Постанова від 15 жовтня 2025 р. у справі №759/6816/22 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2025 року м. Київ

Справа № 759/6816/22

Провадження: № 22-ц/824/14183/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді П`ятничук І. В.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Комінбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року АТ «Комінбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 12.05.2008 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 3.08052431.

04.09.2020 року між ПуАТ «Платинум Банк», який є правонаступником ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», було укладено договір № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб.

22.09.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк» було укладено договір № 22/09-1 про відступлення права вимоги.

Відповідачі, як солідарні позичальники, порушили зобов`язання щодо сплати кредиту, у зв`язку з чим АТ «Комінбанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 14.06.2022 року складає 30 515,25 доларів США, з яких: строкова заборгованість - 24 104,04 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 2 336,66 доларів США, строкова заборгованість за відсотками - 1 074,95 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 2 999,60 доларів США.

17.06.2025 року у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення у справі судової технічної та почеркознавчої експертиз, мотивуючи його необхідністю дослідження належності, достовірності та способу виготовлення письмового доказу, договору про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12.05.2008 року.

Відповідач посилався на те, що встановлення обставин щодо способу виготовлення документа, а також виконання підпису від його імені потребує спеціальних знань, а результати відповідних експертних досліджень можуть мати значення для підтвердження або спростування факту укладення кредитного договору та виникнення у нього відповідних зобов`язань.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 саме ОСОБА_1 чи іншою особою в рядку над словами « ОСОБА_1 » на сторінці 6 договору про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12.05.2008 року, укладений між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .?

Проведення вказаної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 6.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 759/6816/22, пр. № 2/759/135/25.

Зобов`язано ОСОБА_1 надати до матеріалів справи на час проведення судово-почеркознавчої експертизи оригінали документів, які містять його вільні зразки підпису за 2008 рік.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року провадження у справі на час проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної згідно ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, зупинено.

Не погоджуючись із ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про відвід головуючої судді від 17.06.2025 року та вирішення питання про призначення судової почеркознавчої експертизи належним складом суду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвала про призначення судової почеркознавчої експертизи постановлена неповноважним складом суду, оскільки на момент її ухвалення суддею П`ятничук І. В. не було дотримано встановленого законом порядку розгляду заяви про відвід судді.

Вказував, що 17.06.2025 року через підсистему «Електронний суд» ним було подано заяву про відвід головуючої судді, яка надійшла до суду за три робочі дні до наступного судового засідання, призначеного на 23.06.2025 року. На думку відповідача, після висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддя відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України мала передати питання про відвід іншому судді, визначеному в порядку автоматизованого розподілу, та не мала права вирішувати інші процесуальні питання у справі.

Посилався на те, що, розглянувши клопотання про призначення експертизи та постановивши відповідну ухвалу до вирішення питання про відвід іншим складом суду, суд першої інстанції допустив порушення права на розгляд справи незалежним та неупередженим судом, встановленим законом. На підтвердження своєї позиції апелянт посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 495/11830/18, щодо недопустимості вирішення судом інших процесуальних питань до розгляду заяви про відвід.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Комінбанк», Нестеров Е. Г., заперечував проти її задоволення та зазначив, що оскаржувана ухвала про призначення судової почеркознавчої експертизи постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права та повноважним складом суду.

Вказував, що заява ОСОБА_1. про відвід судді не підлягала передачі на розгляд іншому судді, оскільки, на думку представника позивача, надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, а тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід правомірно вирішувалося судом, який розглядав справу.

Крім того, зазначав, що доводи апеляційної скарги фактично спрямовані на затягування розгляду справи, оскільки призначення судової почеркознавчої експертизи було обумовлено необхідністю дослідження обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

14 жовтня 2025 року Нестеров Е. Г. в інтересах АТ «Комінбанк» подав заяву до суду про розгляд справи без участі представника позивача, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що питання щодо виконання підпису на договорі про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12.05.2008 року саме відповідачем має істотне значення для вирішення спору, а його встановлення потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства. У зв`язку із цим суд дійшов висновку про доцільність проведення експертного дослідження з метою встановлення обставин, які входять до предмета доказування у справі.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза є дослідженням на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності умов, зокрема, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Отже, призначення судової експертизи є процесуальним засобом отримання доказу у випадках, коли встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, потребує застосування спеціальних знань.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для заявлення ОСОБА_1 клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи було заперечення ним факту виконання підпису на договорі про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12.05.2008 року та необхідність встановлення обставин щодо належності такого підпису саме відповідачу.

Враховуючи, що встановлення особи, яка виконала підпис, належить до питань, які потребують спеціальних знань у сфері почеркознавства, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність проведення відповідного експертного дослідження.

Разом з тим, як убачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює висновків суду першої інстанції щодо необхідності призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та не ставить питання про необґрунтованість її призначення. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що оскаржувана ухвала, на думку відповідача, постановлена неповноважним складом суду у зв`язку з неналежним вирішенням заяви про відвід судді.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги щодо дотримання судом першої інстанції порядку постановлення оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Якщо ж заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу.

Як убачається з матеріалів справи, у ході розгляду справи відповідач неодноразово порушував питання про призначення судових експертиз, у зв`язку з чим судом першої інстанції неодноразово вирішувалися відповідні клопотання про їх призначення (т. 2, а. с. 17-23, 48-50, 61-62, 83-89, 145-148; т. 3, а. с. 58-61).

Зокрема, у підготовчому судовому засіданні 17 червня 2025 року ОСОБА_1 повторно заявив клопотання про призначення у справі судової технічної та почеркознавчої експертиз, мотивуючи його необхідністю перевірки справжності підпису, виконаного від його імені у договорі про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12 травня 2008 року, а також встановлення інших обставин, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення спору та потребують спеціальних знань (т. 3, а. с. 58-61).

Як убачається з протоколу підготовчого судового засідання від 17 червня 2025 року, після з`ясування думки учасників справи щодо заявлених клопотань, дослідження їх доводів та завершення обговорення суд першої інстанції оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши учасників справи, що ухвалу буде проголошено 23 червня 2025 року о 10 годині 00 хвилин (т. 3, а. с. 56).

В цей же день, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової технічної експертизи (т. 3, а. с. 57-61).

Після закінчення судового засідання, о 23 годині 58 хвилин 17 червня 2025 року, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про відвід головуючої судді П`ятничук І. В., посилаючись на наявність обставин, які, на його думку, викликають сумнів у її неупередженості та об`єктивності (т. 3, а. с. 44-49).

23 червня 2025 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеної заяви про відвід (т. 3, а. с. 67-68), після чого постановив оскаржувану ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручив експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, поставивши на вирішення експерта питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_1 у договорі про іпотечний кредит № 3.08052431 від 12 травня 2008 року, та одночасно зупинив провадження у справі на час проведення експертизи (т. 3, а. с. 70-73).

Отже, на момент подання ОСОБА_1 заяви про відвід судді судовий розгляд клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи був завершений, а суд першої інстанції, що підтверджується протоколом підготовчого судового засідання, уже перейшов до стадії ухвалення судового рішення щодо зазначеного процесуального питання, визначивши дату та час його проголошення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заява про відвід головуючої судді була сформована та направлена відповідачем через підсистему «Електронний суд» лише після закінчення підготовчого судового засідання, о 23 годині 58 хвилин 17 червня 2025 року, тобто, після завершення розгляду заявленого клопотання, закінчення його судового обговорення та оголошення судом про перехід до стадії ухвалення відповідного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 244 ЦПК України, якщо під час ухвалення судового рішення виникає необхідність з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Наведена норма процесуального закону свідчить про те, що після оголошення судом про перехід до стадії ухвалення судового рішення судовий розгляд відповідного процесуального питання вважається завершеним. Поновлення судового розгляду є винятковою процесуальною дією, можливість вчинення якої пов`язується виключно з необхідністю додаткового з`ясування обставин справи або вчинення інших процесуальних дій, без яких ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення є неможливим.

Тобто, з моменту переходу суду до стадії ухвалення судового рішення процесуальна діяльність суду щодо розгляду відповідного клопотання припиняється, а повернення до його розгляду допускається лише у випадку постановлення ухвали про поновлення судового розгляду в порядку, визначеному статтею 244 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, після переходу суду першої інстанції до стадії ухвалення судового рішення жодних процесуальних дій, спрямованих на подальший розгляд клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, судом не здійснювалося. Судовий розгляд зазначеного процесуального питання не поновлювався, ухвала про поновлення судового розгляду не постановлялася, нові докази не досліджувалися, пояснення учасників справи повторно не заслуховувалися, а матеріали справи не містять жодних відомостей про вчинення судом будь-яких інших процесуальних дій після завершення судового розгляду відповідного клопотання.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що після подання заяви про відвід суд першої інстанції продовжив розгляд клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи або вирішив його неповноважним складом суду. Сам по собі факт подання заяви про відвід після завершення судового розгляду відповідного процесуального питання не свідчить про повторний розгляд такого клопотання чи здійснення судом будь-яких процесуальних дій після переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Крім того, колегія суддів враховує, що положення частини третьої статті 40 ЦПК України визначають порядок вирішення заяви про відвід судді залежно від моменту її надходження до суду відносно призначеного судового засідання. Разом із тим зазначена норма не може тлумачитися відокремлено від інших положень ЦПК України, які регламентують стадії судового розгляду та порядок ухвалення судового рішення.

Системний аналіз положень статей 40 та 244 ЦПК України дає підстави для висновку, що подання заяви про відвід уже після завершення судового розгляду конкретного процесуального питання саме по собі не зумовлює необхідності поновлення судового розгляду цього питання чи повторного його вирішення.

Інше тлумачення наведених норм процесуального права фактично означало б надання учаснику справи можливості шляхом подання заяви про відвід після завершення судового розгляду відповідного процесуального питання впливати на вже завершену стадію судового провадження та унеможливлювати ухвалення судового рішення, що суперечило б засадам правової визначеності, процесуальної економії та принципу розумності строків розгляду справи.

Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 495/11830/18, колегія суддів відхиляє як безпідставне.

Правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню судами лише за умови подібності фактичних обставин справи та спірних правовідносин. В той же час,у справі, що переглядається, фактичні обставини є відмінними від тих, які були предметом дослідження Верховного Суду у зазначеній постанові.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним її доводом є твердження про постановлення оскаржуваної ухвали неповноважним складом суду, яке, з наведених вище мотивів, свого підтвердження під час апеляційного перегляду не знайшло.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при застосуванні процесуальних норм національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може поставити під загрозу справедливість судового розгляду, так і надмірної гнучкості, яка призводить до нівелювання процесуальних вимог закону та порушення принципу правової визначеності (рішення у справах «Волчлі проти Франції» та «ТОВ «Фріда» проти України»).

Саме тому встановлення окремого процесуального порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, якщо таке порушення не вплинуло і об`єктивно не могло вплинути на правильність вирішення відповідного процесуального питання.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 916/302/16 зазначив, що скасування правильного по суті судового рішення виключно з мотивів формального процесуального порушення, яке не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість такого рішення, є проявом правового пуризму, який не відповідає завданням судочинства.

Колегія суддів також бере до уваги процесуальну поведінку відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, протягом розгляду справи відповідач неодноразово заявляв клопотання про призначення судових експертиз, звертався із заявами про відвід судді, а також ініціював інші процесуальні питання, які були предметом окремого судового розгляду.

Разом із тим сама по собі реалізація учасником справи наданих йому процесуальних прав не може розцінюватися як зловживання такими правами.

Водночас у сукупності із встановленими обставинами подання заяви про відвід уже після завершення судового розгляду відповідного процесуального питання та переходу суду до стадії ухвалення судового рішення наведена процесуальна поведінка не може бути підставою для висновку про незаконність постановленої ухвали.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, постановив оскаржувану ухвалу законним складом суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура