Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №754/11748/18 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 754/11748/18

Провадження: № 22-ц/824/636/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Деревецького Володимира Васильовича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 09.10.2017 року між ним і ПАТ «СК «АРКС» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 340040а7км, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , 2008 року випуску. За умовами договору страхування, відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати прямі збитки та додаткові витрати, які є наслідком подій за такими страховими ризиками як викрадення, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій. Вигодонабувачем за договором страхування було визначено власника застрахованого транспортного засобу - ОСОБА_2 , якою 18.04.2018 року видано на користь позивача нотаріально завірену довіреність з правом отримувати страхові виплати.

29.11.2017 року близько 22 год. 00 хв. в м. Києві по пр. Ватутіна, 2Т (на нижньому паркінгу ТЦ «Скаймол»), відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю припаркованого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , та не встановленого транспортного засобу під керуванням невідомого водія, що вчинив дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце пригоди. Позивач під час дорожньо-транспортної пригоди присутнім не був, згідно пояснень очевидця на місті події, зафіксованих працівниками поліції, вантажний автомобіль марки «Mercedes 308», виконуючи рух заднім ходом, здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , завдано механічних пошкоджень.

На виконання умов договору страхування позивачем повідомлено відповідача про настання страхового випадку та надано весь необхідний пакет документів для підтвердження обставин страхового випадку, в тому числі, заяву від 14.12.2017 року, в якій позивач надав письмові пояснення щодо розшуку невстановленого автомобіля.

Листом від 29.12.2017 року відповідач повідомив позивача, що згідно висновку № 0276 експертного дослідження обставин та механізму утворення пошкоджень, складеного ТОВ «Експертна компанія «Індекс» на замовлення відповідача, конструктивні елементи задньої частини кузова застрахованого транспортного засобу не могли зазнати механічних пошкоджень в рамках пригоди, місце та обставини якої наведені у заяві про настання страхового випадку. У зв`язку з цим, відповідач зазначив, що позивачем було надано відомості, що прирівнюються до надання неправдивої інформації щодо факту або обставин випадку, а тому, у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено.

Позивач вважає, що висновок № 0276 складений на підставі суперечливих та вибіркових даних та є необ`єктивним, недостовірність наданої позивачем інформації не доведена відповідачем, а відмова у виплаті страхового відшкодування є незаконною та безпідставною, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 232 026,94 грн, пеню за 138 днів прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 3 202,98 грн та судовий збір.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 232 026,94 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 3 202,98 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «АРКС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 352,31 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду, адвокат Деревецький В. В. в інтересах ПАТ «СК «АРКС» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що визнання випадку пошкодження застрахованого автомобіля страховим та стягнення страхового відшкодування неможливе враховуючи виникнення заявлених страхувальником пошкоджень транспортного засобу за обставин, викладених у повідомленні про подію. У відповідності до п. 29.27 договору виплата страхового відшкодування іншим способом, ніж перерахування на розрахунковий рахунок СТО, може бути здійснено лише за згодою страховика, який має право сплатити авансовий платіж у розмірі 80 % від розрахункової суми страхового відшкодування.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковалевська Д. С. в інтересах ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги та зазначила, що судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та справа розглянута з повним з`ясуванням фактичних обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.11.2017 року о 22 год. 25 хв. в м. Києві по пр. Ватутіна 2т (нижній паркінг) сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля, що зник з місця пригоди, що підтверджується схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та додатком до неї. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень (а.с. 19-20, т. 1).

09.10.2017 року між позивачем, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, укладено договір страхування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом. Відповідно до п. 9 договору страхування, відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати прямі збитки та додаткові витрати, які є наслідком подій за такими страховими ризиками як викрадення, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій (а.с. 11-18, т. 1).

ОСОБА_2 є власником застрахованого транспортного засобу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а також вигодонабувачем за договором страхування (а.с. 30, т. 1).

18.04.2018 року ОСОБА_2 видана нотаріально посвідчена довіреність на користь позивача з правом отримувати страхові виплати, відповідно до якої позивач отримав право на отримання страхового відшкодування за договором страхування (а.с. 10, т. 1).

14.12.2017 року позивач подав письмову заяву директору департаменту врегулювання збитків відповідача, якою повідомив, що на місці дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 29.11.2017 року біля 22 год. 00 хв. на нижньому паркінгу ТЦ «Скаймолл» за адресою м. Київ, вул. Генерала Ватутіна, 2Т, ним проводився огляд на наявність камер відеоспостереження з метою встановлення винуватця дорожньо-транспортної пригоди. За результатами огляду відео відсутнє, невідомий транспортний засіб (Mercedes 308) не знайдено, водія не встановлено, номер автомобіля також не встановлено (а.с. 21, т. 1).

Департаментом патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві листом від 18.07.2018 року № Е-7120, Е-7324/41/11/5/02-2018 повідомлено позивача, що під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не встановлено камер зовнішнього спостереження, які б могли зафіксувати вказану подію. Опитаний на місці свідок, номерних знаків автомобіля, який з місця події, не запам`ятав (а.с. 45, т. 1).

Відповідач звернувся до ТОВ «Експертна компанія «Індекс» для проведення дослідження обставин та механізму утворення пошкоджень застрахованого транспортного засобу, за результатами якого 19.12.2017 року експертом Автономовим М. В. складено висновок № 0276 (а.с. 90-99, т. 1).

Листом від 29.12.2017 року відповідач повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 30.5.3, 30.5.6, 30.5.23 договору (а.с. 37, т. 1).

Згідно з рахунку № 00631/0000000596 ТОВ «Ніко центр Київ» від 24.01.2018 року вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу становить 235 401,94 грн (а.с. 22, т. 1).

Експертом ОСОБА_3 за результатами проведення експертизи з дослідження обставин та механізму утворення пошкоджень застрахованого транспортного засобу складено висновок № 0333, який долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 103-110, т. 1).

За результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи, призначеної ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року, 02.06.2022 року експертом ОСОБА_4 складено висновок експерта № 17507/20-52 (а.с 101-105, т. 2).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано достатніх доказів на спростування настання страхового випадку, тому відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є безпідставною, а отже, страхове відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі, який визначається умовами договору страхування, - 232 026,94 грн, а також пеня за період з 02.01.2018 року по 19.07.2018 року (138 робочих днів прострочення) - 3 202,98 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (ст. 990 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами договору) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення ст.ст. 990, 991 ЦК України, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить, що обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

З наведених обставин справи вбачається, що 29.11.2017 року о 22 год. 25 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю припаркованого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахованого на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 340040а7км від 09.10.2017 року.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до п. 9 договору страхування, відповідач взяв на себе зобов`язання компенсувати прямі збитки та додаткові витрати, які є наслідком подій за такими страховими ризиками як викрадення, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, збитки внаслідок інших подій.

14.12.2017 року позивач повідомив страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, і надав письмові пояснення щодо обставин події та вжитих ним заходів для встановлення транспортного засобу, водій якого залишив місце пригоди.

Відповідно до п. 26.3 договору страхування, відповідач має право перевірити достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та правил.

Пунктами 30.5.3, 30.5.6, 30.5.23 договору страхування передбачено право відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо:

Позивач надав відповідачу неправдиву інформацію про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку та/або у разі надання позивачем на запит відповідача відомостей, які не відповідають дійсності, по фактах, що стосуються страхового випадку і його обставин;

Позивач (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору, окрім п. 27.1.11 договору;

Згідно з висновком (звітом автотехнічного, трасологічного дослідження тощо) компетентного спеціаліста, експертним дослідженням буде встановлено, що заявлені позивачем чи уповноваженою ним особою пошкодження ТЗ та/або їх частина з технічної точки зору не могли виникнути за заявлених обставин (наприклад, неможливість виникнення пошкоджень при знаходженні ТЗ у нерухомому стані, неможливість виникнення пошкоджень при зіткненні з визначеним позивачем об`єктом тощо). При цьому надання позивачем (водієм ТЗ або іншою уповноваженою позивачем особою) таких відомостей прирівнюється до надання неправдивої інформації щодо факту та/або обставин випадку.

На замовлення відповідача ТОВ «Експертна компанія «Індекс» було складено висновок № 0276 від 19.12.2017 року, а згодом і висновок № 0333, відповідно до яких пошкодження задньої частини автомобіля не могли утворитися за обставин, зазначених позивачем у заяві про настання страхового випадку. Саме на ці висновки та на положення п.п. 30.5.3, 30.5.6, 30.5.23 договору страхування відповідач послався, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування.

Разом із тим з метою з`ясування дійсного механізму утворення пошкоджень ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року у справі було призначено судову транспортно-трасологічну експертизу. За результатами її проведення експертом ОСОБА_4 02.06.2022 року складено висновок № 17507/20-52, відповідно до якого з технічної точки зору, пошкодження автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , можуть відповідати обставинам, які наведені у повідомленні водія ОСОБА_1 про настання події, що має ознаки страхового випадку. Не можна виключати, що ці пошкодження дійсно могли утворитись при заявлених обставинах, а саме при нерухомому стані автомобіля «Mitsubishi Lancer» та рухомому стані іншого транспортного засобу типу «бус» (фургон, мікроавтобус) жовтого кольору.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів надання позивачем неправдивої інформації щодо факту або обставин настання страхового випадку. Відомості про механізм події були надані не лише самим позивачем, а й зафіксовані працівниками поліції зі слів очевидця. При цьому жодних належних і допустимих доказів, які б безпосередньо свідчили про інші обставини виникнення пошкоджень транспортного засобу, відповідач суду не надав.

За таких обставин самі по собі висновки № 0276 та № 0333, складені на замовлення страховика, не спростовують висновок судової експертизи, якою підтверджено технічну можливість утворення пошкоджень заявлених обставин, а тому підстава для застосування п.п. 30.5.3, 30.5.6, 30.5.23 договору страхування відсутні.

Згідно з п. 29.12 договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного на базі СТО на підставі рахунків з СТО (п. 29.13 договору).

Відповідно до умов п. 29.13 договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 договору франшизи по відповідному ризику. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених у розділ 15 договору умов.

Відповідно до розділу 15 договору страхування, було погоджено між позивачем та відповідачем визначати розмір збитків на базі СТО за вибором страхувальника.

Згідно з п. 29.13.2 договору страхування, «на базі СТО за вибором страхувальника» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається виключно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі авторизованої СТО за вибором страхувальника. При цьому, крім авторизованої СТО, страхувальник має право обрати СТО, рекомендовану страховиком.

На виконання цих умов позивач звернувся до авторизованої СТО ТОВ «НІКО ЦЕНТР КИЇВ», якою 24.01.2018 року складено рахунок № 00631/0000000596, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 235 401,94 грн.

Відповідно до п. 10.2 договору страхування, франшиза за збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 0,50 % від страхової суми, встановленої на відповідний період дії договору.

Оскільки страхова сума, визначена в п. 11 договору страхування становить 675 000 грн, а франшиза складає 3 375 грн, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу повинно бути відшкодоване страхове відшкодування у сумі 232 026,94 грн, що відповідає різниці між розміром збитків у рахунку СТО (235 401,94 грн) та франшизою (3 375 грн).

За положеннями ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 33.1 договору страхування, відповідач несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі 0,01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен робочий день прострочення здійснення страхового відшкодування.

Оскільки відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є безпідставною, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 3 202,98 грн, оскільки такі вимоги відповідають вимогам ЦК України та умовам договору страхування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що виплата страхового відшкодування в інший спосіб, ніж перерахування коштів на рахунок СТО, можлива лише за згодою страховика, не спростовує ані факту настання страхового випадку, ані визначеного договором розміру збитків, а відтак не є підставою для відмови в позові.

Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та надана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, відсутні підстави для відшкодування відповідачу понесених ним судових витрат за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Деревецького Володимира Васильовича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура