Постанова від 16 жовтня 2025 р. у справі №759/3316/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 759/3316/25 Головуючий в суді І інстанції - Сенько М.Ф.

Провадження № 33/824/2971/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника Ференчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ференчука Дениса Олеговича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 21.01.2025 о 23 год. 30 хв. по вул. Відпочинку, 18 в м. Києві, повторно протягом року, керував транспортним засобом «Lanos», р.н. НОМЕР_1 , будучи особою яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 40800 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючисьіз постановою суду першої інстанції адвокат Ференчук Д.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КК України у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт подав клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки з повним текстом постанови від 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 ознайомився лише 16 квітня 2025 року, він не мав можливості раніше заявити про незгоду з її доводами, аргументами та змістом. Відтак фактична можливість подання апеляційної скарги з`явилася лише 24 квітня 2025 року - через 8 днів після ознайомлення з постановою, яку він отримав особисто в канцелярії Святошинського районного суду міста Києва.

Відтак, на думку апелянта, тривала підготовка повного тексту постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, з яким апелянт мав можливість ознайомитися лише 16 квітня 2025 року, а також відсутність своєчасного повідомлення ОСОБА_1 та його представника про рух справи з боку Київського апеляційного суду, не можуть слугувати підставами для визнання строку на апеляційне оскарження таким, що минув.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що категорично не погоджується з постановою Святошинського районного суду м. Києва та вважає, що провину ОСОБА_1 під час розгляду справи не було доведено, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Вказує, що під час ухвалення рішення у справі Святошинським районним судом м. Києва було допущено порушення норм матеріального права, оскільки в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 були покладені лише припущення суду. Водночас відсутність безпосередніх доказів вчинення правопорушення не була сприйнята судом як підстава для визнання звинувачення необґрунтованим, а самого факту правопорушення - недоведеним.

Так, місцевим судом встановлено, що подія адміністративного правопорушення відбулася за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, буд. 18 о 23 год. 30 хв. 21 січня 2025 року.

Проте, насправді ОСОБА_1 разом зі своїм автомобілем 21 січня 2025 року не знаходився за адресою м. Київ, вул. Відпочинку, буд. 18, а натомість спілкування з поліцейськими, яке відбувалося на вулиці біля автомобіля скаржника, здійснювалося за іншою адресою - м. Київ, пл. Чорнобаївська, буд. 1.

Про те, що суд неправильно визначив адресу ймовірного адміністративного правопорушення, свідчить рапорт, який міститься в матеріалах справи: у ньому сам поліцейський визнає відомості з протоколу серії ЕПР1 №227033 недостовірними.

На переконання апелянта, допущена судом першої інстанції хибність в з`ясованих ним обставинах щодо місця вчинення ймовірного адміністративного правопорушення свідчить про поверхневе, формальне та неповне з`ясування всіх обставин справи.

Також, з відеозапису з нагрудної камери, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що о 23 год. 30 хв. 21 січня 2025 року ОСОБА_1 перебував разом з поліцейськими у приміщенні закладу охорони здоров`я, а не в автомобілі як водій.

Разом з цим, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, не містять чіткого та однозначного твердження ОСОБА_1 про те, що він керував автомобілем «Lanos» 21 січня 2025 року.

Таким чином, по суті, суд першої інстанції поклав у фундамент доведеності вини ОСОБА_1 низку припущень, зроблених за результатами перегляду відео з нагрудних камер.

До того ж, самі відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не є безперервними, на них відсутній зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу 21 січня 2025 року. Таким чином, відсутність неперервного відеозапису, який би підтверджував факт керування транспортного засобу саме ОСОБА_1 , одночасно з визнанням факту достатності такого доказу, як наявні відеозаписи, свідчить про порушення правил оцінки доказів.

Крім того, витяг із постанови про накладення адміністративного стягнення, на який посилається суд першої інстанції, сам по собі не підтверджує вини ОСОБА_1 у нібито керуванні 21 січня 2025 року транспортним засобом без права керування. Цей документ слугує лише формальним елементом для правової кваліфікації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та Ференчука Д.О. , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, за наведених у клопотанні обставин поважності причин пропуску строку, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та оскарження судових рішень, є доцільним поновити строк на апеляційне оскарження.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З аналізу ст.ст. 251, 252КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом встановлено, що 21.01.2025 о 23 год. 30 хв. по вул. Відпочинку, 18 в м. Києві, ОСОБА_1 повторно протягом року, керував транспортним засобом «Lanos», р.н. НОМЕР_1 , будучи особою яка не має права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 227033 від 21.10.2025, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, витягом з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3803627 від 06.01.2025, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, висновок викладений у постанові Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, під час апеляційного розгляду судом було допитано працівника поліції ОСОБА_3 , відповідального за складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який надав пояснення щодо подій, зафіксованих у вказаному протоколі та підтвердив всі викладені у ньому обставини.

Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 механічним транспортним засобом відхиляються судом, оскільки будь-яких заперечень щодо викладених у протоколі обставин він при складанні протоколу не зазначив, пояснення щодо не керування транспортним засобом не зазначав.

Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи наявний відеозапис з боді-камери є не безперервним, тому даний доказ є недопустимим доказом - є безпідставними.

Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським.

За таких обставин, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. А отже відсутні підстави для закриття провадження у справі, як на тому вказано в апеляційній скарзі.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є безпідставними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до матеріалів справи, зокрема відповіді Головного сервісного центру МВС № 759/331625/184657/2025 від 02.09.2025, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не має посвідчення водія та не отримував права на керування транспортним засобом, а тому суд першої інстанції необгрунтовано застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП позбавлення спеціального права (зокрема, права керування транспортними засобами) може бути застосоване лише до осіб, які таким правом наділені.

Оскільки ОСОБА_1 не має відповідного права, застосування до нього цього виду стягнення не відповідає ст. 24 КУпАП, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням із резолютивної частини постанови посилання на застосування стягнення у вигляді керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ференчука Дениса Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року - задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Ференчуку Денису Олеговичу строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 квітня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ференчука Дениса Олеговича - задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині застосованого адміністративного стягнення.

Виключити з постанови суду накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Рудніченко