Постанова від 04 грудня 2023 р. у справі №363/3176/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року м. Київ

Справа № 363/3176/23

Провадження: № 22-ц/824/12512/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Верланова С. М.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колесник Анни Сергіївни в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та адвоката Ремізовської Надії Констянтинівни в інтересах ОСОБА_2 ,

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року, постановлену під головуванням судді Чіркова Г.Є.,

у справі за скаргою Національного банку України на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», боржник - ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в:

В червні 2023 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до суду з вказаною скаргою, мотивуючи її тим, що 19 лютого 2020 року на виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області видано виконавчий лист № 757/14021/18-ц про звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ «Родовід Банк» перед Національним банком України за кредитним договором від 03 лютого 2009 року № 149/7 у розмірі 219 805 782 грн 31 коп. на п`ять належних ОСОБА_2 земельних ділянок із кадастровими номерами 3221880400:10:110:0737, 3221880400:10:078:0739, 3221880400:10:081:0261, 3221880400:10:111:0738 та 3221880400:10:118:0735, переданих в іпотеку за договором від 03 лютого 2009 року, шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження за визначеними судом початковими цінами.

Виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У межах виконавчого провадження № 61568788 земельні ділянки тричі виставлялися на електронні торги. За результатами торгів, проведених 25 квітня 2023 року, було реалізовано земельну ділянку з кадастровим номером 3221880400:10:110:0737. Щодо інших земельних ділянок треті електронні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників.

02 травня 2023 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магда С.Г. надіслала НБУ повідомлення з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів, яке НБУ отримав 09 травня 2023 року.

23 травня 2023 року НБУ подав заяву про намір залишити за собою нереалізоване майно. Водночас листом від 29 травня 2023 року за підписом заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України І. Нещадима НБУ було повідомлено про відмову в передачі йому земельних ділянок.

31 травня 2023 року старший державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку».

НБУ вважав зазначену постанову неправомірною, такою, що не відповідає засадам виконавчого провадження, не забезпечує дієвого та ефективного виконання судового рішення та постановлена без дотримання вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначав, що стягувач не відмовлявся залишити за собою нереалізоване майно боржника, а, навпаки, своєчасно повідомив про відповідний намір. Наголошував, що положення статті 49 Закону України «Про іпотеку» не могли бути застосовані як підстава для повернення виконавчого документа та обчислення строку на подання відповідної заяви.

Посилаючись на викладене, НБУ просив суд:

визнати неправомірною відмову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. в передачі Національному банку України земельних ділянок;

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди С.Г. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 травня 2023 року у виконавчому провадженні №61568788, скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 травня 2023 року у виконавчому провадженні №61568788;

зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магду С.Г. видати Національному банку України передбачені законодавством України документи для подальшого оформлення права власності на нереалізовані на третіх земельних торгах (електронному аукціоні) земельні ділянки, а саме:

- кадастровий номер 3221880400:10:078:0739, площею 10, 3927 (десять цілих три тисячі дев?ятсот двадцять сім десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва;

- кадастровий номер 3221880400:10:081:0261, площею 1, 7442 (одна ціла сім тисяч чотириста сорок дві десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва;

- кадастровий номер 3221880400:10:111:0738, площею 36, 3406 (тридцять шість цілих три тисячі чотириста шість десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва;

- кадастровий номер 3221880400:10:118:0735, площею 34, 4269 (тридцять чотири цілих чотири тисячі двісті шістдесят дев?ять десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною відмову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. в передачі Національному банку України земельних ділянок.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди С.Г. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 травня 2023 року у виконавчому провадженні №61568788.

Скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 31 травня 2023 року у виконавчому провадженні №61568788.

Зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магду С.Г. видати НБУ передбачені законодавством України документи для подальшого оформлення права власності на нереалізовані на третіх земельних торгах (електронному аукціоні) земельні ділянки

Не погодившись із таким судовим рішенням, Колесник А.С. в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та адвокат Ремізовська Н.К. в інтересах ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Колесник А.С. в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українизазначила, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена державним виконавцем відповідно до вимог закону та в межах наданих йому повноважень.

Вказувала, що у спірних правовідносинах, пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки у виконавчому провадженні, положення статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо положень статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено особливості реалізації іпотечного майна.

Також зазначала, що суд першої інстанції не встановив і належним чином не обґрунтував, у чому саме полягає неправомірність дій державного виконавця. Крім того суд не наділений повноваженнями зобов`язувати державного виконавця вчиняти конкретні виконавчі дії, вирішення питання про вчинення яких належить до його виключної компетенції.

Адвокат Ремізовська Н.К. в інтересах ОСОБА_2 , обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначила, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства та не узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19, відповідно до якого під час реалізації у виконавчому провадженні майна, що є предметом іпотеки, пріоритетному застосуванню підлягають положення Закону України «Про іпотеку».

Вважала, що поведінка стягувача свідчить про фактичну відмову від реалізації права на залишення за собою предмета іпотеки, оскільки Національний банк України не заявив про намір скористатися таким правом протягом десятиденного строку з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, встановленого статтею 49 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Цветков В. М. в інтересах НБУ у відзивах на апеляційні скарги зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок дій державного виконавця у разі нереалізації арештованого майна, зокрема обов`язок повідомити про це стягувача та запропонувати йому вирішити питання про залишення такого майна за собою.

Зауважив, що обов`язок державного виконавця повідомити стягувача про те, що електронні торги не відбулися, та запропонувати залишити нереалізоване майно за собою неодноразово підтверджувався у постановах Верховного Суду.

Вказував, що у спірних правовідносинах положення статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» доповнюють положення статті 49 Закону України «Про іпотеку», оскільки детально регламентують порядок повідомлення виконавцем стягувача про нереалізацію майна боржника та реалізації стягувачем права на залишення такого майна за собою.

В судовому засіданні адвокат Ремізовська Н.К. в інтересах ОСОБА_2 та Колесник А. С. в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Цветков В.М. в інтересах НБУ заперечила проти апеляційних скарг та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 лютого 2020 року Вишгородським районним судом Київської області видано виконавчий лист № 757/14021/18-ц, відповідно до якого в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором від 03 лютого 2009 року № 149/7, з усіма змінами та доповненнями, перед НБУ у загальній сумі заборгованості станом на 26 лютого 2019 року в розмірі 219 805 782 грн 31 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 125 638 467 грн 08 коп.; заборгованість за процентами - 92 957 352 грн 05 коп.; пеня за прострочення повернення кредиту - 688 697 грн 95 коп.; пеня за прострочення сплати процентів - 521 265 грн 23 коп., звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 03 лютого 2009 року, укладеним між НБУ та громадянкою України ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярик Н.С. та зареєстрованим за № 226, а саме на наступне майно:

- земельну ділянку (кадастровий номеру 3221880400:10:110:0737) площею 12,7383 (дванадцять цілих сім тисяч триста вісімдесят сім десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область , Вишгородський район, Абрамівська с/p, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 680106, виданого Вишгородською райдержадміністрацією Київської області 30 січня 2009 року на підставі розпорядження Голови Вишгородської райдержадміністрації № 502 від 11 липня 2008 року, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010934200033 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною - 2 127 300,00 грн. без ПДВ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221880400:10:078:0739) площею 10,3927 (десять цілих три тисячі дев`ятсот двадцять сім десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область , Вишгородський район, Абрамівська с/p, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 680102, виданого Вишгородською райдержадміністрацією Київської області 30 січня 2009 року на підставі розпорядження Голови Вишгородської райдержадміністрації № 502 від 11 липня 2008 року, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010934200031, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною - 1 735 600,00 грн. без ПДВ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221880400:10:081:0261) площею 1,7442 (одна ціла сім тисяч чотириста сорок дві десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 680104 виданого Вишгородською райдержадміністрацією Київської області 30 січня 2009 року на підставі розпорядження Голови Вишгородської райдержадміністрації № 502 від 11 липня 2008 року, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010934200030, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною - 305 900,00 грн. без ПДВ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221880400:10:111:0738) площею 36,3406 (тридцять шість цілих три тисячі чотириста шість десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 680105, виданого Вишгородською райдержадміністрацією Київської області 30.01.2009 року на підставі розпорядження Голови Вишгородської райдержадміністрації № 502 від 11.07.2008 року, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010934200032, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження», за початковою ціною - 6 068 900,00 грн. без ПДВ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221880400:10:118:0735) площею 34,4269 (тридцять чотири цілих чотири тисячі двісті шістдесят дев`ять десятитисячних) га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Абрамівська с/р, цільове призначення (використання) даної земельної ділянки - для ведення садівництва, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 680103, виданого Вишгородською райдержадміністрацією Київської області 30 січня 2009 року на підставі розпорядження Голови Вишгородської райдержадміністрації № 502 від 11 липня 2008 року, зареєстрованого в Управлінні земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010934200034, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження», за початковою ціною - 6 038 500,00 грн. без ПДВ.

Зазначений виконавчий лист пред`явлено стягувачем до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У межах виконавчого провадження № 61568788 земельні ділянки, на які звернуто стягнення, тричі виставлялися на продаж на електронному аукціоні.

За результатами земельних торгів, проведених 25 квітня 2023 року, продано земельну ділянку з кадастровим номером 3221880400:10:110:0737, площею 12,7383 га, розташовану на території Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до протоколів про результати земельних торгів № LSE001-UA-20230313-92544, № LSE001-UA-20230313-22769, № LSE001-UA-20230313-78291 та № LSE001-UA-20230313-44369 від 25 квітня 2023 року треті електронні аукціони щодо інших земельних ділянок не відбулися у зв`язку з відсутністю учасників.

02 травня 2023 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив НБУ повідомлення з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

09 травня 2023 року НБУ отримав зазначене повідомлення.

23 травня 2023 року, на десятий робочий день із дня отримання повідомлення виконавця, НБУ направив до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист, у якому заявив про намір залишити за собою нереалізовані земельні ділянки.

29 травня 2023 року відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив Національний банк України про відсутність підстав для передачі предметів іпотеки за початковою ціною шляхом заліку забезпечених вимог у рахунок ціни майна у зв`язку з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку».

31 травня 2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С. Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Постанова мотивована тим, що протоколи про результати земельних торгів сформовано 25 квітня 2023 року, тоді як повідомлення НБУ про намір залишити за собою нереалізоване майно надійшло до Міністерства юстиції України 24 травня 2023 року, тобто через 27 днів із дня оголошення електронних аукціонів такими, що не відбулися. З огляду на це державний виконавець дійшов висновку про пропуск строку, встановленого частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку», та відсутність підстав для передачі іпотекодержателю нереалізованого майна за початковою ціною шляхом заліку забезпечених вимог у рахунок ціни майна.

Задовольняючи скаргу НБУ, суд першої інстанції виходив із того, що повернення виконавчого документа виключно з підстав пропуску строку, передбаченого статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є неправомірним, оскільки Національний банк України не відмовлявся залишити за собою нереалізоване майно боржника, а, навпаки, у встановлений статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» строк письмово заявив про відповідний намір.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, реалізація предмета іпотеки у примусовому порядку здійснюється у межах процедури виконавчого провадження із сукупним застосуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» та спеціальних положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.

Частиною третьою статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі оголошення третього електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третього електронного аукціону в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Водночас пунктом 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Згідно із частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що стаття 49 Закону України «Про іпотеку» визначає право іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки після оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, ціну такого набуття та документи, якими воно оформлюється.

Натомість частини шоста - дев`ята статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» регламентують порядок дій виконавця і стягувача після нереалізації майна на третьому електронному аукціоні, зокрема встановлюють обов`язок виконавця повідомити про це стягувача, строк для письмового волевиявлення стягувача, правові наслідки незаявлення ним про бажання залишити майно за собою, а також порядок оформлення передачі такого майна.

Таким чином, положення статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» не усувають і не замінюють положень статті 49 Закону України «Про іпотеку», а регулюють процедурні питання, які безпосередньо не визначені останньою, та підлягають застосуванню разом із нею у сукупності.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 902/1159/15 зазначено, що у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою таке майно, він зобов`язаний протягом десяти робочих днів із дня надходження від виконавця відповідного повідомлення поінформувати державного виконавця, а передача майна оформлюється постановою державного виконавця та актом.

Такий підхід до застосування процедури залишення стягувачем за собою майна, нереалізованого на третьому електронному аукціоні, викладено також у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 161/15019/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установлено, що після нереалізації чотирьох земельних ділянок на третіх електронних аукціонах державний виконавець 02 травня 2023 року направив НБУ передбачене частиною шостою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Отримавши це повідомлення 09 травня 2023 року, НБУ 23 травня 2023 року, тобто на десятий робочий день із дня його отримання, письмово заявив про бажання залишити за собою нереалізовані земельні ділянки.

Отже, НБУ у строк, прямо встановлений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», висловив волевиявлення щодо залишення нереалізованого майна за собою.

За таких обставин НБУ не може вважатися таким, що відмовився залишити за собою майно боржника або не скористався відповідним правом після отримання передбаченого законом повідомлення виконавця.

Водночас виникнення підстави для повернення виконавчого документа, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закон пов`язує саме з відмовою стягувача залишити за собою нереалізоване майно, а частина сьома статті 61 цього Закону - також із незаявленням стягувачем про відповідне бажання протягом десяти робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця.

У спірних правовідносинах таких обставин установлено не було.

Тому державний виконавець, отримавши своєчасно подане письмове повідомлення НБУ про бажання залишити за собою нереалізовані земельні ділянки, не мав передбачених пунктом 3 частини першої статті 37 та частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документа стягувачу.

Саме в цьому полягає неправомірність оскаржуваних дій державного виконавця: замість завершення передбаченої частинами шостою - дев`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» процедури передачі нереалізованого майна стягувачу він відмовив у такій передачі та повернув виконавчий документ за відсутності встановленої законом підстави - відмови стягувача залишити майно за собою або незаявлення ним про відповідне бажання у визначений строк.

Наведене спростовує доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції не встановив, у чому саме полягає неправомірність дій державного виконавця.

Доводи скаржників про фактичну відмову НБУ від реалізації права на залишення за собою предметів іпотеки у зв`язку з пропуском десятиденного строку, передбаченого статтею 49 Закону України «Про іпотеку», не враховують змісту та правового значення процедури, встановленої частинами шостою та сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Покладаючи на виконавця обов`язок повідомити стягувача про нереалізацію майна на третьому електронному аукціоні та запропонувати вирішити питання про залишення майна за собою, законодавець одночасно визначив строк, протягом якого стягувач після отримання такого повідомлення повинен заявити про своє волевиявлення, а також безпосередньо пов`язав із недотриманням цього строку можливість зняття арешту з майна та повернення виконавчого документа.

Інше тлумачення, за якого отримання стягувачем повідомлення виконавця не має юридичного значення для вирішення питання про повернення виконавчого документа, фактично позбавляло б установлену частинами шостою та сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру її правового змісту.

Колегія суддів ураховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 дійшла висновку, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним або приватним виконавцем, положення статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо положень статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна.

Разом із тим предметом правової оцінки Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі була можливість залишення іпотекодержателем предмета іпотеки за собою за результатами перших електронних торгів, які не відбулися, під час виконання судового рішення про стягнення грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові не вирішувала питання про незастосування після третіх електронних торгів установленої частинами шостою - дев`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» процедури повідомлення стягувача та не формулювала висновку про можливість повернення виконавчого документа без урахування волевиявлення стягувача, поданого в десятиденний робочий строк із дня отримання повідомлення виконавця.

Тому висновок Великої Палати Верховного Суду про загальний характер положень статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» щодо положень статті 49 Закону України «Про іпотеку» не свідчить про те, що передбачена статтею 61 процедура не підлягає застосуванню під час вирішення питання про залишення іпотечного майна за стягувачем після третіх електронних аукціонів.

Навпаки, частина перша статті 41 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачає реалізацію предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з одночасним дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

Отже, посилання скаржників на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 не спростовує висновків суду першої інстанції та ґрунтується на застосуванні сформульованого в ній правового висновку на правовідносини, які не були предметом безпосередньої оцінки Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав права зобов`язувати державного виконавця видати НБУ документи, необхідні для оформлення права власності на нереалізоване майно.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, процесуальний закон прямо наділяє суд повноваженнями не лише констатувати неправомірність рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й зобов`язати його усунути допущене порушення та поновити право заявника.

У цій справі суд першої інстанції не перебрав на себе повноважень державного виконавця та не визначив на власний розсуд спосіб здійснення виконавчих дій, а зобов`язав державного виконавця вчинити дії, які прямо передбачені частиною дев`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» як правовий наслідок належного волевиявлення стягувача про залишення за собою нереалізованого майна.

Зобов`язання видати НБУ передбачені законодавством документи для подальшого оформлення права власності відповідає змісту порушеного права стягувача та є ефективним способом його поновлення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови в передачі Національному банку України нереалізованих земельних ділянок, неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, наявність підстав для скасування цієї постанови та зобов`язання державного виконавця видати документи, необхідні для подальшого оформлення права власності на відповідне майно.

Інші доводи апеляційних скарг зводяться до власного тлумачення норм матеріального права та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене апеляційні скарги ОСОБА_2 та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Колесник Анни Сергіївни в інтересах відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та адвоката Ремізовської Надії Констянтинівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. М. Верланов