сама по собі не виключає можливості їх включення до змісту укладеного сторонами електронного договору.

Разом з тим саме на позивача покладено обов`язок доведення того, що відповідачу на момент укладення договору було надано для ознайомлення саме ті редакції Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які додані банком до позовної заяви, а також того, що відповідач прийняв їх умови у передбачений законом спосіб.

Як вбачається зі змісту анкети-заяви від 22.02.2018 року, відповідач своїм підписом підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники у мобільному додатку та зобов`язався виконувати умови договору.

Підписанням анкети-заяви відповідач також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка мала використовуватися для накладення електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Разом з тим підписана відповідачем анкета-заява не містить відомостей щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку нарахування процентів, комісій та черговості зарахування внесених відповідачем коштів.

Надані позивачем витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank», витяг з Тарифів за карткою «monobank» та Паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, у тому числі електронного.

При цьому матеріали справи не містять відповідного технічного підтвердження із зазначенням дати та часу направлення відповідачу в електронному вигляді саме наданих позивачем редакцій Умов і правил, Тарифів та Паспорта споживчого кредиту, часу їх відкриття відповідачем або накладення ним електронного підпису.

Не надано позивачем і журналу електронних дій клієнта чи інших відомостей з інформаційної системи банку, які давали б можливість установити зміст конкретних документів, з якими відповідач був ознайомлений та умови яких прийняв 22.02.2018 року.

За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений та погодився саме з тими редакціями Умов і правил та Тарифів, які надані позивачем до суду на підтвердження заявлених вимог.

Посилання позивача на те, що Умови і правила та Тарифи були розміщені у відкритому доступі на офіційному веб-сайті банку та у мобільному додатку, правильність висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки сама по собі загальна доступність таких документів не підтверджує, яка саме їх редакція була доведена до відома відповідача на момент укладення договору.

Також користування відповідачем банківською карткою та здійснення операцій за рахунком підтверджує факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, проте не свідчить про погодження відповідачем конкретного розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів та черговості зарахування платежів.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, в межах яких відповідач користувався кредитними коштами та мав обов`язок повернути фактично отриману суму кредиту.

Водночас позивачем не доведено погодження сторонами розміру процентів за користування кредитним лімітом та умов їх нарахування.

У позовній заяві АТ «Універсал Банк» визначило заборгованість відповідача за тілом кредиту станом на 08.10.2023 року в розмірі 50 611,29 грн та окремо просило стягнути 2 684 грн судового збору.

Водночас у відповіді на відзив представник позивача просив стягнути з відповідача 47 927,29 грн заборгованості за тілом кредиту та 2 684 грн судового збору, тобто загалом 50 611,29 грн. Отже, у відповіді на відзив позивач навів меншу на 2 684 грн суму основної заборгованості, однак не пояснив причин відмінності між первісно заявленою сумою тіла кредиту та сумою, зазначеною у відповіді на відзив, і не подав відповідного розрахунку.

Крім того, у відповіді на відзив позивач посилався на відображений у виписці від`ємний залишок у розмірі 50 295,29 грн, зазначаючи, що він складається з використаного кредитного ліміту в розмірі 35 000 грн та овердрафту в розмірі 15 295,29 грн.

Таким чином, у поданих позивачем документах наведено різні показники заборгованості: 50 611,29 грн як первісно заявлену заборгованість за тілом кредиту, 47 927,29 грн як суму тіла кредиту, зазначену у відповіді на відзив, та 50 295,29 грн як від`ємний залишок, відображений у подальшій виписці. Водночас позивач не надав послідовного поопераційного розрахунку, який би пояснював формування кожного із цих показників та відмежовував фактично використані й неповернуті кредитні кошти від процентів, судових витрат та інших списань банку.

Як вбачається з довідки АТ «Універсал Банк», відповідачу була видана кредитна картка № НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про розмір установленого кредитного ліміту, 23.02.2018 року кредитний ліміт було встановлено в розмірі 5 000 грн, у подальшому його розмір неодноразово змінювався, а з 26.06.2021 року становив 35 000 грн.

Перевіряючи надані позивачем розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за картковим рахунком відповідача, колегія суддів установила, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично вносив кошти на погашення заборгованості.

З наданих розрахунку та виписки за рахунком також вбачається, що банком здійснювалося нарахування процентів та списання внесених відповідачем коштів у рахунок їх погашення.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами розміру процентів та умов їх нарахування, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно враховував такі проценти при визначенні розміру заборгованості відповідача.

За відсутності погодженої сторонами процентної ставки внесені відповідачем кошти мали зараховуватися в рахунок погашення заборгованості за фактично використаними кредитними коштами.

Колегія суддів враховує, що первісно заявлена у позові заборгованість за тілом кредиту в розмірі 50 611,29 грн визначена банком станом на 08.10.2023 року, тоді як надана ним виписка містить відомості про рух коштів за рахунком до 23.12.2023 року.

Та обставина, що виписка містить відомості про рух коштів після 08.10.2023 року, не змінює визначеної позивачем розрахункової дати заборгованості. Водночас для перевірки наявності непогашеного боргу на момент пред`явлення позову колегія суддів ураховує операції, здійснені після 08.10.2023 року, але до звернення АТ «Універсал Банк» до суду 27.11.2023 року.

Із виписки вбачається, що після 08.10.2023 року на рахунок відповідача було зараховано 1 500 грн 11.10.2023 року та 1 500 грн 30.10.2023 року, тобто загалом 3 000 грн.

Крім того, 15.11.2023 року банк відобразив за рахунком видаткову операцію в розмірі 2 684 грн із призначенням «нарахування судових витрат». Зазначена сума не є кредитними коштами, фактично отриманими та використаними відповідачем. Питання про відшкодування судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи, тому одностороннє відображення банком власних судових витрат за картковим рахунком не створює заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Оскільки зазначену операцію відображено 15.11.2023 року, вона не входила до складу заборгованості в розмірі 50 611,29 грн, визначеної позивачем станом на 08.10.2023 року, та враховується колегією суддів лише для пояснення формування від`ємного залишку за рахунком у розмірі 50 295,29 грн, відображеного у виписці станом на 23.12.2023 року.

Наведені операції пояснюють формування відображеного у виписці станом на 23.12.2023 року від`ємного залишку в розмірі 50 295,29 грн: після 08.10.2023 року відповідач вніс 3 000 грн, а банк, зі свого боку, відобразив за рахунком 2 684 грн судових витрат, які не є складовою кредитної заборгованості.

З наданої банком виписки вбачається систематичне нарахування та списання процентів. За наведеним відповідачем розрахунком, складеним на підставі операцій, відображених у виписці, загальна сума списаних процентів становить 49 855,24 грн. Усі враховані в цьому розрахунку списання здійснені до 08.10.2023 року. Позивач правильності такого поопераційного підрахунку не спростував та власного розрахунку, який би відмежовував фактично використані кредитні кошти від нарахованих процентів, не надав.

Оскільки позивач не довів погодження сторонами конкретного розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, списання процентів у застосованому банком розмірі не могли зменшувати обсяг коштів, внесених відповідачем у рахунок виконання кредитного зобов`язання.

За даними виписки, наданої позивачем, та розрахунком відповідача, правильність якого банк не спростував, після неврахування зазначених списань розрахунковий залишок фактично використаних та неповернутих кредитних коштів станом на 08.10.2023 року становив не більше 756,05 грн (50 611,29 грн - 49 855,24 грн = 756,05 грн).

Після цієї дати, але до звернення банку з позовом, відповідач вніс на рахунок 1 500 грн 11.10.2023 року та 1 500 грн 30.10.2023 року, а загалом - 3 000 грн. Отже, внесені відповідачем кошти перевищували розрахунковий залишок заборгованості за фактично використаними кредитними коштами на 2 243,95 грн (756,05 грн - 3 000 грн = -2 243,95 грн).

Від`ємне значення цього розрахунку підтверджує, що на час звернення до суду подані АТ «Універсал Банк» докази не доводили наявності у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за фактично використаними кредитними коштами.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості або висновку експерта щодо неправильності розрахунку банку, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі склад та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Ненадання відповідачем окремого контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку подати належні та допустимі докази на підтвердження заявлених вимог і не перешкоджає суду перевірити правильність розрахунку за даними виписки, наданої самим банком.

Посилання позивача на направлення відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки таке повідомлення саме по собі не підтверджує розміру заборгованості та правомірності включення до неї непогоджених сторонами процентів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин та користування відповідачем кредитними коштами. Водночас позивач не довів погодження сторонами конкретного розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів, а також не надав послідовного поопераційного розрахунку, який би відмежовував фактично використані й неповернуті кредитні кошти від непогоджених процентів, судових витрат та інших списань банку.

Ураховуючи списання банком процентів у розмірі 49 855,24 грн, правові підстави для нарахування яких у застосованому розмірі не доведені, а також внесення відповідачем до звернення банку з позовом 3 000 грн, надані позивачем докази не підтверджують наявності у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за фактично використаними кредитними коштами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».

Посилання апелянта на презумпцію правомірності правочину не спростовує висновків суду, оскільки у цій справі не вирішується питання про недійсність укладеного сторонами правочину. Предметом доказування є зміст погоджених сторонами умов щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та зарахування платежів. Презумпція правомірності правочину не звільняє банк від обов`язку довести прийняття відповідачем конкретної редакції Умов і Тарифів, на підставі яких здійснювалися спірні нарахування.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів та не спростовують правильності висновку про недоведеність заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційна скарга Македона О. А. в інтересах АТ «Універсал Банк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Македона Олександра Андрійовича в інтересах Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура